ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 907/750/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Віст, ЛТД", с. Кінчеш, Закарпатська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 рокуу справі господарського суду Закарпатської областіза позовомУжгородського міжрайонного прокурора Закарпатської області, м. Ужгороддо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст, ЛТД", с. Кінчеш, Закарпатська обл.; 2. Коритнянської сільської ради, с. Коритняни, Закарпатська обл.за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород; 2. Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області, м. Ужгородза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаРеєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, м. Ужгородпровизнання недійсними та скасування рішень сесії Коритнянської сільської ради від 06.04.2004 року та від 21.01.2005 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.02.2005 року та повернення земельної ділянки до земель запасу сільської ради

за участю представників

прокуратури: Романов Р.О.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Ужгородський міжрайонний прокурор Закарпатської області звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Віст, ЛТД" (далі за текстом - ТОВ "Віст, ЛТД") та Коритнянської сільської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про визнання недійсними та скасування рішень сесії Коритнянської сільської ради від 06.04.2004 року "Про вилучення та надання земельної ділянки для несільськогосподарських потреб ТОВ "Віст, ЛТД" та від 21.01.2005 року "Про внесення змін в рішення сесії даної сільської ради від 06.04.2004 року "Про вилучення та надання земельної ділянки для несільськогосподарських потреб ТОВ "Віст, ЛТД"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного 02.02.2005 року Коритнянською сільською радою та ТОВ "Віст, ЛТД", зареєстрованого в Ужгородському РВ ЗРФ "Центр державного кадастру при Держкомземі України" 15.02.2007 року за № 2124883602-0407071000001, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки площею 1, 43 га нормативно-грошовою оцінкою 2 102 100 грн. у землі запасу Коритнянської сільської ради.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.12.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання недійсними рішень Коритнянської сільської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки не підлягають задоволенню через сплив позовної давності про наслідки застосування якої заявлено стороною у спорі, оскільки з огляду на приписи чинного законодавства щодо позовної давності та правил її застосування для звернення прокурора до суду відлік позовної давності належить обчислювати з моменту прийняття сільською радою оспорюваних рішень та укладення з товариством договору на підставі таких рішень.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2015 року було скасовано, позов задоволено повністю, визнано недійсними рішення сесії Коритнянської сільської ради від 06.04.2004 року "Про вилучення та надання земельної ділянки для несільськогосподарських потреб ТОВ "Віст, ЛТД" та від 21.01.2005 року "Про внесення змін в рішення 17-ї сесії ІУ скликання сільради від 06.04.2004 року "Про вилучення та надання земельної ділянки для несільськогосподарських потреб ТОВ "Віст, ЛТД", визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, укладений 02.02.2005 року Коритнянською сільською радою та ТОВ "Віст, ЛТД", зареєстрований в Ужгородському РВ ЗРФ "Центр державного кадастру при Держкомземі України" 15.02.2007 року за № 2124883602-0407071000001, скасовано його державну реєстрацію, зобов'язано ТОВ "Віст, ЛТД" повернути земельну ділянку площею 1, 43 га нормативно-грошовою оцінкою 2 102 100 грн. у землі запасу Коритнянської сільської ради та присуджено до стягнення судовий збір.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що строк позовної давності прокурором не пропущено, оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", яким надано право прокурорам виступати позивачами, а, відтак, і окремого обчислення строку позовної давності, набрав чинності 01.12.2012 року; таким чином, з 01.12.2012 року у прокурора, в силу прийняття закону, виникла можливість бути самостійним позивачем і не раніше визначеної дати може почати обчислюватися окремий строк позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем у даній справі; при цьому, сільська рада прийняттям цих рішень та укладенням договору оренди передала в орендне користування земельну ділянку в с. Кінчеш площею 1, 43 га, змінивши її цільове призначення із сільськогосподарського на комерційне призначення; прийняття оспорюваних рішень та укладення договору оренди передувало розробці проекту відведення земельної ділянки та здійсненню державної землевпорядної експертизи, що не відповідає визначеному нормами земельного законодавства порядку та послідовності дій органу місцевого самоврядування при наданні в оренду земель комунальної власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Віст, ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року та залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2015 року.

Прокуратурою Закарпатської області до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу, в яких прокурор проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідачів та третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року - скасуванню, а рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2015 року необхідно залишити в силі з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.12.2003 року рішенням сільської ради "Про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки під авторечовий ринок" ТОВ "Віст, ЛТД" на його клопотання надано відповідний дозвіл на складання проекту щодо відведення земельної ділянки площею 1, 35 га в оренду на 25 років з правом викупу.

06.04.2004 року сільською радою прийнято рішення "Про вилучення та надання земельної ділянки для несільськогосподарських потреб ТОВ "Віст, ЛТД" за змістом якого за результатами розгляду матеріалів погодження пов'язаних з вилученням земельної ділянки та керуючись ст. ст. 122, 124, 149, 151, п. п. 2, 4 Перехідних положень Земельного кодексу України затверджено проект відведення земельної ділянки комерційного призначення (код цільового використання - 1.11.3) товариству для розміщення авторечового ринку та автостоянки у межах села Кінчеш (п. 1); надано земельну ділянку загальною площею 1, 86 га із земель запасу сільської ради товариству на умовах оренди терміном на 25 років (п. 2); встановлено орендну плату у п'ятикратному розмірі ставки податку на землю, зобов'язано до отримання документа на право користування землею відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва у сумі 300 499 грн. (п. п. 3, 4).

21.01.2005 року Коритнянською сільською радою прийнято рішення "Про внесення змін в рішення 17-ї сесії ІУ скликання сільради від 06.04.2004 року "Про вилучення та надання земельної ділянки для несільськогосподарських потреб ТОВ "Віст, ЛТД". За змістом дане рішення дублює оспорюване попереднє щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки, надання її в оренду, зобов'язання відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва, крім пункту 3, яким змінено орендну плату та встановлено її в розмірі 1, 4 % від нормативної грошової оцінки землі та внесено уточнюючі дані до пункту 1 щодо площі авторечового ринку - 1, 43 га та автостоянки - 0, 43 га.

14.03.2005 року Коритнянською сільською радою прийнято рішення "Про внесення змін в рішення 21-ї сесії ІУ скликання сільради від 21.05.2005 року "Про вилучення та надання земельної ділянки для несільськогосподарських потреб ТОВ "Віст, ЛТД". З огляду на заяву голови товариства про відмову від користування земельною ділянкою площею 0,43 га виділену для автостоянки, вирішено зазначену ділянку виділену раніше товариству, прийняти до земель запасу сільської ради (п. 1). Крім цього, в чергове затверджено проект відведення земельної ділянки комерційного призначення (код цільового використання - 1.11.3) товариству для розміщення авторечового ринку площею 1, 43 га у межах села Кінчеш (п. 2); надано земельну ділянку загальною площею 1, 43 га із земель запасу сільської ради товариству на умовах оренди терміном на 25 років (п. 3); встановлено орендну плату у розмірі 1, 4 % від нормативної грошової оцінки землі, зобов'язано відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва (п. п. 4, 5).

Щодо даної земельної ділянки в с. Кінчеш площею 1,43 га 02.02.2005 року сільською радою як орендодавцем та товариством як орендарем на підставі вказаного рішення від 21.01.2005 року було укладено договір оренди строком на 25 років для розміщення авторечового ринку.

Умовами цього договору (п. п. 18, 20, 43) передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення; підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення від 21.01.2005 року; організація розроблення проекту і пов'язані з цим витрати покладаються на орендаря; передача земельної ділянки здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі; договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2005 - 2006 років відповідно до умов договору за замовленням орендаря Ужгородським районним відділом ЗРФ ДП "Центр ДЗК" було виготовлено землевпорядну документацію - Технічний звіт по оформленню права користування на земельну ділянку на умовах оренди ТОВ "Віст, ЛТД" в с. Кінчеш під розміщення авторинку на землях запасу Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області. Зазначений проект землеустрою пройшов погодження в Ужгородському РВЗР, відділі екологічного контролю, санепідемстанції, відділі містобудування та архітектури, управлінні культури, Коритнянській сільській раді. Щодо Технічного звіту як землевпорядної документації була здійснена обов'язкова державна експертиза та наданий висновок від 12.01.2007 року № 66, в якому зазначено про неповну відповідність технічного звіту встановленим нормам і правилам, про повернення його на доопрацювання, контроль за усуненням недоліків покладено на Ужгородський РВЗР. Після усунення недоліків землевпорядної документації по оформленню права користування на земельну ділянку на умовах оренди товариством в с. Кінчеш Ужгородським РВ ЗРФ ДП "Центр державного кадастру при Держкомземі України" 15.02.2007 року було зареєстровано договір оренди і земельна ділянка передана в оренду товариству, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі підписаним орендодавцем та орендарем в 2007 році.

Спір у даній справі стосується правомірності надання сільською радою земель комунальної власності у межах села Кінчеш Ужгородського району товариству в оренду для розміщення авторечового ринку та правомірності користування останнім цими землями.

На підставі ст. 13 Конституції України, ст. ст. 12, 20, 116, 123, 124 Земельного кодексу України з огляду на фактичні обставини справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що Коритнянська сільська рада прийняттям цих рішень та укладенням договору оренди передала в орендне користування земельну ділянку в с. Кінчеш площею 1, 43 га, змінивши її цільове призначення із сільськогосподарського на комерційне призначення; прийняття оспорюваних рішень Коритнянської сільської ради та укладення договору оренди передувало розробці проекту відведення земельної ділянки та здійсненню державної землевпорядної експертизи, що не відповідає визначеному вищенаведеними нормами земельного законодавства порядку та послідовності дій органу місцевого самоврядування при наданні в оренду земель комунальної власності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Віст, ЛТД" було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними рішень Коритнянської сільської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки не підлягають задоволенню через сплив позовної давності про наслідки застосування якої заявлено стороною у спорі, оскільки з огляду на приписи чинного законодавства щодо позовної давності та правил її застосування для звернення прокурора до суду відлік позовної давності належить обчислювати з моменту прийняття сільською радою оспорюваних рішень та укладення з товариством договору.

В той же час суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки строк позовної давності прокурором не пропущено, так як Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", яким надано право прокурорам виступати позивачами, а, відтак, і окремого обчислення строку позовної давності, набрав чинності 01.12.2012 року; таким чином, з 01.12.2012 року у прокурора, в силу прийняття закону, виникла можливість бути самостійним позивачем і не раніше визначеної дати може почати обчислюватися окремий строк позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем у даній справ.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З вищевказаних правових приписів вбачається, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому, норма ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Згідно зі ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-178цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.

Колегія Вищого господарського суду України відзначає, що у даній справі прокурор звернувся з позовом про визнання недійсними та скасування рішень ради та договору оренди земельної ділянки і виходячи зі змісту наведених норм щодо позовної давності та правил її застосування для звернення прокурора до суду відлік позовної давності належить обчислювати з моменту прийняття сільською радою оспорюваних рішень та укладення з товариством договору.

При цьому, прокурором не зазначено, що перешкоджало йому ознайомитися зі спірними рішеннями в межах строку позовної давності. Вищевказане дає підстави для висновку, що прокурор міг довідатись про відповідні порушення з моменту прийняття таких рішень та укладення договору оренди.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Відтак, початок перебігу строку позовної давності щодо оскарження рішень сесії Коритнянської сільської ради від 06.04.2004 року та від 21.01.2005 року, договору оренди земельної ділянки від 02.02.2005 року починається саме з дати прийняття цих рішень та укладення договору, з огляду на що та враховуючи звернення прокурора з даним позовом лише в липні 2013 року, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо пропуску прокурором строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 року № 4176-У1) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 статті 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 року) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 30.09.2015 року у справі № 910/4626/14.

Приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак, зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про відсутність пропуску прокурором строку позовної давності та необхідність задоволення позовних вимог і скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог через сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Згідно з п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що в порушення вказаних вимог процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів щодо скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, оскільки постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2015 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року у справі № 907/750/13 - скасувати.

3. Рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2015 року у справі № 907/750/13 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.П. Коробенко Г.М. Мачульський