ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 917/1116/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В. (доповідача),суддівДанилової Т.Б., Швеця В.О.за участю представників:позивача, відповідача, треті особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015у справі№ 917/1116/15 господарського суду Полтавської областіза позовомСільськогосподарського товариства до з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» Решетилівської районної державної адміністраціїтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Відділ Держземагентства у Решетилівському районі Полтавської області 2. ОСОБА_4провизнання незаконними та скасування розпоряджень Решетилівської районної державної адміністрації

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Решетилівської районної державної адміністрації, в якій просило визнати незаконним та скасувати розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області від 11.07.2012 р. № 21 "Про надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району"; визнати незаконним та скасування розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області від 29.10.2012 р. № 792 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 70 га в довгострокову оренду громадянину ОСОБА_4 для сінокосіння та випасання худоби на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі вищевказаних розпоряджень Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_4 було передано земельну ділянку, частина якої знаходиться в оренді Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб", у зв'язку з чим відбулося часткове накладення земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.08.2015 р. у даній справі (суддя Погрібна С.В.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що при зверненні до суду Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" не було надано жодних доказів, які б стали підставою для скасування розпоряджень Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючого Черленяк М.І., суддів Івакіна В.О., Ільїн О.В.), рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Решетилівської районної адміністрації Полтавської області від 11.07.2012 р. № 521 «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району»; визнано незаконним та скасовано розпорядження Решетилівської районної адміністрації Полтавської області від 29.10.2012 р. № 792 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 70 га в довгострокову оренду громадянину ОСОБА_4 для сінокосіння та випасання худоби на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району».

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.03.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Швець В.О.

У відзиві на касаційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» зазначило, що факт надання розпорядженням Решетилівської районної адміністрації Полтавської області в оренду скаржнику земельної ділянки, частина якої вже передана в оренду товариству, є встановленою в суді апеляційної інстанції та підтверджується належними та достовірними доказами, тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 20.04.2016 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.04.2007 р. між Решетилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 23.

Згідно з п. 1. договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Решетилівської селищної ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 341,92 га у тому числі 194,62 га рілля, 17,0 га сіножаті, 97,0 га пасовища, 33,3 га господарські двори (п. 2 договору).

23.04.2007 р. було видано акт про погодження (встановлення) меж в натурі земельних ділянок, наданих в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» на території Решетилівської селищної ради Полтавської області.

Також 23.04.2007 р. складено акт прийому передачі земельних ділянок, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв земельні ділянки.

01.01.2009 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору земельної ділянки від 20.04.2007 р.

Згідно з п. 8 договору, договір укладено на 5 років до 31.03.2014 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації № 121 від 10.03.2009 р. Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" надано дозвіл на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на території Решетилівської селищної раді.

Розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації № 258 від 10.06.2009 р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, на умовах оренди Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району.

На підставі вказаних розпоряджень укладено договір оренди землі НОМЕР_3 від 10.02.2010 р., який зареєстровано у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України про земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.03.2010 р. НОМЕР_2.

За умовами даного договору Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" була передана земельна ділянка загальною площею 32,75 га, в тому числі пасовища - 32,75 га, строком оренди на 10 років.

Також, 11.07.2012 р. розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації № 5 гр. ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 70 га.

29.10.2012 р. розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації № 792 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Решетилівської селищної ради за межами населених пунктів загальною площею 70 га для сінокосіння та випасання худоби та передано ОСОБА_4 в довгострокову оренду терміном на 49 років, 11 місяців на території Решитилівської селищної ради Решетилівського району за межами населених пунктів.

01.11.2012 р. між Решетилівської районною державною адміністрацією та ОСОБА_4 укладений договір оренди земельної ділянки площею 70 га із земель запасу Решетилівської селищної ради, терміном на 49 років, 11 місяців, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Решетилівському районі Полтавської області 11.12.2012 р. НОМЕР_1.

У позовній заяві Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" просило скасувати вищевказані розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, оскільки гр. ОСОБА_4 було передано земельну ділянку, частина якої знаходиться в оренді позивача, у зв'язку з чим відбулося часткове накладення земельних ділянок.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної,

міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною

п'ятою статті 151 цього Кодексу (зокрема графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

В силу приписів ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підставі розпоряджень Решетилівської районної державної адміністрації № 121 від 10.03.2009 р. (надано дозвіл на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою) та № 258 від 10.06.2009 р. (затверджено технічну документацію із землеустрою) було укладено договір оренди землі НОМЕР_3 від 10.02.2010 р., який зареєстровано у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України про земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.03.2010 р. НОМЕР_2.

Розпорядження щодо надання дозволу на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою та її затвердження видавалися відповідачем гр. ОСОБА_4 у 2012 році.

Тобто, рішення про надання в оренду гр. ОСОБА_4 земельної ділянки мало прийматися Решетилівською районною державною адміністрацією на підставі розробленої технічної документації із землеустрою з урахуванням обмежень прав третіх осіб щодо використання даної земельної ділянки.

Проте, суд апеляційної інстанції, посилаючись на листи Решетилівської районної державної адміністрації, Держземагенства у Решетилівському районі, Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області, згідно яких межі земельних ділянок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» та гр. ОСОБА_4 накладаються, без дослідження технічної документації обох земельних ділянок, без геодезичного встановлення меж земельних ділянок та визначення розміру площі, яка накладається, зробив передчасний висновок про задоволення позову товариства та скасування спірних розпоряджень.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій не витребували викопіювання спірних земельних ділянок, достовірно не встановили, чи дійсно йде накладення земельних ділянок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» та гр. ОСОБА_4, і якщо накладення є - необхідно визначити його розмір.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" встановлено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів.

Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, зокрема, геодезичне встановлення меж земельної ділянки; встановлення меж земельної ділянки на місцевості (ст. 198 Земельного кодексу України).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки планам-схемам розміщення земельних ділянок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» та гр. ОСОБА_4.

Колегія судді касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що при вирішенні даного спору судам попередніх інстанцій необхідно врахувати і те, що розпорядження, яке є ненормативним правовим актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його використання, не може бути в подальшому скасоване органом, який його прийняв.

Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово, і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу вичерпало свою дію шляхом виконання.

Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою, а позов, предметом якого є спірне рішення органу, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані розпорядження Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області вичерпали свою дію шляхом їх виконання.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що господарський суд, приймаючи рішення може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів сторони, а саме шляхом визнання договору оренди земельної ділянки недійсним .

З урахування викладеного, господарськими судами при розгляді даної справи не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи (ст.47 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, вимоги вказаних норм господарськими судами при розгляді справи виконані не були.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. у справі № 917/1116/15 та рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді Т. Данилова

В. Швець