ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/22863/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Черкащенка М.М. Гончарука П.А.розглянувши касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015у справі№ 910/22863/15за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: 1.Міністерства освіти і науки України 2.Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації до1.Фонду державного майна України 2.Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан 11" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 1.Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" 2.Державне підприємство "Інфоресурс"провизнання недійсним договору оренди та договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень за участю представників сторін:

від прокуратури: Атаєва Д.К., Томіліна Я.М. - посв.;

від позивача-1: Зуєва К.Д. - дов.;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача-1: Васильківська В.Є. - дов.;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Бабій Р.В. - дог.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Гочар Б.В. - дов;

від третьої особи-3: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 у справі № 910/22863/15 в задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі 1)Міністерства освіти і науки України та 2)Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації до 1)Фонду державного майна України, 2)Регіонального відділення Фонду державного майна Украйни по місту Києву, 3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан 11" про визнання недійсним договору оренди та договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень було відмовлено повністю.

Стягнуто з Міністерства освіти і науки в доход державного бюджету України 5481,00 грн. судового збору. Стягнуто з Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної в доход державного бюджету України 5481,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву було видано накази від 11.08.2011 № 1047 „Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а" та від 15.07.2011 № 934 „Про затвердження висновку про вартість майна".

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ "Сан 11" укладено Договір оренди № 5930 від 15.08.2011 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 519,50 кв. м. (в т.ч. 260,00 кв. м. - на другому поверсі, 259,50 кв. м. - на третьому поверсі будівлі), розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А, що перебуває на балансі державної наукової установи „Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2011 і становить 2 330 000,00 грн. без ПДВ (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видається українською мовою (п. 1.2. договору).

В пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір укладено з 15.08.2011 до 15.07.2014 включно.

15.08.2011 між РВФДМУ, ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" та ТОВ "Сан 11" підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А.

Під час дії договору оренди відповідач-3 за згодою орендодавця - Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву, викладену в листі від 06.02.2012р. за № 30-09/1207, та балансоутримувача майна - державної наукової установи „Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" (лист від 08.09.2011р. за № 14/18-2788) проведено невід'ємні поліпшення орендованого майна.

27.06.2012 та 11.02.2013 між відповідачем-2 та відповідачем-3 укладено Договори № 5930/1 та 5930/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5930 від 15.08.2011р., якими внесено зміни щодо вартості об'єкту оренди, щодо чинності договору оренди внаслідок приватизації орендованого майна орендарем, щодо балансоутримувача майна - державне підприємство „Інфоресурс" (на підставі наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 04.12.2012 за № 1388 „Про передачу об'єкту нерухомості" та Акту приймання-передачі від 10.12.2012 адміністративну будівлю по бульвару Тараса Шевченка, 27А у м. Києві безоплатно передано з балансу державної наукової установи „Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" на баланс державного підприємства „Інфоресурс").

В подальшому, Фондом державного майна України видано накази від 30.05.2013 за №737 „Про включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації", від 30.05.2013р. за № 741 „Щодо визначення дати оцінки", від 23.07.2013р. за №1119 „Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 30.05.2013 № 741", від 25.10.2013р. за № 3385 „Про затвердження висновку про вартість майна".

На підставі зазначених наказів 06.12.2013р. між ФДМУ та ТОВ "Сан 11" укладено Договір № 408 купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 555,8 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27-А, що приватизуються шляхом викупу.

Згідно умов договору купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю „САН 11" придбало об'єкт приватизації за 6 580 326,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Спірний договір купівлі-продажу об'єкту приватизації був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 765.

12.12.2013 між ФДМУ та ТОВ „САН 11" 12.12.2013 підписано Акт № 633 передачі державного майна, згідно з яким продавець передає, а покупець приймає проданий 06.12.2013 шляхом викупу об'єкт державної власності групи А - нежитлове приміщення, груп приміщень №5;7 (літ. "А") загальною площею 555,8 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27-А, які знаходяться на балансі державного підприємства „Інфоресурс" та орендуються товариством з обмеженою відповідальністю „САН 11".

16.12.2013 Фонд державного майна України видав наказ за № 4290 „Щодо завершення приватизації об'єкта".

Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів прокуратури та їх безпідставність, з огляду на наявність факту погодження усіма сторонами всіх істотних умов договору, відсутність порушень ст. 63 Закону України "Про освіту", з огляду на предмет договору та видів діяльності, якими займається товариство, та не перебування спірного майна на обліку, як пам'ятки культурної спадщини або щойно виявленого об'єкту культурної спадщини.

Проте з такими висновками попередніх судових інстанцій колегія суддів не може погодитись та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Суди попередніх інстанцій розглядаючи даний спір належним чином не звернули увагу на те, що на момент передачі нежитлових приміщень в оренду ТОВ "Сан 11" зазначена будівля знаходилась на балансі Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" і вказану установу Наказом Міністерства освіти та науки від 16.03.2010 року № 215 включено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, а отже Фонд державного майна України при вирішенні питання про передачу вказаного об"єкту в оренду мав керуватись, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням положень Закону України "Про освіту", за яким майно державної установи системи освіти, що фінансується з бюджету не могло бути об"єктом оренди для цілей не пов"язаних з освітньою та науковою діяльністю.

Крім того, ч.4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено пільгові умови отримання в оренду майна, що перебуває в державній чи комунальній власності, а саме у разі надходження заяви від вітчизняних видавництв та підприємств книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та розповсюдження не менше 50 відсотків книжкової продукції державною мовою, то договір оренди на це майно укладається з особою, що подала таку заяву без проведення конкурсу на право оренди.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, розглядаючи вимоги про відповідність передачі майна в оренду та спірного договору оренди вимогам чинного законодавства, не надали належної юридичної оцінки тій обставині, що видавницька діяльність не є основним видом підприємницької діяльності ТОВ "САН 11", не звернули увагу, що за даними Державного комітету телебачення і радіомовлення України як на моменту укладення, так і після укладення договору оренди ТОВ "САН 11" не перебувало у переліку вітчизняних видавництв та підприємств книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та розповсюдження не менше 50 відсотків книжкової продукції державною мовою та не врахували, що самим підприємством на момент укладення договору оренди не було подано орендодавцю достовірних даних про наявність підстав для передачі йому майна, що є об"єктом освіти на науки.

Не врахування та не дослідження вказаних обставин, які мають істотне значення призвело до передчасних висновків попередніх судових інстанцій по суті в цій частині позовних вимог.

Крім того, суди попередніх інстанцій, розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсними Наказів ФДМУ України щодо приватизації спірного майна та договору купівлі-продажу не звернули увагу на наступне.

Відповідно до ст.ст.1 ,15 Закону України "Про приватизацію державного майна" та Порядку відчуження об"єктів державної власності, затв. постановою КМ України №803 від 06.06.2007 року відчуження державного майна на користь фізичних та юридичних осіб, здійснюється шляхом його продажу на конкурсній основі, за умови врахування особливостей правового режиму окремого майна, наявності встановлених законодавчих обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном.

Такі обмеження щодо спірного майна передбачені ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", за якою об"єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов"язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Судами попередніх інстанцій також не було враховано, на момент укладення договору оренди будинок №27-А по бульв. Тараса Шевченка в місті Києві перебув на підставі наказу Головного управління охорони культурної спадщини КМДА від 25.06.2011 №10/38-11 в Переліку щойно виявлених об"єктів культурної спадщини м. Києва, у зв"язку з чим при вирішенні питання про правомірність включення вказаної будівлі до переліку об"єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації та відповідно і законність самої приватизації та відповідність укладеного договору купівлі-продажу майна за наслідками приватизації вимога закону, суду слід було достеменно встановити на підставі належних та допустимих доказів чи перебувало вказане приміщення на момент включення його Фондом державного майна України до переліку об"єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації (30.05.2013) у Переліку об"єктів культурної спадщини.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Не врахування та не дослідження вказаних обставин, які в даному випадку є істотними, призвело до передчасних висновків попередніх судових інстанцій про відсутність законодавчих обмежень щодо оренди та приватизації вказаного об"єкту, а також про відповідність вимогам закону спірних договорів та наказів ФДМУ.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. ст. ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року у справі №910/22863/15 скасувати.

Справу №910/22863/15 направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді М.М. Черкащенко

П.А. Гончарук