ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2016 року Справа № 905/122/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Акулової Н.В.,
Саранюка В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року у справі № 905/122/15 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш", м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Корум Україна", м. Донецьк, про звернення стягнення на предмет застави,
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,
в с т а н о в и в:
У травні 2015 року позивач ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Донецькгірмаш", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ПрАТ "Корум Україна", про звернення стягнення на предмет застави.
Вказував, що 30.05.13 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (кредитором) та ПрАТ "Корум Україна" (позичальником) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-8/13, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 158 436 000 рос.рублів, а позичальник - повернути кредит в строк до 04.08.15 та сплатити проценти за користування кредитом на визначених договором умовах.
Зазначав, що 27.12.13, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ним (заставодержателем) та ПАТ "Донецькгірмаш" (заставодавцем) був укладений договір застави товарів в обороті № 15-94/19-129/13, згідно якого предметом застави є товари в обороті на загальну суму 4 841 900 грн., перелік яких викладений в додатку № 1 до договору застави.
Посилаючись на порушення позичальником своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, позивач просив в рахунок погашення 157 846 000 рос.рублів основної заборгованості, 21 380 838,22 рос.рублів заборгованості зі сплати процентів, 186 476,10 грн. заборгованості по сплаті комісійної винагороди, 1 190 424,36 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 25 518,78 грн. пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди звернути стягнення на заставне майно, що є предметом договору застави товарів в обороті № 15-94/19-129/13 від 27.12.13.
У травні 2016 року ПАТ "Донецькгірмаш" звернувся до Господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання застави припиненою.
Вказував, що заставне майно знаходилось за адресою: м. Донецьк, вул. І.Ткаченка 189.
Зазначав, що у серпні 2014 року невідомими особами із застосуванням вогнепальної зброї було захоплено нежитлові приміщення ПАТ "Донецькгірмаш", що розташовані за вказаною вище адресою, та відбулося незаконне привласнення та розпорядження майном підприємства.
Посилаючись на втрату ПАТ "Донецькгірмаш" заставного майна, переданого в заставу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за договором застави товарів в обороті № 15-94/19-129/13 від 27.12.13, позивач просив визнати заставу припиненою з підстав, що передбачені п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12 травня березня 2016 року (суддя Уханьова О.О.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року (колегія суддів у складі: Сгара Е.В. - головуючого, Склярук О.І., Ушенко Л.В.), зустрічну заяву повернуто без розгляду.
Судові акти мотивовані посиланнями на несплату позивачем судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також на не надання позивачем доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі, що є порушенням п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України та відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України є підставою для повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.
У касаційній скарзі ПАТ "Донецькгірмаш", посилаючись на необгунтоване повернення судами попередніх інстанцій поданої ним зустрічної позовної заяви, оскільки судами не було враховано, що позивач зареєстрований на території де проводиться АТО та не має коштів для сплати судового збору, просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу до суду першої інстанції для розгляду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Приписами ст. 60 ГПК України встановлено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України).
Судами встановлено, що ПАТ "Донецькгірмаш" звертаючись до Господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання застави припиненою, не додано доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, як встановлено апеляційним господарським судом, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору у встановленому законом розмірі для звернення з зустрічним позовом.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як роз'яснено в абзаці 3 п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України не подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та не подання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів є підставою для повернення позову без розгляду.
Встановивши, що ПАТ "Донецькгірмаш" при зверненні з зустрічною позовною заявою не було надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.
З вказаних обставин правильно виходив суд апеляційної інстанції залишаючи ухвалу місцевого господарського суду без змін.
Доводи касаційної скарги про обов'язок суду за власною ініціативою звільнити позивача від сплати судового збору не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити поза увагою суду.
За таких обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року у справі № 905/122/15 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді : Н.В. Акулова
В.І. Саранюк