ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 915/1202/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Алєєвої І.В.за участю представників:позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачівЛуук А.В. (дов. від 10.07.2015 р.)третьої особиЛебідь Ю.В. (дов. від 02.09.2015 р. №5147/10/11-15)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМиколаївського регіонального управління водних ресурсівна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.12.2015у справі №915/1202/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомМиколаївського регіонального управління водних ресурсівдо1. Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Державне агентство водних ресурсів України; 2. Миколаївська обласна державна адміністраціятретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:Управління Держземагенства в Очаківському районі Миколаївської областіпровизнання незаконним та скасування розпорядження Очаківської райдержадміністрації, визнання недійсним договору оренди

В С Т А Н О В И В :

Миколаївське регіональне управління водних ресурсів звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" про визнання незаконним та скасування розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області № 598 від 21.11.2007 р.; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.11.2007 р. між Очаківською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків", та скасування державної реєстрації.

Позивач також просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, вказуючи, що Миколаївському РУВР про оскаржувані правочини стало відомо лише після отримання 24.03.2014 р. відмови у наданні дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2015 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне агентство водних ресурсів України.

Ухвалою місцевого господарського суду від 22.07.2015р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Управління Держземагенства в Очаківському районі Миколаївської області.

19.08.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.09.2015 р. (суддя Олейняш Е.М.), у позові відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 20.06.2007 р.) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Очаківською районною державною адміністрацією Миколаївської області було перевищено повноваження, передбачені ст.122 Земельного кодексу України.

Місцевим господарським судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, знаходиться за межами населеного пункту та була надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" для морського транспорту під розширення існуючої території із земель іншого призначення державної власності, не наданих у власність або користування, а відтак, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації, а тому оскаржуване розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області прийнято з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства, оскільки останньою перевищено надані законом повноваження.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та як наслідок, відмовив у задоволенні позовних вимог Миколаївського регіонального управління водних ресурсів.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Миколаївське регіональне управління водних ресурсів звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.11.2015 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Миколаївську обласну державну адміністрацію.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.), рішення господарського суду Миколаївської області від 16.09.2015 р. залишено без змін, з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Миколаївське регіональне управління водних ресурсів звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.04.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Алєєва І.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" надає пояснення по даній справі та просить оскаржувані судові акти залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 20.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Держводгоспу України від 22.05.2007 р. № 106 "Про ліквідацію Вінницького облводгоспу і Південно-Бузького БУВР та створення Басейнового управління водними ресурсами річки Південний Буг" та наказу від 30.07.2007 р. № 162-6 "Про внесення змін до наказу Держводгоспу від 22.05.2007 р. № 106" вирішено створити Басейнове управління водними ресурсами річки Південний Буг, підпорядкувати останньому Миколаївське регіональне управління водних ресурсів, та передати з балансу ліквідованого Південно-Бузького БУВР на баланс Миколаївському РУВР основні засоби, у тому числі - інженерну підготовку бази автопідприємства, інженерну підготовку території бази УПТК і СПМК, протизсувні заходи та вертикальне планування тощо.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.05.2009 р. серії САВ № 940320, виданого на підставі рішення Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 16.04.2009 р., за державою в особі Миколаївського РУВР зареєстровано право власності на нежитловий об'єкт, розташований по вул. Ольвійській, 1/1 в с. Куцуруб Очаківського району, до складу якого входить: інженерна підготовка бази автопідприємства, інженерна підготовка території бази УПТК і СПМК, протизсувні заходи та вертикальне планування.

Розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області №561 від 24.10.2007 р. погоджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 16, 56 га в оренду строком на 15 років для морського транспорту під розширення існуючої території в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

На виконання вищевказаного розпорядження ТзОВ "Обласний земельно-кадастровий центр" на підставі договору № 6367 від 30.10.2007 р. виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків".

Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у проекті землеустрою, земельна ділянка, яка запропонована до передачі в оренду, належить до державної форми власності, а за цільовим призначенням - землі морського транспорту.

Цільове призначення запроектованої до відведення земельної ділянки не змінювалось.

Проект відведення розглянуто і погоджено відділом земельних ресурсів у Очаківському районі Миколаївської області, Очаківським районним архітектором, Очаківською райсанепідемстанцією, Державною інспекцією по охороні пам'яток культури в Миколаївській області, Державним управлінням екології та природних ресурсів у Миколаївській області.

Розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області №598 від 21.11.2007 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" в довгострокову оренду терміном на 15 років для морського транспорту під розширення існуючої території із земель іншого призначення державної власності, не наданих у власність або користування, в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

22.11.2007 р. відповідно до розпорядження №598 від 21.11.2007 р. між Очаківською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" був укладений договір оренди земельної ділянки.

Договір зареєстровано у Очаківському реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.11.2007 р. за № 040702101779.

Право оренди зареєстровано в Реєстраційній службі Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.09.2015 р.

Відповідно до умов вищевказаного договору Очаківська районна державна адміністрація передала Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" в строкове платне користування земельну ділянку для морського транспорту під розширення існуючої території із земель іншого призначення державної власності, не наданих у власність або користування, загальною площею 16,56 га в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (п. 1, 2 договору).

Кадастровий номер земельної ділянки 4825182200:02:000:0974.

Межі земельної ділянки встановлено в натурі, що підтверджується актом про встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу-приймання межових знаків під охорону та зберігання.

Досліджуючи наявні у справі докази на предмет перевірки законності спірного розпорядження та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007 р. (з додатковою угодою від 05.06.2008 р.), суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до п.п. "а" ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції від 20.06.2007 р.) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції від 20.06.2007 р.) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 20.06.2007 р.) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частинами 1,2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 20.06.2007 р.) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції від 20.06.2007 р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Приписами ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2007 р.) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції від 20.06.2007 р.) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Частинами 3,4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 20.06.2007 р.) передбачено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли вірного висновку про те, що Очаківською районною державною адміністрацією Миколаївської області було перевищено повноваження, передбачені ст. 122 Земельного кодексу України, адже, як зазначалось вище, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, знаходиться за межами населеного пункту та була надана відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" для морського транспорту під розширення існуючої території із земель іншого призначення державної власності, не наданих у власність або користування, а відтак, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Таким чином, оскаржуване розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області прийнято з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства.

Підставою позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки стало те, що розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської прийнято із суттєвим порушенням вимог закону, а відтак, в силу приписів ст. 203, 215 Цивільного кодексу України договір оренди, укладений на підставі вищевказаного розпорядження, також, підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 22.11.2007 р. був укладений на виконання розпорядження, що прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог Миколаївського регіонального управління водних ресурсів.

Посилання позивача на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакціях, які діяли на час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення оспорюваного договору) суди визнали безпідставними, оскільки право власності Миколаївського РУРВ на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, що передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків", виникло 25.05.2009 р., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.05.2009 р.

Тобто, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди (листопад 2007 року) позивач не мав права власності на нерухоме майно, відтак, передача в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" не порушувала прав власника нерухомого майна в особі Миколаївського РУВР, оскільки цих прав на момент державної реєстрації договору оренди землі ще не виникло.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" звернулось із заявою про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно до абз. 1, 2 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що листом № 4161/5/11-07 від 15.11.2007 р. Держводгосп (уповноважений орган управління позивача) погодив надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" земельної ділянки площею 16,56 га Правобережного будмайданчика колишнього Дніпро-Бузького гідровузла в межах території Куцурубської сільської ради, де знаходиться майно "БУВР Південний Буг", що використовувалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" відповідно до договору № 1 від 04.04.2007 р. (арк. 21-28, 140).

Листом № 01301 від 16.11.2007 р. Басейнове управління водними ресурсами - річки Південний Буг не заперечувало стосовно надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" земельної ділянки площею 16,56 га Правобережного будмайданчика колишнього Дніпро-Бузького гідровузла в межах території Куцурубської сільської Ради (арк. 139).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.5.,6.2. Положення про Миколаївське РУВР, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України № 159 від 28.03.2012 р., регіональне управління є бюджетною неприбутковою організацією, належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.

Миколаївське РУВР є юридичною особою та має самостійний баланс.

Майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління.

На підставі проекту, розробленого Українським державним головним проектно-вишукувальним та науково-дослідним інститутом "Укргіпроводгосп", у 1987 році Мінводгоспом здійснювалося будівництво об'єкта "Дніпровсько-Бузький гідровузол".

До 1989 року на правому березі Дніпровсько-Бузького лиману, в межах Куцурубської сільської ради Очаківського району були виконані роботи по намиву Правобережного будмайданчика та його закріплення гранітною накидкою.

Побудована водовідвідна лоткова мережа, протизсувні заходи, вертикальне планування та під'їзна дорога.

З 1989 року роботи були зупинені та залишені на підготовчій стадії по теперішній час.

На підставі наказу Держводгоспу України № 106 від 22.05.2007 р. згідно акту приймання-передачі від 28.09.2007 р. вищевказані об'єкти Дніпровсько-Бузького гідровузлу, у тому числі і Правобережний будмайданчик були передані з балансу Південно-Бузького БУВР на баланс Миколаївського РУВР.

Миколаївське регіональне управління водних ресурсів є правонаступником Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів, при цьому об'єкт нерухомості, на який 25.05.2009 р. зареєстровано право власності за позивачем, складається із споруд, переданих позивачу за актом приймання-передачі від 28.09.2007 р. на баланс.

Таким чином, усі дії, вчинені до створення правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку замінив правонаступник.

З додаткової угоди №1 до договору про надання послуг на користування стоянкою транспортних засобів та механізмів від 04.04.2007 р., укладеної 01.11.2007 р., убачається що усіх прав за цим договором та відповідних обов'язків з приводу надання послуг по користуванню об'єктами (споруд, перелічених у п.п.1.1.1 п.1.1. ст.1 договору), названих в договорі стоянкою транспортних засобів та механізмів), набуло Миколаївське регіональне управління водних ресурсів, на баланс якого передане це майно у зв'язку із припиненням діяльності попереднього балансоутримувача.

За відомостями у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 25.05.2009 р. підставою його видачі є рішення Виконкому Куцурубської сільради Очаківського району Миколаївської області від 16.04.2009 р. №35, яким вирішено оформити Миколаївському регіональному управлінню водних ресурсів право власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Ольвійській,1/1, Ольвійській,5 в с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області та видати свідоцтво про право власності на майно.

Рішення прийняте на підставі заяви начальника Управління Гордієнко В.С.

Відповідно до п.п. "а" п.6.1 ст.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом №7/5 від 07.02.2002 р. (в редакції станом на 16.04.2009 р.) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Отже, саме при зверненні до Куцурубської сільради із заявою про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Ольвійській, 1/1 в с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області та видачу Свідоцтва про право власності позивач повинен був дізнатися про наявність зареєстрованого договору оренди земельної ділянки площею 16,56 га згідно договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" від 22.11.2007 р., оскільки правовстановлюючі документи на землю в нього були відсутні, але вимагались для оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна згідно із законодавством.

Разом з тим, жодних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем з 2009 року будь-яких дій, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, адже позивач мав довідатися про порушення своїх прав ще у травні 2009 р. у зв'язку із оформленням права власності на об'єкт нерухомого майна, а відтак на момент звернення у 2015 році з позовом до суду позовна давність сплила виходячи з вимог ст.ст.257,261 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні та постанові судів попередніх інстанцій повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, у колегії суддів касаційної інстанції відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Миколаївського регіонального управління водних ресурсів задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Миколаївського регіонального управління водних ресурсів залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 р. у справі № 915/1202/15 Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

І. Алєєва