ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 908/1454/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Добролюбової Т.В.за участю представників:позивача Мазуренко Т.С. (дов. від 03.08.2015 р. №03/08-15)відповідача Жолус Н.В. (дов. від 01.04.2015 р. б/н)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016у справі №908/1454/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт"проповернення майнаВ С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" про повернення майна.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. (суддя Хуторного В.М.), позов задоволено: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" повернути з відповідального зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" вінець зубчастий до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 (одна) штука, вартістю за одну одиницю 1000000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що факт передачі позивачем відповідачу вінця зубчастого до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 шт., вартістю 1000000 грн. підтверджується Актом №3 від 09.10.2013 р. та вінця зубчастого до млину Ш-50, (креслення 13740), у кількості 2 шт., вартістю за одну одиницю - 1000000 грн. підтверджується Актом №1 від 09.10.2013 р.

Проте, взяті відповідачем зобов'язання щодо повернення майна, переданого позивачем на відповідальне зберігання, належним чином не виконані, а саме відсутні докази повернення вінця зубчастого до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ), у кількості 1 шт., вартістю 1000000грн., переданого на відповідальне зберігання за актом №3 від 09.10.2013 р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.), рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. скасовано. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 10000,00грн. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 2457,60 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.03.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Добролюбова Т.В.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 20.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" (поклажодавець) був укладений договір відповідального зберігання №29/07/03.

За умовами п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар поклажодавцеві у схоронності, або передати цей товар будь якій іншій особі виключно за вказівкою та дорученням поклажодавця.

Згідно з п.1.2 договору, товар передається зберігачу за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками обох сторін, особою відповідальною за одержання товару у місці, вказаному у п 1.5 цього договору, та скріплений відповідними печатками обох сторін, і товарно - транспортною накладною з підписом особи, відповідальної за одержання товару у місці вказаному у п. 1.5 договору.

Пунктом 1.5 договору сторони узгодили місце зберігання: Україна, Артемівськ, пер. Першотравневий, 165.

Зберігач зобов'язаний забезпечити повне збереження товару, а після закінчення зберігання - повернути поклажодавцю той же самий товар, у тому же самому стані, у якому він був прийнятий на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей (п. 2.1.3).

Відповідно до п.2.1.5 зберігач зобов'язаний повідомити поклажодавця про самостійно вжиті негайні заходи, що змінюють умови зберігання та спрямовані на забезпечення збереження товару шляхом письмового повідомлення впродовж одного робочого дня з настання вказаних подій.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути йому товар або передати за вказівкою поклажодавця третій особі, навіть коли передбачений договором термін зберігання не закінчився (п. 2.6) .

За приписами п.3.2 зберігач відповідає за втрату (нестачу, знищення) або пошкодження (псування) товару, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості товару про які Зберігач, приймаючи їх на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності.

Сторони в п.6.1 договору передбачили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та його скріплення печатками обох сторін.

Відповідно до п.6.3 закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Додатковою угодою №1 від 30.08.2013 р. сторони вносилися зміни до договору відповідального зберігання №29/07/03, а саме в пункт договору 1.6: "порядок і строк передання товару на зберігання: до 31 жовтня 2013 року".

Приймаючи рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, відповідно до умов договору №29/07/03 від 29.07.2013 р., між сторонами у даній справі виникли певні взаємні зобов'язання.

За своїм змістом та правовою природою договір №29/07/03 від 29.07.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" є договором зберігання.

За приписами ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1,2 статті 937 Цивільного кодексу України передбачено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до ч.1 ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з ч.1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту №1 від 09.10.2013р. позивачем було передано відповідачу вінця зубчастого до млину Ш-50, (креслення 13740), у кількості 2 шт., вартістю за одну одиницю - 1000000 грн.

На вимогу позивача повернути вінці зубчасті до млину, передані на відповідальне зберігання за актом №1 від 09.10.2013 р., відповідачем було повернуто вінці зубчасті до млину Ш-50 (креслення 13740) у кількості 2 шт., що підтверджується актом №2 від 13.12.2013 р. та актом №3 від 05.02.2014 р.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

За твердженнями позивача, відповідно до акту №3 від 09.10.2013 р. ним також було передано відповідачу вінця зубчастого до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 шт., вартістю 1000000 грн., який не був повернутий відповідачем.

Відповідач факт передачі позивачем вінця зубчастого до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 шт., вартістю 1000000,00грн. за Актом №3 від 09.10.2013 р. не визнає.

Проаналізувавши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідною умовою для правильного вирішення даної справи є призначення технічної експертизи документу (акту №3 від 09.10.2013 р.).

Для проведення експертизи був наданий акт №3 від 09.10.2013 р. приймання-передачі товару на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання №29/07/03 від 29.07.2013 р., який на вимогу суду був наданий представником позивача в судовому засіданні 04.08.2015 р. в якості оригіналу, який був долучений до матеріалів справи (а.с.192).

На вирішення експерта були поставлені наступні питання: яким чином виготовлено акт №3 від 09.10.2013 р.; чи не виготовлено наданий документ шляхом монтажу

Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України наданий висновок судової технічної експертизи документів №8136 від 22.12.2015 р.

У висновку зазначено, що у наданому на дослідження акті №3 приймання-передачі товару на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання №29/07/03 від 29.07.2013 р., датованому 09.10.2013 р., друкований текст і зображення відтисків печаток, підписів і рукописного запису виконані струминним способом друку на копіювальному чи багатофункціональному пристрої (БФП) із струминним способом друку в режимі копіра або на струминному принтері із відсканованого зображення (зображень) документа (документів).

Стосовно другого питання зазначено, що встановити, чи виготовлено наданий для дослідження акт №3 шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки, не надається можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині висновку.

В дослідницькій частині висновку з цього приводу зазначено, що дослідженням наданого акту №3 за допомогою лупи, мікроскопу та вимірювальних приладів встановлено, що ознак монтажу: яких-небудь додаткових штрихів, ліній, фрагментів текстів та знаків, які не відносяться до змісту друкованого тексту документу, зображень підписів, відтисків печаток і рукописного запису, непаралельності рядків друкованих текстів, порушень (нерівномірності) міжрядкових інтервалів, а також явно виражених послаблень або посилень фону на ділянках зображень відтисків печаток та підписів, немає.

Однак, відсутність ознак монтажу ще не свідчить про те, що монтаж у наданому акті №3 не проводився, оскільки ознаки могли не відобразитися на аркуші документу.

Проаналізувавши висновок судового експерта, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем на вимогу суду не було надано оригінал спірного акту №3 від 09.10.2013 р. приймання-передачі товару на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання №29/07/03 від 29.07.2013 р., який став підставою для задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції також зазначив, що факт придбання та відвантаження вінця зубчастого до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) позивач додатково підтвердив наступними документами: договором поставки №008/12 від 28.02.2012 р. з пакетом документів, СМR №0493242, №0538763 від 04.10.2013 р., рахунками-фактурами №П0000111 та №П0000112 від 30.09.2013 р., договором на транспортно-експедиційне обслуговування №26/09/13 від 26.09.2013 р. з пакетом документів на перевезення.

Проте, зазначені документи не стосуються договору відповідального зберігання №29/07/03 від 29.07.2013 р. і жодним чином не підтверджують передання відповідачу вінця зубчастого до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 шт., вартістю 1000000 грн. за актом №3 від 09.10.2013 р. приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, на який посилається позивач в обґрунтування позовної заяви.

Враховуючи викладене, факт передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" за актом №3 від 09.10.2013 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" вінця зубчастого до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 шт., вартістю 1000000 грн. не доведений належними та допустимими доказами.

До того ж, акт №3 від 09.10.2013 р., який на вимогу суду був наданий представником позивача в судовому засіданні 04.08.2015 р. в якості оригіналу та долучений до матеріалів справи, визнаний судовою експертизою таким, що виконаний струминним способом друку на копіювальному чи багатофункціональному пристрої.

Інших доказів передачі вінця зубчастого до млину Ш-50А (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 шт., вартістю 1000000 грн. на відповідальне зберігання позивач не надав.

У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" повернути з відповідального зберігання вінець зубчастий до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 (одна) штука, вартістю 1000000,00 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в постанові суду апеляційної інстанції повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, у колегії суддів касаційної інстанції відсутні підстави для її скасування.

Стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р. у справі № 908/1454/15-г Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

Т. Добролюбова