ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 5010/1152/2012-22/56

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на ухвалу та постановуГосподарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-постач"провизнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2012 № 1110у справі№ 5010/1152/2012-22/56Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекціїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-постач"простягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 24950,92 дол. СШАза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВДВС Косівського РУЮ ГТУЮ в Івано-Франківській області: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2012 у справі №5010/1152/2012-22/56 (суддя - Малєєва О.В.) задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської ОДАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Карпати-постач" про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/14-10/442 G10/14-20/507 від 04.09.2008 в сумі 24 950,92 дол. США, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ становить 199 432,70 грн, а саме заборгованості по кредиту - 23598,21 дол. США, заборгованості по відсотках - 570,37 дол. США, пені - 782,34 дол. США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - СТОА, що знаходиться за адресою с. Смодна, вул.Незалежності (вул. Леніна), №50 Косівського району Івано-Франківської області.

На виконання рішення видано наказ від 05.11.2012 №1109 щодо стягнення з відповідача судового збору та наказ від 05.11.2012 №1110 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

ТОВ "Карпати-постач" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про визнання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2012 №1110 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2016 у справі №5010/1152/2012-22/56 (суддя - Малєєва О.В.) задоволено заяву ТОВ "Карпати-постач" та визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2012 № 1110.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді - Бойко С.М., Бонк Т.Б.) ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2016 у справі №5010/1152/2012-22/56 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2012 № 1110 таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2012 у справі №5010/1152/2012-22/56 (суддя - Малєєва О.В.) задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської ОДАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Карпати-постач" про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/14-10/442 G10/14-20/507 від 04.09.2008 в сумі 24 950,92 дол. США, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ становить 199 432,70 грн, а саме заборгованості по кредиту - 23598,21 дол. США, заборгованості по відсотках - 570,37 дол. США, пені - 782,34 дол. США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - СТОА, що знаходиться за адресою с. Смодна, вул.Незалежності (вул. Леніна), №50 Косівського району Івано-Франківської області.

Сума боргу за зазначеним кредитним договором була визначена станом на 17.08.2012.

На виконання рішення судом видано наказ від 05.11.2012 №1109 щодо стягнення з відповідача судового збору та наказ від 05.11.2012 №1110 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВДВС Косівського районного управління юстиції 27.12.2012 відкрито виконавче провадження на підставі наказу від 05.11.2012 № 1110.

ТОВ "Карпати-постач" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про визнання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2012 №1110 таким, що не підлягає виконанню.

Заява товариства мотивована тим, що за рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2014 стягнуто солідарно з позичальника та поручителя заборгованість, яка існувала станом на 24.02.2014 за кредитним договором від 04.09.2008 №014/14-10/442 G10/14-20/507, що в еквіваленті відповідно до курсу НБУ становила 54901,67 грн. Зазначає, що частину заборгованості за рішенням загального місцевого суду було сплачено позичальником відповідно до меморіального ордеру від 25.03.2014, решта заборгованості була виплачена при здійсненні виконавчого провадження по виконавчому листу Косівського районного суду від 11.08.2014. Враховуючи повне виконання боржником рішення Косівського районного суду від 28.02.2014, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.10.2014.

Також заявник посилався на рішення Косівського районного суду від 24.01.2015, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області, згідно з якою відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської ОДАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.09.2008 №014/14-10/442G010/14-20/507 в сумі 2855,05 дол. США, як курсової різниці, оскільки заборгованість по даному кредитному договору погашена повністю.

Відповідач вважає, що наказ № 1110, виданий на виконання рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.09.2008 №014/14-10/442G10/14-20/507 в сумі 24 950,92 дол. США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки позичальником повністю погашено заборгованість за даним кредитним договором шляхом виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2014.

При винесенні ухвали та її перегляді в апеляційному порядку, суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями Закону України "Про іпотеку", ГПК України дійшли висновку про задоволення заяви відповідача та визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2012 № 1110.

Суди виходили з того, що за результатами розгляду позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської ОДАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору від 04.09.2008 №014/14-10/442G010/14-20/507, солідарно стягнуто з відповідачів 54901,67 грн заборгованості по зазначеному договору.

Відповідно до меморіального ордеру від 25.03.2014 ОСОБА_5 сплачено на рахунок позивача 6803,88 дол. США.

Постановою від 22.08.2014 було відкрито виконавче провадження ВП №44483582 за заявою стягувача про примусове виконання за виконавчим листом №347/2298/13-ц від 11.08.2014 щодо стягнення в солідарному порядку з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором в сумі 54901,67 грн та судового збору в сумі 1069,96грн.

Відповідно до постанови від 02.10.2014 зазначене виконавче провадження з примусового виконання рішення було закінчено у зв'язку з повною оплатою заборгованості відповідно до квитанцій від 10.09.2014 та меморіального ордеру від 25.03.2014.

В подальшому позичальник звертався із заявою до банку про видачу довідки щодо відсутності заборгованості за кредитним договором №014/14-10/442G010/14-20/507, але банк листом від 14.05.2015 повідомив про наявність станом на 08.05.2015 заборгованості в сумі 2855,05 дол. США, що стало підставою для подання відповідного позову до Косівського районного суду.

Рішенням Косівського районного суду від 24.11.2015, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.01.2016, відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської ОДАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/14-10/442G010/14-20/507 в сумі 2855,05 дол. США, як курсової різниці. Судом відмовлено в частині позовних вимог до поручителя з тих підстав, що порука припинилась відповідно до норм законодавства. В частині позовних вимог до позичальника ОСОБА_5 судом встановлено, що заборгованість останнього по кредитному договору №014/14-10/422 G 010/14-20/507 погашена повністю.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання, відповідно до статті 526 ЦК України, вважається виконання, проведене відповідно до вимог законодавства.

Судами попередніх інстанцій не встановлено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2012 у справі №5010/1152/2012-22/56.

Згідно зі ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).

У відповідності зі ст. 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак, зі змісту прийнятих у цій справі судових рішень вбачається, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій, зазначених вимог ГПК України не дотримались та не забезпечили сторонам у справі дотримання принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Про наведене свідчить відсутність дослідження у прийнятих місцевим та апеляційним господарськими судами рішеннях усіх поданих сторонами в матеріали справи доказів.

Згідно зі ст. 117 ГПК України, господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Приймаючи рішення про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ суду від 05.11.2012 № 1110, суди виходили виключно з обставин, встановлених рішеннями Косівського районного суду від 28.02.2014 та 24.11.2015, проте не надали оцінку всім матеріалам справи в сукупності.

Так, окрім рішень Косівського районного суду від 28.02.2014 та 24.11.2015, меморіальних ордерів про сплату коштів на погашення заборгованості, стягнутої за рішенням Косівського районного суду від 28.02.2014, матеріалів виконавчого провадження ВП №44483582, судами не дано належної оцінки, зокрема, листу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 08.06.2015 № 140-13-2-00/16-224, яким давалась відповідь ВДВС Косівського РУЮ щодо питань при виконанні наказу від 05.11.2012 № 1110. В листі зазначено, що станом на 08.05.2015 заборгованість за кредитним договором №014/14-10/422 G 010/14-20/507 становить 2855,05 дол. США, в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 1706,28дол. США, заборгованість по відсотках - 551,13 дол. США, пеня - 597,64 дол. США.

Суди не з'ясували, чи входить сума заборгованості, визначена позивачем (1706,28 дол. США) до суми, яка була предметом розгляду у даній справі (23598,21 дол. США). Також це стосується сум заборгованості по відсотках (в рішенні від 16.10.2012 - 570,37 дол. США) та пені (в рішенні від 16.10.2012 - 782,34 дол. США).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження усіх наданих у матеріали справи доказів в сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для визнання наказу № 1110 таким, що не підлягає виконанню за наведених у заяві відповідача підстав.

Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 у справі №5010/1152/2012-22/56 скасувати.

Справу №5010/1152/2012-22/56 направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР