ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 912/2536/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Седнівської сільської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016у справі№912/2536/14 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4до1. Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області 2. Седнівської сільської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відділу Держземагентства в Устинівському районіза участюпрокурора Устинівського району Кіровоградської областіпровизнання договору дійснимза участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: Дивак В.В. (представник за дов. від 14.04.2016),

третьої особи: не з'явився,

прокуратури: Романов Р.О. (прокурор ГПУ)

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Седнівської сільської ради з вимогою визнати дійсною додаткову угоду від 11.04.11р. до договору оренди землі від 24.09.02р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, що зареєстрована відділом Держкомзему у Устинівському районі Кіровоградської області 01.03.12р. за №352580004000946.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2014 була залучена до участі у справі в якості відповідача-2 Седнівська сільська рада Устинівському районі Кіровоградської області.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.11.2015 у справі №912/2536/14 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.11.2015 року з даної справи скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою, Седнівська сільська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу тим, що судом апеляційної порушено та невірно застосовано норми матеріального права, не з'ясовано в судовому процесі всебічно, повно та об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності, не досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази. Зокрема, як зазначається скаржником, позивач з приводу нотаріального посвідчення додаткової угоди від 11.05.2014 до відповідача-1 на протязі 2011 року не звертався, а його звернення в 2014 році до відповідача-1 з даного приводу є безпідставним; неправомірним є висновок суду апеляційної інстанції про здійснення реєстрації Додаткової угоди від 11.04.2011 та щодо тлумачення абз.2 п.13 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9.

Перший заступник прокурора Кіровоградської області просить задовольнити касаційну скаргу Седнівської сільської ради.

У відзиві та запереченні ФОП ОСОБА_4 просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

До суду касаційної інстанції надійшла заява ФОП ОСОБА_4 про відкладення вдруге розгляду справи в зв'язку з його хворобою, яка задоволенню не підлягає з огляду на те, що явка ФОП ОСОБА_4 в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась та з урахуванням обмеженого господарським процесуальним кодексом строку розгляду касаційної скарги, про продовження якого останній у своїй заяві не просить.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи на підставі рішення Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області № 154 від 28.12.01р. про надання ОСОБА_4 земельної ділянки із земель резерву площею 150 га в тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років укладено договір оренди від 24.09.02 р.

Розпорядженням голови Устинівської РДА №36-р від 03.02.11р., на підставі клопотання Седнівської сільської ради від 13.01.11р. № 02-14-4 та заяви ОСОБА_4, термін дії договору оренди землі від 24.09.02р. за № 27 продовжено до 24.09.21р. з встановленням щорічної орендної плати в розмірі 3,2% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації. ОСОБА_4 зобов'язано провести перереєстрацію договору оренди землі згідно з чинним законодавством.

11.04.2011 відповідно до вказаного розпорядження Устинівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_4 (орендарем) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 24.09.2002, якою:

п. 2 договору викладено в новій редакції: "Договір укладено на 19 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію".

- п. 2.3 Договору викладено в новій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3,2% від нормативної оцінки земельної ділянки за рік. Грошова плата вноситься на рахунок Седнівської сільської ради №3321581700436 в УДК м. Кіровоград, код - 23093814, МФО 823016".

Предметом спору у даній справі є визнання вказаної додаткової угоди дійсною на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Відмовляючи в позові, суд 1-ї інстанції виходив з того, що: - позивачем не доведено факт звернення до Устинівської райдержадміністрації про нотаріальне посвідчення додаткової угоди; - не доведено факт ухилення Устинівської райдержадміністрації від нотаріального посвідчення спірної додаткової угоди;

- в матеріалах справи відсутні належні докази проведення 01.03.2012р. державної реєстрації додаткової угоди, що не дозволяє вважати таку угоду чинною та укладеною у відповідності до ст.ст. 210, 640 ЦК України.

Місцевий господарський суд також послався на правову позицію Верховного суду України, наведену в п.13 постанови Пленуму від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", та вважає, що, оскільки додаткова угода до договору оренди підлягала і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, то вона не може бути визнана дійсною на підставі ч.2 ст.220 ЦК України.

Скасовуючи рішення господарського суду 1-ї інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував:

- недотриманням позивачем та Устинівською районною державною адміністрацією вимог про нотаріальне посвідчення додаткової угоди від 11.04.2011р.;

- доведеністю факту ухилення Устинівської райдержадміністрації від нотаріального посвідчення цієї угоди;

- проведенням реєстрації додаткової угоди у відділі Держкомзему в Устинівському районі, у зв'язку з чим, остання вважається укладеною;

- домовленістю сторін по всіх істотних умовах додаткової угоди;

- виконанням умов додаткової угоди ОСОБА_4 шляхом внесення орендної плати;

- відсутністю суперечності рішення про визнання угоди укладеною на підставі ч.2 ст.220 ЦК України правовій позиції Верховного Суду України, наведеній в абз.2 п.13 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія не погоджується з огляду на таке.

Згідно ч.2 ст. 125 ЗК України (в редакції станом на момент укладення договору оренди), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до п. 8 договору оренди від 24.09.02р. останній набуває чинності після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і підлягає реєстрації у Седнівській сільській раді.

Господарським судом встановлено, що договір оренди від 24.09.02р. підписано сторонами, нотаріально посвідчено державним нотаріусом 24.09.02р., зареєстровано в Седнівській сільській раді 24.09.02р. та в Устинівському районному відділі земельних ресурсів 25.09.02р.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України (в редакції на момент укладення додаткової угоди) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що спірна додаткова угода нотаріально не посвідчена але зареєстрована у відділі Держкомзему в Устинівському районі 01.03.2012.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що Устинівська РДА безпідставно ухилилася від нотаріального посвідчення спірної додаткової угоди.

Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.

Така правова позиція наведена в постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та застосована в постанові Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-162цс12.

Додаткова угода від 11.04.2011 до договору оренди землі від 24.09.2002 у справі, що розглядається, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнана дійсною на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, як про те просить ФОП ОСОБА_4 із посиланням на вказану норму права, яка в даних правовідносинах застосуванню не підлягає, що в свою чергу зумовлює відмову в позові з цих підстав, про що судом 1-ї інстанції наряду з іншими підставами для такої відмови було обґрунтовано зазначено в рішенні.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та застосовано законодавство, яке не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, постанову не можна визнати законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі.

В цьому зв'язку решта обґрунтувань відмови в позові, наведених у рішенні суду 1-ї інстанції, як то недоведеність факту ухилення Устинівської райдержадміністрації від нотаріального посвідчення спірної додаткової угоди та відсутність належних доказів проведення 01.03.2012 державної реєстрації додаткової угоди, колегія вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду 1-ї інстанції про відмову в позові, однак в силу вищезазначеного підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення.

Судові витрати згідно ст.ст. 49, 11111 ГПК України підлягають перерозподілу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі №912/2536/14 скасувати.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.11.2015 у справі №912/2536/14 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Седнівської сільської ради сплачений за подачу касаційної скарги судовий збір в розмірі 1653,6 грн.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський