ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 9/17-4233-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін Н. Таран (дов. від 31.12.2015), І. Кульчицької (дов. від 17.05.2015), В. Бочкового (дов. від 17.05.2015) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України Л. Клюге, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 14 серпня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2015 року у справі № 9/17-4233-2011 за позовом Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест", про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ: У жовтні 2011 року Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздоровниця", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 березня 2003 року № 51131177/2003/14, витребування та повернення державі в особі Фонду державного майна України об'єктів нерухомого майна комплексу пансіонатів на курорті Кароліно-Бугаз, які знаходяться за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, бульвар Золотий беріг, 33 (клубний комплекс "Променад") та складаються: їдальня "Ч" (блок 1а) площею 4 354, 4 м2; спальний корпус літ. "Ш" (блок 2а) площею 2 439, 6 м2; спальний корпус літ "Ц" (блок 3а) площею 9476,7 м2; спальний корпус літ "Х" (блок 4а) площею 4116,8 кв.м; будівля незавершеного будівництва літ. "1Г" площею 2 069, 8 м2; будівля незавершеного будівництва літ. "1Д" площею 2 587, 9 м2; будівля незавершеного будівництва літ. "1В" площею 9 296, 1 м2; будівля незавершеного будівництва літ. "1Б" площею 3 520, 3 м2 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що нерухоме майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, на момент його укладання було об'єктом державної власності, розпоряджатися яким могла лише держава в особі Фонду державного майна України, у зв'язку з чим договір укладено з порушенням норм законодавства, що порушує права держави як власника цього майна в особі Фонду державного майна України.

Відповідачі позов не визнали. Водночас товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" подало заяву про застосування позовної давності.

Справа розглядалася неодноразово і рішенням Господарського суду Одеської області від 14 серпня 2015 року (суддя К. Погребна), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2015 року, у позові відмовлено з мотивів спливу позовної давності.

Заступник прокурора Одеської області просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 256 261 267 Цивільного кодексу України, статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Фонд державного майна України касаційні вимоги підтримав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" (продавець) і товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" (покупець) 12 березня 2003 року уклали договір купівлі-продажу № 51131177/2003/14 незавершеного будівництва комплексу пансіонатів на курорті Кароліно-Бугаз, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Затока, за ціною 1 920 000 грн (далі - договір).

Передачу майна сторони оформили актом від 17 квітня 2003 року.

Покупець провів реконструкцію комплексу - пансіонат відпочинку "Клубний комплекс "Променад"-, про що виданий сертифікат від 1 вересня 2011 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.

За висновками від 31 липня 2015 року будівельно-технічної експертизи Київської незалежної судово-експертної установи майно, яке прокурор просить повернути, не відповідає майну, яке існує фактично. Частково розбіжність існує у загальній площі будівель.

Господарським судам подані докази про інших власників спірного майна - копії 51 примірників свідоцтв про право власності.

Господарськими судами встановлено, що будівництво спірного майна -пансіонату "Кароліно-Бугаз" розпочалося наприкінці 70-х років ХХ сторіччя та здійснювалося СМТ "Чорноморкурортбуд" на замовлення Одеської обласної ради профспілок.

Президією Української республіканської ради професійних спілок (Укрпрофрада) було прийнято постанову від 22 листопада 1991 року "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23 грудня 1991 року № 9971 зареєстровано закрите акціонерне товариство "Укрпрофздоровниця" як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України.

Передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофздоровниця" майно знаходилося у віданні профспілок.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року N 3943-XII встановлено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 року № 506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону України про роздержавлення майна.

Згідно з пунктом 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. За правилами статті 4, частині 1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України є суб'єктом управління об'єктами державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього Союзу РСР, яке має статус державного.

Отже висновки господарських судів про те, що власником майна, яке було передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофздоровниця", є держава і Фонд державного майна України вправі розпоряджатися майном профспілок колишнього Союзу РСР, яке розташоване на території України, є правомірними.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам закону оцінюється судом стосовно законодавства, яке діяло на момент її вчинення.

Статтею 225 Цивільного кодексу Української РСР, чинною на час укладення договору, визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу майна, належать власнику.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" подало суду заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (1 січня 2004 року).

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор стверджує, що про порушення інтересів держави стало відомо за результатами прокурорської перевірки, яка була проведена у жовтні 2011 року.

Якщо з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Господарські суди дійшли висновків про те, що право позивача, як суб'єкта управління об'єктами державної власності, у даному випадку можливо вважати порушеним з 1 травня 1992 року, оскільки згідно з постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", саме до цієї дати Фонд державного майна України був зобов'язаний прийняти відповідне майно. Окрім того, позивач був обізнаний про порушення свого права у 1997 році при вирішенні справи № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсними установчих документів саме з тих підстав, що до статутного фонду відповідача передані основні фонди і оборотні кошти санаторно-курортних закладів (рішення Вищого арбітражного суду України від 20 січня 1997 року у справі № 137/7).

Доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску позовної давності позивач не подав.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Частиною 4 статті 267 цього Кодексу встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Ураховуючи наявність порушеного права та підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а також те, що позов заявлено до Господарського суду Одеської області 20 жовтня 2011 року, тобто після спливу строку позовної давності, про застосування якої відповідачем подано відповідне клопотання, господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним.

Вимоги позову про витребування та повернення нерухомого майна комплексу пансіонатів на курорті Кароліно-Бугаз, які знаходяться за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, бульвар Золотий беріг, 33 (клубний комплекс "Променад") є похідними від вимог про визнання договору недійним і господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і в цій частині.

Також відповідає нормам законодавства висновок господарських судів про те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Одеської області від 14 серпня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2015 року у справі № 9/17-4233-2011 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець