ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 909/1005/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 року у справі № 909/1005/15 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник", м. Івано-Франківськ, (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", м. Київ) про стягнення заборгованості по кредитному договору № 010/12/34 від 19.07.2011 року в розмірі 42 956 432 дол. США 61 цент, що за курсом НБУ станом на 20.08.2015 року складає 947 884 073,44 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Демченко О.В. (дов. № 643 від 21.03.16);

відповідача - Ридай Н.В. (дов. № 25/20 від 17.08.15),

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року позивач ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Залізничник" про стягнення заборгованості по кредитному договору № 010/12/34 від 19.07.11 в розмірі 42 956 432,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.15 складає 947 884 073,44 грн.

Вказував, що 19.07.11 між ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (кредитором) та ПАТ "Залізничник" (позичальником) був укладений кредитний договір № 010/12/34, згідно якого, з врахуванням додаткових угод до договору, кредитор зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом в сумі 417 000 000 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в строк до 18.07.13.

Зазначав, що на виконання умов договору № 010/12/34 від 19.07.11 ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" надав ПАТ "Залізничник" кредитні кошти в сумі 233 900 000 грн. та 28 845 855 доларів США.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, позивач просив стягнути з відповідача 42 956 432,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.15 становило 947 884 073,44 грн., з яких: 28 845 855 доларів США прострочена сума кредиту; 3 802 995,66 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом; 8 547 988,37 доларів США пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 747 997,10 доларів США пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту та 1 011 596,48 доларів США 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2015 року (суддя Матуляк П.Я.) позов задоволено.

Вирішено стягнути з ТОВ "Залізничник" на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 42 956 432,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.15 становило 947 884 073,44 грн., з яких: 28 845 855 доларів США прострочена сума кредиту; 3 802 995,66 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом; 186 037 535,40 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 16 279 331,90 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 1 011 596,48 доларів США 3 % річних та 182 700 грн. судового збору.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що є підставою для покладення на нього обов'язку по їх сплаті позивачу разом з 3 % річних та пенею.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 року (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючого, Бойко С.М., Кравчук Н.М.) рішення змінено в частині розподілу судових витрат.

Постановлено стягнути з ТОВ "Залізничник" в дохід Державного бюджету України 73 080 грн. судового збору за подання позову.

В решті рішення залишено без змін.

Постанова мотивована посиланнями на неправильне застосування місцевим судом положення ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та п.п. 1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір.

У касаційній скарзі ТОВ "Станіславська торгова компанія" (правонаступник ТОВ "Залізничник"), посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 32, 33, 34, 36 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.07.11 між ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (кредитором) та ПАТ "Залізничник" (позичальником) був укладений кредитний договір № 010/12/34, згідно якого, з врахуванням додаткових угод до договору, кредитор зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом в сумі 417 000 000 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в строк до 18.07.13.

21.03.12 між "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПАТ "Залізничник" (правонаступником якого є ТОВ "Залізничник") був укладений договір про внесення змін до кредитного договору № 010/12/34 від 19.07.11, за умовами якого сторони погодили, що всі права та обов'язки кредитора за кредитним договором переходять до ПАТ "ВіЕйБі Банк".

08.10.12 між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПАТ "Залізничник" був укладений договір про внесення змін до кредитного договору № 010/12/34 від 19.07.11, яким сторони погодили ліміт кредиту в розмірі 28 845 855 доларів США та 294 291,85 грн. з процентною ставкою по траншах в гривні у розмірі 19 % річних, а по траншах в доларах США - 11,5 % річних, а згідно з договором від 01.11.12 - 13,3 % річних.

Договором від 19.07.13 про внесення змін до кредитного договору сторони погодили термін остаточного повернення кредиту - 17.07.14.

В подальшому договорами про внесення змін до кредитного договору від 17.02.14, від 28.02.14, від 17.03.14, від 15.07.14, від 15.08.14, від 01.09.14, від 15.09.14 та від 15.10.14 сторонами було досягнуто домовленості щодо зменшення розміру процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом та відстрочення сплати процентів за кредитом.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.

Пунктами 2.2-2.4 кредитного договору (з урахуванням договору про внесення змін від 21.03.12) сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно; для визначення кількості днів при розрахунку суми відсотків використовується метод факт/факт; проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на обумовлений договором рахунок у визначений договором строк.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 233 900 000 грн. та 28 845 855 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів та заявок на одержання коштів, які підписані відповідачем та скріплені печаткою, а також виписками по особових рахунках, проте відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 28 845 855 доларів США прострочена сума кредиту, 3 802 995,66 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 011 596,48 доларів США 3 % річних.

Водночас, судами встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 188 від 19.03.15 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" 20.03.15 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" строком на один рік з 20.03.15 по 19.03.16.

29.08.15 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулась до відповідача з повідомленням № 11/1-27414 про нікчемність ряду договорів про внесення змін до кредитного договору № 010/12/34 від 19.07.11, укладених між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПАТ "Залізничник", а саме: договорів від 17.02.14, від 28.02.14, від 17.03.14, від 15.07.14, від 15.08.14, від 01.09.14, від 15.09.14 та від 15.10.14, оскільки вказаними договорами сторони погодили зменшення розміру процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом та відстрочення сплати процентів за кредитом, що у відповідності до п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про їх нікчемність та вимагала негайного виконання зобов'язань за кредитним договором.

08.10.15 ТОВ "Станіславська торгова компанія" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" про визнання протиправними дій та скасування рішення, викладеного у формі повідомлення № 11/1-27414 від 29.08.15 щодо нікчемності договорів про внесення змін до кредитного договору № 010/12/34 від 19.07.11.

03.12.15 ухвалою Окружного адміністративного суду міста розгляд справи № 826/23760/15 зупинено до вирішення Конституційним судом України питання конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов'язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, суди дійшли обґрунтованих висновків про покладення на відповідача обов'язку по їх сплаті разом з 3 % річних.

Крім того, п. 14.4 кредитного договору (з урахуванням договору про внесення змін від 21.03.12) сторони погодили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Встановивши порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про покладення на відповідача обов'язку по сплаті 186 037 535,40 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 16 279 331,90 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Щодо посилань касаційної скарги на вирішення судами попередніх інстанцій даного спору за відсутності належних та допустимих доказів, а саме: оригіналу кредитного договору та договорів про внесення змін до кредитного договору, слід зазначити наступне.

Як встановлено судами та вбачається із листа Слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області за № 51/12-061/02 від 17.11.14 ним у ПАТ "ВіЕйБі Банк" були витребувані оригінали кредитних справ в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під № 22012000000000061, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 5 ст. 191 КК України.

Передача оригіналу кредитного договору № 010/12/34, укладеного банком з ПрАТ "Залізничник" та оригіналів додаткових угод до даного кредитного договору та оригінали інших документів даної кредитної справи Слідчому відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області підтверджується листом ПАТ "ВіЕйБі Банк" № 06-843/1БТ від 17.11.14.

При цьому, як правильно зазначено апеляційним судом, відповідач належними та допустимими доказами не довів невідповідність копій кредитного договору та договорів про внесення змін до нього, що надані позивачем до суду першої інстанції, оригіналам таких документів, та не надав суду будь-яких інших копій зазначених документів, які б містили інші умови, ніж ті, що передбачені наявними в матеріалах справи договорами.

За таких обставин, розглядаючи даний спір суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що наявні у матеріалах справи прошиті, пронумеровані, засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою копії кредитного договору та договорів про внесення змін до нього, є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Разом з тим, змінюючи рішення місцевого господарського суду в частині розміру належного до стягнення з відповідача судового збору, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, правильно застосував положення ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та п.п. 1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 73 080 грн. судового збору за подання позову.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 року у справі № 909/1005/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.О. Кочерова

Н.І. Мележик