ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 917/131/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представників сторін: позивача - Зуєвої О.В. дов. № 010-01/7024 від 3 вересня 2012 року та відповідача - Дробота Р.Д. дов. б/н від 31 грудня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року у справі Господарського суду Полтавської області за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі до ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод", третя особа - ПАТ "КрАЗ Лізинг", про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" (далі - відповідач), третя особа - ТОВ "КрАЗ Лізинг", з позовом про стягнення кредитного боргу у розмірі 7933723 гривень 03 коп. на рахунок № 373916375 в Філії АТ "Укрексіманк" у м. Запоріжжі МФО 313979 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 075-02/833 від 1 квітня 2015 року).

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням умов кредитного договору, на забезпечення виконання якого сторонами укладено договір поруки.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 9 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28 жовтня 2015 року, апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" задоволено.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 9 квітня 2015 року скасовано та постановлено нове рішення.

Позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в філії АТ "Укрексімбанк" в м. Запоріжжі кредитний борг в розмірі 7933723 гривень 03 коп.

У листопаді 2015 року ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" звернулось до місцевого господарського суду з заявою, у якій просило розстрочити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 року про стягнення на користь позивача боргу у розмірі 7933723 гривень 03 коп. шляхом стягнення боргу протягом 3-х років щомісячно рівними частинами по 220381 гривень 20 коп.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 8 грудня 2015 року заяву ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" про розстрочку виконання рішення задоволено.

Розстрочено виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 року про стягнення з ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжя боргу у розмірі 7933723 гривень 03 коп. шляхом стягнення боргу протягом 3-х років щомісячно рівними частинами, згідно наступного графіку:

до 31 січня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 29 лютого 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 березня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 квітня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 травня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 червня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 липня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 серпня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 вересня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 жовтня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 листопада 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 грудня 2016 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 січня 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 29 лютого 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 березня 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 квітня 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 травня 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 червня 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 липня 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 серпня 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 вересня 2017року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 жовтня 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 листопада 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 грудня 2017 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 січня 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 29 лютого 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 березня 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 квітня 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 травня 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 червня 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 липня 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 серпня 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 вересня 2018року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 жовтня 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 30 листопада 2018 року - 220381 гривень 20 коп.;

до 31 грудня 2018 року - 220381 гривень 20 коп.

Залишено без задоволення вимогу про забезпечення позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 8 грудня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 8 грудня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року, відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у справі.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 4, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що зазначені у заяві про розстрочку виконання рішення суду підстави не є тими виключними обставинами, за наявності яких суд має право розстрочити виконання рішення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги третю особу повідомлено належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, підставою для відстрочки, розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає та не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення.

При цьому, господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Водночас, при винесені ухвали про розстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може призвести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення існування таких обставин процесуальним законом покладається на особу, яка звертається з відповідною вимогою.

При розгляді заяви ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" про розстрочку виконання рішення судами встановлено, що згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 9 місяців 2015 року) прибуток товариства складає близько 400 тис. грн., а загальний борг, який підлягає стягненню з останнього, складає 7933723 гривні 03 коп.

У підтвердження відсутності можливості сплатити усю суму боргу одночасно відповідачем надано також постанову про арешт коштів боржника ВП № 48601387 від 23 вересня 2015 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках останнього, у зв'язку з чим ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" позбавлено можливості самостійно здійснювати будь-які платежі на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Запоріжжя.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, необхідно враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Встановлено, що відповідач є виробником гальмівної пневматичної апаратури для комплектації вантажних автомобілів, у той час як одночасне стягнення усієї суми боргу у розмірі 7933723 гривні 03 коп. призведе до виведення коштів з обігу, що, відповідно, матиме наслідком повну зупинку підприємства, позбавить можливості здійснювати господарську діяльність, сплачувати податки, забезпечувати роботою працівників, кількість яких складає близько однієї тисячі чоловік.

Крім того, відповідач зазначає, що виконання рішення суду шляхом одночасного примусового стягнення боргу призведе до банкрутства підприємства.

Разом з тим, до апеляційного господарського суду відповідачем надано клопотання про долучення додаткових документів по справі, до якого додано докази звернення 25 грудня 2015 року до державної виконавчої служби з заявою про зміну способу виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/131/15 та надання виконавчій службі ухвали Господарського суду Полтавської області від 8 грудня 2015 року про розстрочку виконання рішення.

Також додано доказ направлення виконавчою службою 6 січня 2016 року до ПАТ "Укрсоцбанк" платіжних вимог № 28, 29, 30, 31, 39 про стягнення 8847863 гривень 63 коп., які повернуто банком без виконання разом з листом банку № 09.403-86/67-1709 від 29 січня 2016 року.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 29 січня 2016 року ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" звернулось до державної виконавчої служби з заявою про виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 8 грудня 2015 року про розстрочку стягнення коштів та вчинення державною виконавчою службою дій, спрямованих на стягнення з ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" коштів у розмірі місячного платежу 220381 гривня 20 коп. на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Запоріжжя.

Крім того, до початку розгляду справи судом касаційної інстанції від ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій про розстрочення виконання рішення у даній справі виконується відповідачем та станом на 15 квітня 2016 року поточний борг відсутній, про що свідчать платіжні доручення та довідка з виконавчої служби, додані до відзиву.

Згідно довідки Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавські області Міністерства юстиції України № 3206 від 15 квітня 2016 року станом на 15 квітня 2016 року відсутній борг по виконавчому провадженню № 48601387 з примусового виконання наказу № 917/131/15 від 12 серпня 2015 року Господарського суду Полтавської області.

Також зазначено, що станом на вказану дату сплаті підлягали 3 платежі по 220381 гривні 20 коп.: платіж за січень сплачено на рахунок відділу та перераховано стягувачу платіжним дорученням № 101 від 9 лютого 2016 року; платежі за лютий-березень в сумі 440762 гривні 40 коп. знаходяться на рахунку ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області та підлягають перерахуванню на користь стягувача.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що відповідач сумлінно виконує вимоги ухвали місцевого господарського суду та останнім здійснено всі залежні від нього можливі дії щодо своєчасного виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 8 грудня 2015 року про розстрочення виконання рішення у даній справі.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 4 Господарського процесуального кодексу України необгрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про розстрочку виконання рішення у даній справі, виходили з обґрунтованості доводів боржника щодо неможливості одночасного виконання рішення у зв'язку з скрутним фінансовим станом, збитковістю, обмеженістю матеріальних ресурсів, арешту коштів боржника, що у сукупності негативно впливає на діяльність підприємства.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що визначений в оскаржуваній ухвалі порядок розстрочки, а саме, здійснення щомісячних платежів у розмірі 220381 гривень 20 коп. протягом трьох років, надасть змогу подальшого продовження господарської діяльності відповідача, враховуючи, що згідно звіту про фінансові результати розмір прибутку відповідача складає приблизно 400 тис. грн., тобто, останній сплачуватиме приблизно більше половини свого доходу на виконання оскаржуваної ухвали, що, в свою чергу, встановлює обмеження у розпорядженні коштами та може мати досить негативний вплив на господарсько-фінансову діяльність підприємства, однак, надасть можливість виконувати інші зобов'язання без ризику припинення господарської діяльності.

З огляду на наведене, доводи заявника про порушення судами норм ст.ст.43, 121 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

За таких обставин ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів грунтуються на достовірно та повно з'ясованих обставинах справи, яким надано належну правову оцінку, а тому підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова