ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 925/1476/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В. (доповідач), суддівДанилової Т.Б., Полянського А.Г.,за участю представників:позивача (прокурора)Суходольський С.М. (посв. від 02.02.2016 р. №041032)відповідача - (1) відповідача - (2)не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином); ОСОБА_5 (паспорт); ОСОБА_6 (дов. від 01.02.2016 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р.у справі № 925/1476/15 господарського суду Черкаської областіза позовомЗаступника прокурора Черкаської областідо1.Квітчанської сільської ради; 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання недійсним рішення, договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Черкаської області звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Квітчанської сільської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 р. № 19-11/VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»; про визнання недійсним укладеного між Квітчанською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договору оренди землі від 17.10.2012 р.; про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 повернути земельну ділянку площею 4,8141 га (кадастровий номер НОМЕР_1) до комунальної власності Квітчанської сільської ради.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції від Квітчанської сільської ради та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшли клопотання про застосування строку позовної давності щодо даних позовних вимог.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.11.2015 р. у даній справі (суддя Дорошенко М.В.), позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 р. №19-11/VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»; визнано недійсним укладений між Квітчанською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договір оренди землі від 17.10.2012 р., зареєстрований 31.10.2012 р. в управлінні Держкомзему у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області за №712258344001041. Стягнуто з Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 судовий збір. У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 р. та договір оренди від 17.10.2012 р. суперечать вимогам ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України.

Разом з тим, заявлена у позові вимога про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 повернути земельну ділянку площею 4,8141 га (кадастровий номер НОМЕР_1) до комунальної власності Квітчанської сільської ради, визнана судом першої інстанції майновою вимогою, спрямованою на захист майнових інтересів першого відповідача - Квітчанської сільської ради, а не держави в особі позивача, в той час, як господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості задоволення позову не на користь позивача, а на користь відповідача, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

Крім того, судом першої інстанції було відхилено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про застосування строку позовної давності, вважаючи датою перебігу такої - 14.02.2015 р. (прокурорська перевірка).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. у даній справі (колегія суддів: головуючий Тищенко О.В., судді Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.), рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до вимог ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України відлік позовної давності має починатись з моменту прийняття Квітчанською сільською радою рішення від 21.08.2012 р., тому кінцевий термін звернення з вказаним позовом є 21.08.2015 р., а прокурор звернувся до суду з позовом 31.08.2015 р., тобто з пропуском строку, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2015 р. залишити в силі, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.03.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на навчанні з підвищення кваліфікації, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Полянський А.Г.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 20.04.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.11.2011 р. громадянин ОСОБА_5 звернувся до Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області із заявою про надання йому в оренду строком на 25 років гідротехнічну споруду «Пахарський».

15.12.2011 р. Квітчанська сільська рада прийняла рішення №11-13/VІ, яким надала громадянину ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду строком на 25 років орієнтовною площею 4 га для риборозведення та обслуговування орендованого майна (ГТС Пахарський).

01.01.2012 р. Квітчанська сільська рада (як орендодавець) в особі сільського голови Шпутенка В.М. і громадянин ОСОБА_5 (як орендар) уклали між собою договір оренди та підписали акт приймання передачі майна, згідно з якими орендодавець на підставі рішення Квітчанської сільської ради від 15.12.2011 р. №11-13/VІ передав орендарю, а останній прийняв у строкове платне користування строком на 25 років майно - гідротехнічну споруду, що знаходиться на території Квітчанської сільської ради вартістю 14584,00 грн.

Договір оренди від 01.01.2012 р. нотаріально не посвідчувався і його державна реєстрація не проводилася.

16.02.2012 р. громадянин ОСОБА_5 звернувся до Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду строком на 25 років орієнтовною площею 4 га під ставком «Пахарський».

17.02.2012 р. Квітчанська сільська рада прийняла рішення №13-4/VІ, яким надала громадянину ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду строком на 25 років орієнтовною площею 4,8141 га в с. Квітки Корсунь-Шевченківського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розведення ставкової риби).

21.08.2012 р. Квітчанська сільська рада без проведення земельних торгів прийняла спірне рішення №19-11/VІ, яким вирішила:

1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі та закріплення її межовими знаками площею 4,8141, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розведення ставкової риби) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за адресою: с. Квітки, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область;

2. Передати в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 4,8141, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розведення ставкової риби) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за адресою: с. Квітки, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область і встановити орендну плату в розмірі 500 грн. за 1 га.

17.10.2012 р. Квітчанська сільська рада (як орендодавець) в особі сільського голови Шпутенка В.М. і фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (як орендар) уклали між собою договір оренди землі, згідно з пунктами 1, 2 якого орендодавець надає орендарю, а останній приймає в строкове платне користування для сільськогосподарського використання ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розведення ставкової риби) строком на 25 років земельну ділянку площею 4,8141, кадастровий номер НОМЕР_1, у тому числі: 3,3768 га ставок, 1,1891 га сіножаті заболочені та сіножаті зачагарниковані, 0,2482 га гідротехнічні споруди.

У пунктах 2, 3 договору оренди землі від 17.10.2012 р. його сторони передбачили, що на земельній ділянці, яка передається в оренду, знаходяться об'єкти нерухомого майна: гідротехнічні споруди, що перебувають в оренді ОСОБА_5 Земельна ділянка передається в оренду з гідротехнічними спорудами.

31.10.2012 р. договір оренди землі від 17.10.2012 р. був зареєстрований в управлінні Держкомзему у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №712258344001041.

14.02.2015 р. до прокуратури Черкаської області надійшла заява від громадянина ОСОБА_8 щодо порушення вимог чинного законодавства при передачі Квітчанською сільською радою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 ставка «Пахарський» в с. Квітки Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

За результатами проведеної органами прокуратури Черкаської області (за заявою ОСОБА_8.) перевірки дотримання вимог чинного законодавства при передачі Квітчанською сільською радою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 ставка «Пахарський» й були встановлені порушення з боку відповідачів, у зв'язку з чим прокуратура звернулась до суду з позовом.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи в їх сукупності, з огляду на наступне.

Так, Закон України "Про прокуратуру" в новій редакції набрав чинності 15.07.2015 р.

У серпні 2015 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Квітчанської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання недійним рішенням Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 р. та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 17.10.2012 р.,

В своїй позовній заяві заступник прокурора вказував, що спірне рішення сільської ради та договір оренди порушують інтереси суспільства, не дають можливості іншим особам брати участь у земельних торгах та реалізовувати передбачені Конституцією України права на користування землею.

При цьому прокурор звертаючись до суду з позовом не зазначив в особі якого уповноваженого органу чи особи він діє, в чому полягає порушення інтересів держави та не обґрунтував необхідність їх захисту, вказуючи лише про те, що Квітчанська сільська рада у спірних правовідносинах є співвідповідачем.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 4 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні та письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Згідно частини 1, 7 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Проте суди, усупереч вище наведеним нормам, не перевірили та не встановили, якими доказами прокурор підтвердив свої підстави для представництва інтересів держави та чим їх обгрунтовував.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що висновок апеляційного суду про застосування позовної давності є передчасним.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приписами ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із тим ч. ч. 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі (аналогічна права позиція міститься у підпункті 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Положення ж п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюються положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, й на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 р. у справі № 6-68цс15).

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення по даній справі недостатньо дослідили та з'ясували обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, та не надали цим обставинам відповідної правової оцінки, що призвело до суперечливих та передчасних висновків.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу і на те, що прокурор вже звертався до господарського суду Черкаської області з аналогічним позовом, разом з тим, 18.05.2015 р. його було повернуто без розгляду.

Абзацом 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій неповно встановлені та досліджені обставинам справи, внаслідок чого судові рішення є передчасними, і наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити усі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2015 р. по справі № 925/1476/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 12.04.2016 р. про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. по справі №925/1476/15 в частині стягнення судового збору вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

А. Полянський