ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2016 року Справа № 904/305/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слант Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2016у справі№ 904/305/16Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Слант Україна"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"треті особи1. Публічне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская"простягнення 20178,50 грнза участю представників:
позивача: Тарасенко І.В., дов. від 24.02.2016;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
третя особа-1: повідомлений, але не з'явився;
третя особа-2: повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі № 904/305/16 (суддя - Стасюк С.В.) в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рябуха В.І., судді - Ропій Л.М,, Калатай Н.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі № 904/305/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Слант Україна" (Постачальник) та ПАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (Покупець) 08.07.2015 укладений договір поставки №08/07, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, по марочному складу, цінах та в кількості, вказаних у відповідних специфікаціях до договору.
Відповідно до залізничних накладних від 10.07.2015 №52758372, від 10.07.2015 №52758380, від 07.11.2015 № 49791304, від 01.12.2015 № 50353085 відправником - ТОВ "Збагачувальна фабрика "Богучарская" направлено залізничним транспортом вагони №66933789, №67385989, №67920876 та №60421278 концентрату вугілля на станцію "Верхньодніпровськ". Одержувачем товару за даними залізничними накладними є ПАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат".
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як вірно зазначили попередні судові інстанції, послався на те, що перевізник (відповідач) взяті на себе зобов'язання зберегти та доставити вантаж на залізничну станцію "Верхньодніпровськ" у вагонах № 66933789, № 67385989, № 67920876, № 60421278 належним чином не виконав, оскільки доставив концентрат вугілля в меншій кількості, ніж той, який був прийнятий для перевезення. Нестача склала 11 260 кг, про що складено відповідні комерційні акти від 14.07.2015 АА №045203/10, від 11.11.2015 РА №011483, від 04.12.2015 РА №011485/18.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про залізничний транспорт", ЦК України, ГК України, Статуту залізниць України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Маса вантажів визначається відправником (п. 37 Статуту залізниць України)
В наведених вище залізничних накладних зазначено, що вантаж завантажено у вагони вантажовідправником, про що досліджено попередніми судовими інстанціями.
Частина 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт").
Відповідно до п. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (п. 129 Статуту залізниць України).
Згідно з ч. 2 п. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають:
а) у разі втрати вантажу: відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу;
б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Зі змісту п. 130 Статуту залізниць України вбачається, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів надано сторонам у договорі перевезення - вантажовідправнику або вантажоодержувачу у відповідних випадках, передбачених Статутом. Власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення.
Залізниця не має права і не наділена повноваженнями визначати, хто саме є власником вантажу, який вона перевозить.
Як вірно звернули уваги місцевий та апеляційний господарські суди, спеціальна норма п. 133 Статуту залізниць України не допускає передачу іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, квитанції про приймання вантажу, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Водночас, як з'ясували суди попередніх інстанцій, переуступні підписи на залізничних накладних від 10.07.2015 №52758372, від 10.07.2015 №52758380, від 07.11.2015 №49791304 та від 01.12.2015 №50353085 відсутні.
Вантажовласник, якщо він не є вантажовідправником або вантажоодержувачем, у такому випадку, має право скористатись можливістю, наданою п. 133 Статуту залізниць України - отримати від вантажоодержувача довіреність, оформлену згідно із законодавством, виступати від його імені і заявляти претензійно-позовні вимоги до залізниці.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на те, що власник вантажу ТОВ "Слант Україна" не є його відправником або одержувачем та не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення, а тому суди цілком обґрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Доводи скаржника були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слант Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 904/305/16 - без змін.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Л.Б. ІВАНОВА
Т.П. КОЗИР