ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 911/4068/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКочерової Н.О. (доповідач), Акулової Н.В., Владимиренко С.В.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі№ 911/4068/15 господарського суду Київської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж" в особі Київської філіїдотовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект"простягнення 230 368,43 грнза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Кучерук Ю.А., дов. від 05.01.2016

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж" в особі Київської філії звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" про стягнення 230 368,43 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між ним та позивачем договору субпідряду № 14/032 від 14.03.2011 не повністю оплатив виконані позивачем протягом січня - квітня 2012 року будівельні роботи.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.11.2015 (суддя Бацуца В.М) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Чорноморенергоспецмонтаж" в особі Київської філії на користь ТОВ "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" 230 368,43 грн основної заборгованості та 3 455,53 грн судового збору.

Місцевий господарський суд, взявши до уваги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а саме: договір субпідряду № 14/032 від 14.03.2011, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, липень 2011 року, січень 2012 року, квітень 2012 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, липень 2011 року, січень 2012 року, квітень 2012 року, виписки з банківського рахунку позивача за 02.06.2011, 29.07.2011, 05.09.2011, 29.05.2012.09.07.2012 та акт звірки взаєморозрахунків від 31.05.2014 визнав доведеними обставини невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати виконаних позивачем в повному обсязі будівельних робіт та розмір заявленої до стягнення суми заборгованості.

За висновком суду, позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності, оскільки, як встановлено судом, такий переривався вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, а саме: оплатою 09.07.2012 частини боргу та підписанням акту звіряння взаєморозрахунків від 31.05.2014. При цьому, суд дійшов до висновку, що вказаний акт був підписаний уповноваженою особою відповідача - бухгалтером, яка мала повноваження на ведення бухгалтерського обліку товариства на підставі цивільно-правової угоди № 3 від 01.03.2011, укладеної між нею та відповідачем, та її підпис на акті був скріплений печаткою ТОВ "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект", а докази обізнаності позивача про обмеження чи відсутність у бухгалтера відповідача повноважень на підписання від імені товариства акту звірки відсутні в матеріалах справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (склад колегії суддів: Власов Ю.Л. - головуючий, Корсакова Г.В., Хрипун О.О.) апеляційну скаргу ТОВ "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" задоволено, рішення господарського суду Київської області від 04.11.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "Чорноморенергоспецмонтаж" на користь ТОВ "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" витрати по сплаті судового збору в сумі 3 801,08 грн.

Суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки, дійшов до висновку, що такий строк сплив 09.07.2015, а підписаний між сторонами акт звіряння взаєморозрахунків від 31.05.2014 не свідчить про переривання строку позовної давності у зв'язку тим, що його підписано бухгалтером, яка не мала повноважень представляти інтереси або діяти від імені відповідача, в тому числі визнавати борг перед позивачем, та підписувати документи від імені відповідача, зокрема акти звірки.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.03.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" (генсубпідрядник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж" в особі Київської філії (субпідрядник, відповідач) укладено договір субпідряду №14/032 (далі за текстом - договір), згідно з п. 2.1. якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на власний ризик, власними та/або залученими силами виконати та здати підряднику відповідно до умов договору та проектної документації та чинного в Україні законодавства комплекс робіт щодо будівництва об'єкту - житлового комплексу із закладами соціально-побутового призначення, нежитловими приміщеннями і паркінгом на вул. Січневого повстання, 11-а, літера "Б" у Печерському районі м. Києва, в тому числі супутні загально-будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з роботами, виконувати функції субпідрядника, а також роботи з поліпшення об'єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії субпідрядника, а підрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), забезпечити субпідрядника проектною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних субпідрядником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих підрядником, відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість робіт, яку має сплатити підрядник на користь субпідрядника, визначається на підставі актів, підписаних сторонами на виконання цього договору.

Згідно з п. 3.6.2. договору оплату виконаних в поточному місяці робіт підрядник здійснює згідно підписаних сторонами щомісячних актів протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання актів сторонами.

Відповідно до п. 3.7. договору відповідач сплачує вартість лише фактично виконаних субпідрядником робіт та використаних при виконанні робіт матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання відповідно до затвердженої проектної документації.

Згідно з п. 13.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та умов договору.

На виконання умов договору позивач протягом періоду з червня 2011 року по квітень 2012 року виконав передбачені договором будівельні роботи на загальну суму 936 572,75 грн, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, липень 2011 року, січень 2012 року, квітень 2012 року та актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, липень 2011 року, січень 2012 року, квітень 2012 року, підписаними сторонами у справі.

Однак, відповідач лише частково оплатив виконані позивачем роботи на загальну суму 706 204,32 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок по особовому рахунку відповідача в ПАТ "КБ "Південкомбанк".

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані будівельні роботи складає 230 368,43 грн, стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.6.2. договору вартість робіт, яку має сплатити підрядник на користь субпідрядника, визначається на підставі актів, підписаних сторонами на виконання цього договору. Оплату виконаних в поточному місяці робіт підрядник здійснює згідно підписаних сторонами щомісячних актів протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання актів сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, передбачені договором підрядні роботи були виконані позивачем повністю на загальну суму 706 204,32 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані сторонами. Підписавши вказані довідки та акти, підрядник (відповідач) тим самим підтвердив прийняття ним від позивача виконаних будівельних робіт, а також підтвердив факт прийняття від позивача повного комплекту виконавчої документації, оскільки передача-приймання такої документації згідно з п. 6.6. договору засвідчується саме фактом підписання підрядником актів позивача, чим спростовується твердження відповідача про те, що обов'язок з оплати виконаних робіт у нього не виник у зв'язку з ненаданням йому вказаної виконавчої документації.

Однак, судами встановлено, що відповідач лише частково оплатив виконані позивачем будівельні роботи, на суму 706 204,32 грн. Докази оплати відповідачем позивачу решти заборгованості в сумі 230 368,43 грн в матеріалах справи відсутні, що свідчить про наявність у відповідача перед позивачем непогашеного боргу та про обґрунтованість позовних вимог, заявлених у даній справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу належить, зокрема, підписання в межах строку позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. (п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31.05.2014, тобто в межах строку позовної давності, між сторонами складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків за 14.03.2011 - 31.05.2014, згідно з яким сторони підтвердили наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором № 14/032 від 14.03.2011 на загальну суму 230 367,43 грн.

Вказаний акт від імені підрядника (відповідача) підписаний бухгалтером, який, як вірно встановлено місцевим господарським судом, мав повноваження на ведення бухгалтерського обліку ТОВ "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" на підставі цивільно-правової угоди № 3 від 01.03.2011, укладеної з відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що бухгалтер, яка підписала акт звірки, за посадою є уповноваженою на це особою, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" веде весь бухгалтерський облік на підприємстві та організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, бухгалтер, який підписав акт звірки мав такі повноваження в межах здійснення бухгалтерського обліку та посадових обов'язків. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанцій, підпис бухгалтера був скріплений печаткою відповідача.

Однак, положення вказаного Закону, які підлягають застосування до спірних правовідносин, не були враховані судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов до помилкових висновків у справі щодо підписання від імені відповідача акту звірки взаєморозрахунків неуповноваженою особою.

Таким чином, підписавши вказаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідач фактично визнав наявність у нього перед позивачем боргу з оплати виконаних позивачем будівельних робіт за договором субпідряду № 14/032 від 14.03.2011, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що перебіг строку позовної давності по заборгованості відповідача перед позивачем почався заново, а отже звернення позивача 03.09.2015 до суду першої інстанції з позовом про стягнення суми основного боргу за вказаним договором відбулось в межах строку позовної даності. Крім того, акт звірки від 31.05.2014 є належним доказом в підтвердження заборгованості суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог у даній справі, заявлених до відповідача, оскільки позивачем при зверненні з даним позовом було дотримано строк позовної давності та доведено обставини невиконання відповідачем свого обов'язку з повної оплати виконаних позивачем будівельних робіт за договором субпідряду; факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 230 368,43 грн також є доведеним та не спростований відповідачем.

З огляду на викладене, прийняту постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обґрунтованою і тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд правильно, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, стягнувши з позивача на користь відповідача 230 368,43 грн основного боргу за укладеним між сторонами у справі договором субпідряду №14/032 від 14.03.2011.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черноморенергоспецмонтаж" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 911/4068/15 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 04.11.2015 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне підприємство "Укргазкомплект" (08341, Київська область, Бориспільський район, с. Петровське, вул. Молодіжна, 5, ідентифікаційний код 31127361) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, ідентифікаційний номер 37066549) 5 528,84 грн (п'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім гривен вісімдесят чотири копійки) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Акулова

С. Владимиренко