ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 909/946/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радина постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016у справі Господарського суду№ 909/946/15 Івано-Франківської областіза позовомфінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радидо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДСНС України управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області виконавчого комітету Івано-Франківської міської радипроспонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;відповідача: Крилюк М.В., дов. від 29.12.2015 № 01-13460/17; третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Управління) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про спонукання ДСНС України управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - ДСНС України) до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська та додатку до нього.

Позовні вимоги Управління, посилаючись на приписи Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність" та Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 19.12.2014 (далі - Положення), обґрунтовувало тим, що ДСНС України, як замовник будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Б.Хмельницького, 96 в м. Івано-Франківську, була зобов'язана взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська шляхом укладення відповідного договору, однак в порушення вимог законодавства України цього не зробила. Сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору у позасудовому порядку. Направлений 12.06.2015 лист-пропозицію № 2-15/284 з проектом договору та додатком, що містив розрахунок розміру пайової участі, складеного відповідно до примірного договору, передбаченого Положенням, ДСНС України залишено без задоволення, у зв'язку із чим цей договір з додатком підлягає укладенню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 (суддя Малєєва О.В.) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (колегія суддів: Давид Л.Л., Гриців В.М, Кордюк Г.Т.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 залишено без змін.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що укладення спірного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська, запропонованого Управлінням, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію в судовому порядку є безпідставним та не ґрунтується на нормах законодавства України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Управління обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. ст. 143, 144 Конституції України, ст. 610 ЦК України, ст. 179 ГК України, ст. ст. 27, 30, 31, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 1, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" та п. п. 1.2-1.4, 4.4, 7.3 Положення.

ДСНС України скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Управління, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 - без змін, як законні та обґрунтовані. Наголошує на тому, що 24.11.2010 між головним управлінням МНС України в Івано-Франківській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськміськбуд" було укладено інвестиційний договір № 1/11/2010 про будівництво багатоквартирного житлового будинку, за умовами якого саме генпідрядник повинен брати участь у розвитку інженерно-технічної та соціальної інфраструктури міста.

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не скористався правом, наданим статті 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Управління до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- листом від 12.06.2015 № 2-15/284 Управління направило ДСНС України пропозицію укласти договір про пайову участь з двома примірниками проекту договору, додатком якого є розрахунок розміру пайової участі. Вказаний лист обґрунтовано обов'язком ДСНС України взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору, що передбачено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 1.2 Положення. Проект договору підписаний Управлінням та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради;

- у листі-відповіді від 25.06.2015 № 01-6783/04 ДСНС України повідомило Управління про те, що 24.11.2010 між головним управлінням МНС України в Івано-Франківській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськміськбуд" укладено інвестиційний договір № 1/11/2010 про будівництво багатоквартирного житлового будинку, за яким саме генпідрядник повинен брати участь у розвитку інженерно-технічної та соціальної інфраструктури міста. Проект договору підписано не було;

- будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Б.Хмельницького, 96 в м. Івано-Франківську є завершеним, а об'єкт готовим до експлуатації, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 31.10.2014 № ІФ143143040474.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий та апеляційний господарські суди із посиланням на приписи ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виходили з того, що укладення спірного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська, запропонованого Управлінням, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію в судовому порядку не ґрунтується на нормах законодавства України, у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з даними висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Так, за приписами частини другої зазначеної статті Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).

В силу вимог ч. 5 цієї статті Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч. 8 та 9 ст. 40 Закону).

В силу положень частини першої статті 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. На виконання цих вимог рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 19.12.2014 було затверджено Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста".

За приписами п. п. 1.2 та 1.3 Положення замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь. Для укладення такого договору замовник зобов'язаний повідомляти виконавчий комітет про будь-які вчинені ним дії щодо забудови земельної ділянки, відповідно до діючого законодавства та звернутися про укладення Договору про пайову участь.

Згідно з абзацом 2 п. 3.1 Положення замовник зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених пунктом 6.6, 6.7 цього положення.

Відповідно до п. 4.4 Положення договір про пайову участь укладається на підставі звернення замовника будівництва на ім'я першого заступника міського голови.

Абзацом 2 пункту 7.3 Положення встановлено, що в разі відсутності звернення замовника щодо укладення договору про пайову участь в строк, передбачений п. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконавчий комітет або фінансове управління вживає всіх необхідних заходів щодо укладення договору, в тому числі і після введення об'єкту в експлуатацію. В разі, якщо замовник не звернувся про укладення договору та не підписав у встановлений термін виконавчий комітет або фінансове управління вправі подати позовну заяву про укладення договору в судовому порядку (п. 1.4 Положення).

В силу вимог статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування. Правовий аналіз частин 8 та 9 у сукупності з іншими положеннями цієї статті Закону дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.

Такий договір має бути укладеним в обов'язковому порядку, в межах строку, встановленого ч. 9 ст. 40 Закону. Неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади, тому судам потрібно у кожному конкретному випадку з'ясовувати причини його неукладення.

Органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені можливості контролювати момент його здійснення, відтак неукладення такого договору з підстав невиконання замовником обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною пропозицією свідчить про його ухилення від укладення договору та може бути оскаржено в судовому порядку, у тому числі і після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.

В контексті наведеного висновки судів попередніх інстанцій про те, що ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено присічний строк протягом якого може бути укладено відповідний договір і сплив цього строку звільняє сторони від необхідності його укладення колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Б.Хмельницького, 96 в м. Івано-Франківську є завершеним, а об'єкт готовим до експлуатації, однак в порушення вимог законодавства, ДСНС України не взяло участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська шляхом укладення відповідного договору.

Згідно з частиною третьою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору.

Разом із тим, частиною першою статті 648 ЦК України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Частиною дев'ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін. Крім того, невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи причин неукладення відповідного договору у встановлений законом строк не з'ясували, відповідність запропонованої Управлінням редакції договору положенням законодавства, у тому числі щодо розміру пайової участі, не дослідили. Натомість встановлення даних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне також відзначити, що до моменту набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", питання пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту було врегульовано Законом України "Про планування і забудову територій", який покладав на замовників аналогічні обов'язки, однак містив відмінний від чинного механізм їх реалізації. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи неможливо достовірно встановити положеннями чинного на який момент законодавства регулюються спірні правовідносини.

Виходячи зі змісту ст. ст. 47, 33, 43 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права при неповному встановлені усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, внаслідок чого неможливо дійти достовірних висновків щодо обґрунтованості заявлених Управлінням позовних вимог.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 у справі № 909/946/15 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Разом із тим, надаючи правову оцінку доводам ДСНС України, викладеним у відзиві на касаційну скаргу Управління, про те, що відповідно до інвестиційного договору від 24.11.2010 № 1/11/2010 обов'язок взяти участь в розвитку соціальної інфраструктури населеного пункту має інвестор-генпідрядник, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх. Вважає відхилення таких доводів з мотивів їх невідповідності положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" правомірним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 у справі № 909/946/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя О.М. Сибіга