Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №910/14442/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/14442/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Швеця В.О.за участю представників:позивача відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Герасько В.В. (дов. від 24.11.2015 р. №б/н)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016у справі №910/14442/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест"про стягнення майнової шкоди в розмірі 1 545 092,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" про стягнення майнової шкоди в розмірі 1545092,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2015 р. (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.04.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на навчанні з підвищення кваліфікації, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Швець В.О.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" висловлює свою позицію щодо даного спору, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 20.04.2015 р. представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" (підрядник) укладено договір підряду та купівлі-продажу металобрухту №_080_ОУИ, відповідно до умов якого замовник, у відповідності до плану списання кораблів на 2012 рік документально оформлює та передає для розділки на металобрухт, а підрядник приймає кораблі, які знаходяться в процесі списання з балансу замовника відповідно до додатку №1. Підрядник приймає основний засіб для його розділу на металобрухт в строки, визначені даним договором, з подальшим придбанням підрядником отриманого в результаті такого розподілу брухту у власність. Основний засіб знаходиться в порту Ізмаїл.

Згідно з п. 1.3. договору основний засіб передається на умовах "як є" виключно для цілей розділу та переробки на брухт та відходи чорних металів, і підрядник гарантує, що він ніколи не буде використовувати основний засіб самостійно, відновлювати його, продавати чи передавати основний засіб третім особам для будь-яких цілей, крім розподілу та утилізації.

Відповідно до п. 3.4., 5.6. договору підрядник приймає судна для порізки на металобрухт по розрахунковій вазі визначеній замовником по паспортним даним основного засобу з вирахуванням зносу корпусу корабля та ваги демонтованого обладнання. Після кінцевої порізки основного засобу складається акт приймання-передачі металобрухту у власність підрядника. Після кінцевого зважування розділеного брухту та відходів чорних металів, уповноваженими представниками сторін складається та підписується акт приймання-передачі металобрухту у власність підрядника.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору про передачу на розділ суховантажних суден "Леонид Луговой", "Иван Прохоров", "Вадим Глазунов".

Відповідач свої зобов'язання щодо розділу суден виконав належним чином, що підтверджується копіями актів виконаних робіт №7 від 01.03.2013 р., №8 від 20.05.2013 р., №9 від 01.03.2013 р., які підписані сторонами та скріплені печатками.

У червні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" про стягнення 1545092,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що судна передавались відповідачу з опломбованими приміщеннями, де знаходились товарно-матеріальні цінності Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", про що були складені акти перевірки збереженості та приймання передачі пломб.

Разом з іншими товарно-матеріальними цінностями на суднах були залишені паливно-мастильні матеріали.

Загальний обсяг залишених на кораблях паливно-мастильних матеріалів складає 13413 кг дизельного палива, марки Mgo та 136790 кг дизельного палива, марки IFO 40.

Позивач вказував, що відповідно до інформаційних ресурсів на сайті www.bunkerworld.com загальна сума збитків від втрати дизельного палива складає 62224,62 дол. США, закупівельна вартість мастил, згідно з даних бухгалтерського обліку позивача, складає 11106,73 дол. США.

Також, позивач зауважував на те, що позов подано в порядку відшкодування шкоди, яка виникла поза межами договірних зобов'язань.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Нормами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів, зокрема, п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачений такий спосіб захисту, як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що факт належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підтверджується, зокрема, актами виконаних робіт №8 від 20.05.2013 р., №9 від 01.03.2013 р., №7 від 01.03.2013 р., які підписані позивачем без зауважень.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що позивач передав відповідачу судна разом з паливно-мастильними матеріалами та наявність на суднах паливно-мастильних матеріалів в період з серпня 2010 року по січень 2013 року, тобто на момент передачі суден на розділ відповідачу.

Посилання Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на те, що відповідно п. 3.4. договору відповідач мав приступати до розділки після розукомплектування суден позивачем є необґрунтованими, оскільки за умовами п. 3.4. договору підрядник приймає судна для порізки на металобрухт по розрахунковій вазі визначеній замовником по паспортним даним основного засобу з вирахуванням зносу корпусу корабля та ваги демонтованого обладнання. Після кінцевої порізки основного засобу складається акт приймання-передачі металобрухту у власність підрядника.

Тобто даний пункт договору визначає порядок приймання відповідачем судна та визначення ваги судна.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" прийнято судна на розділку разом з паливно-мастильними матеріалами.

Крім того, за умовами п. 3.3. договору в цілях технічної безпеки замовник повинен забезпечити підрядника відповідними технічними даними та інформацією відносно основного засобу і повинен призначити комісію для здійснення контролю при розрізі основного засобу.

Пунктом 12.5. договору визначено, що будь-яке повідомлення, передбачене даним договором, повинно бути оформлене в письмовій формі і має бути доставлено наведеним способом, і сторона вважається повідомленою: після особистої доставки, якщо доставлено особисто; кур'єром, після письмового підтвердження доставки; факсом, після підтвердження електронної передачі; рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення - після підтвердження отримання.

Отже, за наявності паливно-мастильних матеріалів на суднах позивач зобов'язаний був би повідомити про це відповідача, в порядку передбаченому п. 12.5. договору.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази щодо такого повідомлення відповідача про наявність паливно-мастильних матеріалів на суднах.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що позовні вимоги позивача базуються виключно на його внутрішніх документах та інформаційних ресурсах, які не можуть бути належними доказами завдання відповідачем позивачу майнової шкоди та її розміру.

Таким чином, позивачем не доведено та документально не підтверджено наявність збитків, протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини відповідача.

Отже, з огляду на вищенаведене, Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" не було доведено існування чотирьох складових для відшкодування шкоди, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р. визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Отже, враховуючи те, що у позові відмовлено, то строк позовної застосуванню не підлягає.

Стосовно доводів, які викладені Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України