ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 914/4612/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Черкащенка М.М. Гончарука П.А.розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення та постанову Господарського суду Львівської області від 28.10.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2016у справі№ 914/4612/14за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5 пропро захист ділової репутації, спростування неправдивої інформації, відшкодування моральної шкоди та відшкодування упущеної вигоди в розмірі 344 970, 72 грнза участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: ОСОБА_6 - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року у справі №914/4612/14 в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про захист ділової репутації шляхом спростування неправдивої інформації, відшкодування моральної шкоди та відшкодування упущеної вигоди в розмірі 344970,72 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2015 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фізична особа - підприємець НОМЕР_1 торгової марки "Іnotec", що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг №114753 зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.11.2009р.

Як зазначає позивач в травні 2012 року в мережі Інтернет, на веб-сторінках: НОМЕР_2; НОМЕР_3 НОМЕР_4 було поширено інформацію під заголовком "ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ о некачественных внутрипольных конвекторах ТМ "Іпоtес" .

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання інформації опублікованої на трьох веб-сайтах мережі Інтернет неправдивою, такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, зобов'язання ОСОБА_5 спростувати недостовірну інформацію викладену на вказаних веб-сайтах та стягнення з ОСОБА_5 50000,00 грн. моральної шкоди, 294970,72 грн. упущеної вигоди, 15000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не доведення позивачем факту поширення інформації відповідачем.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються (мали або мають місце) в суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

За приписами ч. 4 ст. 14 Закону України "Про інформацію" поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої чи публічно оголошеної інформації.

Статтею 227 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

В пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) .

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Місцевий господарський суд посилаючись на пункт 12 зазначеної постанови Пленуму Верховного суду України та з метою встановлення автора зазначених позивачем статей призначив компютерно - технічну експертизу, за результатами якої встановити хто саме розмістив цю статтю та хто є автором не виявляється за можливе. В зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду та відхиляючи при цьому клопотання позивача про витребування інформації у компанії PRIVATE JOINT STOCK COMPANY "DATAGROUP" хто є користувачем ІР адреси 194.29.62.65 його прізвище, ім'я, по-батькові, адреса місцезнаходження, контактний номер телефону та хто є авторами/власниками посилань із зазначенням хронології їх розташування на ресурсі, з підстав не обґрунтування позивачем неможливості подання цих доказів у суду першої інстанції дійшов неправомірного висновку з огляду на наступне.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Згідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Таким чином, місцевим господарським судом в повному обсязі не було встановлено всіх обставин справи, а судом апеляційної інстанції вказані порушення усунуті не були, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судам слід мати на увазі роз'яснення викладені в абзаці 1 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", за яким належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.

Отже, висновок судів обох інстанцій про відмову в позові ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи, є передчасним та зроблений з неправильним застосуванням наведених норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку і вирішити спір з дотриманням вимог закону..

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2015 року у справі №914/4612/14 скасувати.

Справу №914/4612/14 направити до Господарського суду Львівської області на новий розгляд.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді М.М. Черкащенко

П.А. Гончарук