ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2016 року № 908/5303/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В.суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Савел'єв А.А. Денисюк О.С. не з'явилисярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 01 грудня 2015 р. Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 р. у справі№ 908/5303/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Улісс - Тур"до 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Еліт Сервіс" в особі Заорізької філії, Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиціїпро витребування майна з чужого незаконного володінняВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про витребування у відповідача шляхом забезпечення позивачу доступу для демонтажу та вивезення до такого майна: насос багатоступеневий секційний ЦНГ-60*198, ІНВ № 450126; насос багатоступеневий секційний ІНВ № 450136; насос багатоступеневий секційний ЦНГ-60*198, ІНВ № 450127; збірка електрозасувок і колонок дистанційного управління РТЗО ІНВ № 400520; щит станції управління (ШСУ) ІНВ № 400521; щит станції контроля управління котельною МА-151841, ІНВ № 400522; фільтр ФNА - катіонітовий, ІНВ № 585169; фільтр ФNФ - катіонітовий, ІНВ № 585170; фільтр ДСА - 75, ІНВ № 585175; сепаратор безперервної продувки хв. - 850 ІНВ № 585180; паровий котел ДКВР - 20/13 ІНВ № 585472; паровий котел ДКВР - 20/13 ІНВ № 585455; котел водогрійний ТВГМ-30 ІНВ № 585452; котел водогрійний ТВГМ-30 ІНВ № 585453; котел водогрійний ТВГМ-30 ІНВ № 585454; деаераційна колонка ДСА - 75 ІНВ № 585173; деаераційна колонка ДСА-75 ІНВ 585174; деаераційна колонка ДСА-75 ІНВ № 585175; деаераційна колонка ДА-100 ІНВ № 585476; автомат газоводи АТ 201 ІНВ № 902346; деаераційний бак-ДА-25 ІНВ № 585176; деаераційний бак - ДА-25 ІНВ № 585177; деаераційний бак - ДА-25 ІНВ № 585178; деаераційний бак ДА-25 ІНВ № 585179; вентилятор дуттьовий ВДН 12,5*1500 ІНВ № 440724; вентилятор дуттьовий ВДН 12,5*1500 ІНВ № 440725; вентилятор дуттьовий ВДН 12,5*1500 ІНВ № 440726; вентилятор дуттьовий ВДН 10*1500; вентилятор дуттьовий ВДН 10*1500 ІНВ № 440727; насос К 80-65-160 ІНВ № 450062, насос центробіжний Х50-32-125 ІНВ № 450077; насос центробіжний 4 км-12 ІНВ № 450158; насос ЗВ-200*2 ІНВ № 450139; насос ЗВ-200*2 ІНВ № 450140; насос ЗВ-200*2 ІНВ № 450141; агрегат електронасосний АХПО-50 ІНВ № 450230; димосос Д-13,5*2 ІНВ № 450149; димосос Д-13,5*2 ІНВ № 450150; димосос Д-13,5*2 ІНВ № 450151; димосос Д-13.5*2 ІНВ № 450152, яке було придбане ним на відкритому аукціоні з реалізації майна відповідача за 461 400 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 р. (суддя Шевченко Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р. (головуючий - Будко Н.В., судді - М'ясищева А.М., Склярук О.І.), позов задоволено. Витребувано у Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" зазначене майно шляхом забезпечення ТОВ "Улісс-Тур" доступу для демонтажу та вивезення вказаного майна, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 3.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, в рамках виконавчого провадження між Комунарським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та ТОВ „ТД „Еліт Сервіс (організатор аукціону) було укладено договір № 08-002/12 від 20.02.2012р. щодо організації та проведення аукціону з реалізації вказаного вище майна.
14.05.2012 р. відбувся аукціон з реалізації арештованого майна, за результатами якого організатором аукціону (ТОВ "ТД "Еліт Сервіс") складено протокол № 2 проведення аукціону з реалізації арештованого майна, згідно якого переможцем аукціону стало ТОВ "Улісс-Тур", запропонувавши ціну продажу майна у розмірі 461400,00 грн.
Кошти у розмірі 68736,80 грн. сплачені переможцем аукціону з реалізації арештованого майна 10.05.2012 р. на поточний рахунок спеціалізованої організації як гарантійний внесок та зараховані в рахунок виконання зобов'язання з оплати суми винагороди згідно договору № 08-0002/12 від 20.02.2012 р.
Розмір винагороди спеціалізованої організації, яку покупець повинен додатково сплатити становить 11,80 грн. та перераховується переможцем аукціону на п/р 26000210346750, код ЄДРПОУ 35911358, в АТ "ОТП Банк" в м.Києві, МФО 300528, одержувач - ТОВ "ТД "Еліт Сервіс". Призначення платежу: "доплата винагороди згідно протоколу № 2 від 14.05.2012 р.".
Кошти у розмірі 392651,40 грн. перераховані переможцем аукціону на депозитний рахунок: р/р 37310001003609, код ЄДРПОУ 35037364 в ГУДК України в Запорізькій області, МФО 813015, одержувач - Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції до 23.05.2012 р. включно. Призначення платежу: "оплата за лот № 6 згідно протоколу № 2 від 14.05.2012 р.".
Факт сплати позивачем повної ціни придбаного майна підтверджується платіжними дорученнями № 76 від 10.05.2012 р. та № 87 від 23.05.2012 р. (а.с.90-91).
28.05.2012 р. заступником начальника Комунарського ВДВС Запорізького міського управління юстиції складено акт про проведені прилюдні торги, який затверджено начальником Комунарського ВДВС Запорізького міського управління юстиції В.М.Чорноус, та з якого вбачається, що переможцем торгів є позивач та що ним внесено за придбане майно 461400,00 грн.
27.11.2012 р. позивач звернувся до відповідача з листом за № 27-11/12, в якому просив забезпечити доступ своїх працівників до придбаного майна для огляду його та демонтажу (а.с.26).
У листі від 24.01.2013 р. він повторив таке ж прохання та повідомив, що у листопаді 2012 р. його працівників до спірного майна не допустили (а.с.9).
Листування між сторонами щодо цього питання тривало до 19.08.2015 р. (а.с.11).
В листі № 131-1168 від 11.06.2014 р. відповідач надав відповідь на лист позивача від 10.06.2014 р., зазначивши про неможливість надання доступу на підприємство, оскільки між відповідачем та позивачем взаємовідносини, в т.ч. щодо збереження будь-якого майна, відсутні, а підприємство є стратегічним об'єктом (а.с.13).
Відмова відповідача передати позивачу належне йому майно стала підставою для звернення до суду з віндикаційним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, за допомогою якого власник захищає своє право на володіння, користування, та розпорядження цим майном, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні обмежує вказані права власника майна.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, перебування його в натурі у відповідача та ін.).
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що позивач є власником спірного майна, придбавши його на прилюдних торгах відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. за № 42/5, який був чинним на час продажу спірного майна, а тому у володінні відповідача майно перебуває незаконно.
Що стосується доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права, що регулюють питання позовної давності, то тут треба зазначити таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Незважаючи на те, що спірне майно є власністю позивача з 23.05.2012 р., вказані вище матеріали листування між сторонами свідчать про те, що про порушення своїх прав власника позивач дізнався лише в листопаді 2012 р., коли його працівників вперше відповідач не допустив до придбаного майна.
А, отже, саме з листопада 2012 р. розпочався перебіг позовної давності щодо цього позову.
До суду позивач звернувся 03.10.2015 р. (а.с.14), тобто в межах загальної позовної давності, а тому підстав для застосування при вирішенні спору норми, що міститься у ч.4 ст. 267 ЦК України немає.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Висновок суду про те, що лист відповідача від 11.06.2014 за вих. № 131-1168, яким він відмовив позивачу в наданні доступу до майна, є такою дією, є помилковим, оскільки з нього лише вбачається невизнання відповідачем прав позивача як власника спірного майна.
Разом з тим, ця помилка не призвела до постановлення незаконного рішення, а висновок суду про подання позову в межах позовної давності є правильним.
Враховуючи викладене вище, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року у справі за № 908/5303/15 - без змін.
Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова