ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2016 року Справа № 921/268/15-г/6 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Гончарука П.А., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного територіального управління юстиції у Тернопільській областіна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 рокуу справі господарського судуТернопільської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" до1. Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, 2. Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4провизнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, протоколу їх проведення та про визнання недійсним акту державного виконавця щодо проведення електронних торгів,за участю представників сторін:
позивача:не з"явився,відповідача-1:Мулик П.І., Хічій А.М.,відповідача-2: третьої особи:не з"явився, ОСОБА_4,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" (далі - ТОВ "Стар Софт") звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30.04.2015 року, про визнання: недійсними електронних торгів від 30.12.2014 року з реалізації арештованого майна, а саме: частини нежитлового приміщення літ. А-1, загальною площею 28,8 м2, нежитлового приміщення, загальною площею 23,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проведених через систему "СЕТАМ", протоколу їх проведення недійсним та визнання недійсним та скасування Акту державного виконавця про проведені електронні торги від 03.02.2015 року (а.с. 48 т.1).
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.07.2015 року (суддя: Шумський І.П.) в задоволені позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т. - головуючого, суддів: Юрченко Я.О., Гриців В.М.) рішення місцевого суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги від 30.12.2014 року з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: частини нежитлового приміщення під літерою А-1 заг.пл.28,8 кв.м та нежитлове приміщення заг.пл.23,9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 в системі "СЕТАМ". Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №30325 від 30.12.2014 року з реалізації нерухомого майна, а саме: частини нежитлового приміщення під літерою А-1 заг.пл.28,8 кв.м та нежитлове приміщення заг.пл.23,9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 в системі "СЕТАМ". Визнано недійсним та скасовано акт державного виконавця про проведені електронні торги від 03.02.2015 року з реалізації арештованого майна, а саме: частини нежитлового приміщення під літерою А-1 заг.пл.28,8 кв.м та нежитлове приміщення заг.пл.23,9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області, подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року скасувати, рішення господарського суду Тернопільської області від 09.07.2015 року по справі №921/268/15-г/6 залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Вказаним вимогам судові рішення у даній справі не відповідають з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позовних вимог є визнання недійсним результатів електронних торгів з реалізації арештованого майна, з підстав порушення державним виконавцем вимог щодо опису та арешту майна, порушення державним виконавцем строків передання документів для реалізації арештованого майна, подання відповідачем-1 недостовірної інформації щодо спірного об"єкту, визнання протоколу проведення електронних торгів недійсним та скасування Акту державного виконавця про проведені електронні торги.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушеного права згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом № 606-ХІУ та Інструкцією.
Цим Законом встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення торгів із реалізації арештованого майна.
Відповідно до положень наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції).
Правила ж проведення прилюдних торгів визначено Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, чинного на момент проведення електронних торгів (далі - Тимчасовий порядок).
За змістом пункту 1 Тимчасового порядку електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі; прилюдні торги - продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Отже, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі - продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).
Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, не звернули увагу, що вказана угода є багатостороннім правочином і при поданні позову про визнання його недійсним, такий позов подається до решти сторін вказаної угоди з якими є матеріально-правовий спір, а отже вони мають бути відповідачами.
Відповідно, всупереч ст. 24 ГПК України, не залучили до участі у справі іншого відповідача переможця електронних торгів (покупця) - ОСОБА_4 і допущене процесуальне порушення істотно вплинуло на права та обов"язки покупця.
Колегія суддів також вважає за необхідним зазначити, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору належним чином не було враховано підстави недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину, якими відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів. А саме підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком. Порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" до призначення прилюдних торгів які не стосуються правил проведення прилюдних торгів можуть бути предметом підставою для їх самостійного оскарження в порядку ГПК України і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Врахування та дослідження вказаних вище обставин має істотне значення для правильного вирішення даного спору.
Відповідно до вимог ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, обговорити питання про залучення переможця електронних торгів, як відповідача у справі, дослідити наявні у справі докази, дати їм і доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне, обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 09.07.2015 року у справі №921/268/15-г/6 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Головуючий М.М.Черкащенко
Судді: П.А.Гончарук
Н.М.Нєсвєтова