ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 911/4834/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Гончарука П.А., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Росер"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 рокуу справі господарського судуКиївської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" дотовариства з обмеженою відповідальністю"Росер"третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - товариство з обмеженою відповідальністю "Тетерівське МГ"пророзірвання договору лізингу,за участю представників сторін:

позивача:Нечаєнко О.О., Чорний С.М.,відповідача:Кузик Т.С.,третьої особи:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (далі - ТОВ "Погребищенський маслосирзавод") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю"Росер" (далі - ТОВ "Росер") про розірвання договору оперативного лізингу №РС 01082012 від 01.08.2012 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.12.2015 року у справі (суддя: Чонгова С.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року (колегія суддів у складі: Куксова В.В. - головуючого, суддів: Скрипки І.М., Гончарова С.А.) рішення місцевого господарського суду від 14.12.2015 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" задоволено. Розірвано договір оперативного лізингу № РС01082012 від 01.08.2012 року, укладений між ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" та ТОВ "Росер". Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Росер" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року скасувати, рішення господарського суду Київської області від 14.12.2015 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2012 року між ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" (лізингодавець) та ТОВ "Росер" (лізингоодержувач) було укладено договір оперативного лізингу (оренди) №РС01082012 (договір), відповідно до умов якого, лізингодавець надає лізингоодержувачу право оренди (оперативного лізингу) обладнання ТОВ Погребищенський маслосирзавод. В оренду передається обладнання, відповідно додатку 1 до вказаного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, передача обладнання лізингоодержувачу в користування здійснюється після отримання всіх необхідних дозвільних документів, необхідних для повного комплексу виробництва, для якого призначене обладнання, і для експлуатації обладнання за його цільовим призначенням.

Згідно п. 2.2 договору, лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає в користування обладнання в асортименті та за кількістю, передбаченим п. 1.1 договору.

В пунктах 3.1, 3.2 договору сторонами погоджено, що лізингодавець надає лізингоодержувачу обладнання у вигляді оперативного лізингу строком на 60 місяців. Перебіг строку лізингу починається з моменту отримання лізингоодержувачем обладнання, що підтверджується оформленим актом приймання-передачі обладнання и не може бути менше строку, за який амортизується 60% вартості обладнання.

Відповідно до п. 5.3 договору, обладнання передається лізингоодержувачу після отримання всіх необхідних дозвільних документів, необхідних для повного комплексу виробництва, для якого призначене обладнання та для експлуатації обладнання за його цільовим використанням. Лізингоотримувач сприяє отриманню вказаних документів, однак не може вимагати відшкодування збитків у випадку якщо необхідна документація не може бути отримана лізингодавцем. У випадку письмової відмови лізингодавця від отримання дозвільних документів, лізингоотримувач вправі вимагати відшкодування документально підтверджених збитків. Про точний час передачі обладнання лізингодавець має сповістити лізингоодержувача за три дні до строку передачі обладнання.

Пунктом 12.1 договору, сторони передбачили, що лізингоодержувач повинен експлуатувати обладнання, як добросовісний користувач. Зобов"язаний отримувати всі необхідні дозволи на використання обладнання, своєчасно проходити реєстрацію та інші необхідні процедури, дотримуватись правил при експлуатації обладнання, виконувати рекомендації та інструкції лізингодавця, експлуатувати обладнання за цільовим призначенням та своєчасно проходити техобслуговування, а також здійснювати заміну всіх втрачених або пошкоджених запчастин аналогічними.

18.12.2014 року ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" звернулось до ТОВ "Росер" з пропозицією про розірвання договору оперативного лізингу №РС01082012 від 01.08.2012 року, мотивуючи порушенням лізингоодержувачем умов договору. Відповідач на вказану пропозицію відповіді не надав, що стало підставою для подання даного позову, предметом якого є вимоги про розірвання договору оперативного лізингу №РС01082012 від 01.08.2012 року.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За умовами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, суд апеляційної інстанції встановивши, що відповідачем в порушення умов п.11.3, 12.1 договору не отримано необхідних дозволів на використання обладнання, своєчасно не пройшов реєстрацію та інших необхідних процедур, не дотримувався правил при експлуатації обладнання, не виконував рекомендації та інструкції лізингодавця і відповідні порушення позбавляє відповідача експлуатувати обладнання за цільовим призначенням, дійшов вірного висновку що таке порушення є істотним, у зв"язку з чим правомірно розірвав вказаний договір на підставі ч.2 мст. 651 ЦК України.

Посилання скаржника на виконання ним своїх зобов"язань за договором та на преюдиціальні обставини встановлені в інших справах, колегією суддів відхиляються, як такі що зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, а відповідно не є преюдиціальними обставинами, які не доводяться при вирішенні даного спору, оскільки такі висновки є лише правовою оцінкою поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, винесеною з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року у справі №911/4834/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді: П.А.Гончарук

Н.М.Нєсвєтова