ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 905/6/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, м. Київ, на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі № 905/6/15 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ, до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області, про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту,

за участю представників сторін:

позивача - Перетятько С.М. (дов. № 411/03 від 01.04.16);

відповідача - не з'явились,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року позивач ПАТ "Брокбізнесбанк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту.

Вказував, що 26.12.13 між ПАТ "Брокбізнесбанк" (кредитором) та Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (позичальником) був укладений договір про надання овердрафту № 13-К/ДГРВ-13, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі овердрафту, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, позивач просив стягнути з відповідача 2 978 683,25 грн., з яких: 1 787 473,09 грн. заборгованість за кредитом, 386 253,84 грн. заборгованість за процентами, 3 200 грн. заборгованість за комісією, 435 898,58 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 50 821,60 грн. пеня за прострочення сплати процентів, 754,72 грн. пеня за прострочення сплати комісії, 54 505,69 грн. 3 % річних на заборгованість за кредитом, 5 524,52 грн. 3 % річних за заборгованість по комісії, 152 875,47 грн. інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості за кредитом, 67 645,80 грн. інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості за процентами, 1 057,24 грн. інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості по комісії, 1 000 грн. штраф за порушення п. 4.2.5 (пункт б) договору про надання овердрафту, 3 000 грн. штраф за порушення п. 4.2.5 (пункт а) договору про надання овердрафту, 5 000 грн. штраф за порушення п. 4.2.5 (пункт в) договору про надання овердрафту, 4 000 грн. штраф за порушення п. 4.2.13 договору про надання овердрафту, 19 581,04 грн. штраф за порушення п. 1.2 договору застави № 43 від 26.12.13.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Демідової П.В. - головуючого, Говоруна О.В., Бокової Ю.В.) позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" 386 253,84 грн. заборгованості за відсотками, 3 200 грн. заборгованості за комісією, пеню за несвоєчасну сплату кредиту, відсотків та комісії, нарахованої до 14.04.14 в сумі 10 грн.; штрафи, за невиконання п. 4.2.5 (а), п. 4.2.5 (б), п. 4.2.5 (в) та п. 4.2.13 в сумі 100 грн.; штраф, за невиконання п. 1.2 договору застави № 43 від 26.12.13 в сумі 100 грн.

В частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1 787 473,09 грн. провадження у справі припинено.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що є підставою для покладення на нього обов'язку по їх сплаті позивачу разом з пенею та штрафом.

Рішення в частині припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення 1 787 473,09 грн. обґрунтоване проведенням між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року (колегія суддів у складі: Ушенко Л.В. - головуючого, Дучал Н.М., Склярук О.І.) рішення скасовано в частині відмови у стягненні інфляційних витрат, нарахованих на заборгованість по кредиту, процентам та комісії, у загальній сумі 221 578,51 грн., 3 % річних нарахованих на заборгованість по кредиту та комісії у загальній сумі 54 597,33 грн. та зменшення штрафу в сумі 19 581,04 грн. до 100 грн. за порушення п. 1.2 договору застави № 43 від 26.12.13.

В скасованій частині прийнято нове рішення, яким: позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області про стягнення інфляційних втрат за прострочення сплати заборгованості за кредитом, процентами та комісією у загальній сумі 221 578,51 грн. та 3 % річних нарахованих на заборгованість по кредиту в сумі 54 505,52 грн. та комісії в сумі 91,66 грн. задоволено.

В задоволенні вимог ПАТ "Брокбізнесбанк" до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області в частині стягнення 3 % річних у сумі 5 432,86 грн. нарахованих на заборгованість по комісії та штрафу в сумі 19 581,04 грн. за порушення п. 1.2 договору застави № 43 від 26.12.13 відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова мотивована посиланнями на безпідставну відмову місцевим судом в задоволенні вимог за якими апеляційним судом прийнято нове рішення.

У касаційній скарзі ПАТ "Брокбізнесбанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 13, 625 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови в задоволених вимогах та постановити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.12.13 між ПАТ "Брокбізнесбанк" (кредитором) та Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (позичальником) був укладений договір про надання овердрафту № 13-К/ДГРВ-13, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі овердрафту, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених договором.

Овердрафт надається за поточним рахунком позичальника № 26005028023001, відкритим позичальнику в АТ "Брокбізнесбанк" (п. 1.2 договору).

Ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 2 000 000 грн. зі строком користування до 28.03.14 та процентною ставкою в розмірі 16 % річних (п.п. 1.4, 1.5, 1.6 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що максимальний період безперервного користування овердрафтом становить не більше, ніж 30 календарних днів, при цьому початком періоду безперервного користування вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувала заборгованість позичальника за овердрафтом.

Датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксована відсутність заборгованості позичальника за овердрафтом.

У разі, якщо на 30 календарний день з дня початку періоду безперервного користування овердрафтом, або в строк до 28.03.14, позичальник не здійснить погашення заборгованості по поточному рахунку, заборгованість вважається простроченою з робочого дня, наступного за датою закінчення періоду безперервного користування або за датою, визначеною п. 1.5 цього договору, і банк здійснює нарахування процентів на суму овердрафту за фіксованою процентною ставкою 20 процентів річних.

За управління кредитними коштами позичальник щомісяця сплачує банку комісію у розмірі 0,08 процентів від суми встановленого ліміту овердрафта на перше число місяця. Комісія нараховується з дня встановлення ліміту овердрафта та в межах терміну, зазначеного п. 1.5 кредитного договору, на суму ліміту овердрафту, встановленого в п. 1.4 цього договору (п. 2.5 договору).

26.12.13, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання овердрафту № 13-К/ДГРВ-13 від 26.12.13, між ПАТ "Брокбізнесбанк" (заставодержателем) та Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (заставодавцем) був укладений договір застави № 43, згідно якого заставодавець передав в заставу заставодержателю майнові права вимоги на отримання грошових коштів, що надходять на рахунки заставодавця, визначені в п. 1.2 договору застави.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов договору про надання овердрафту № 13-К/ДГРВ-13, позивачем з 26.12.13 по 19.02.14 були надані відповідачу грошові кошти в режимі овердрафту в межах ліміту, встановленого п. 1.4 договору. Відповідач до 28.02.14 належним чином здійснював погашення кредиту, відсотків та комісії за управління кредитом, проте починаючи з березня 2014 року припинив виконання своїх зобов'язань за договором, в зв'язку з чим станом на 07.03.15 у відповідача утворилась заборгованість за договором овердрафту, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1 787 473,09 грн., заборгованості за відсотками в сумі 386 253,84 грн. та заборгованості за комісією в сумі 3 200 грн.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За порушення відповідачем умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати на заборгованість по кредиту в сумі 152 875,47 грн., процентам в сумі 67 645,80 грн., комісії в сумі 1 057,24 грн., а також 3 % річних в сумі 60 030,21 грн.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині сплати відсотків за користування кредитом та комісії за управління кредитними коштами, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про покладення на відповідача обов'язку по їх сплаті позивачу разом з інфляційними втратами та 3 % річних, з врахуванням правильного розрахунку 3 % річних за несплату комісії за управління кредитом розмір якої складає 91,66 грн., а не 5 524,52 грн., як зазначав позивач.

Крім того, за порушення відповідачем договірних зобов'язань позивачем на підставі п. 5.1 договору здійснено нарахування пені в сумі 435 898,58 грн. за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.03.14 по 06.03.15, в сумі 50 821,60 грн. за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 08.03.14 по 06.03.15 та 754,72 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за період з 08.03.14 по 06.03.15. А також штраф в загальній сумі 13 000 грн. за невиконання п. 4.2.5 договору щодо надання фінансової звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів; п. 4.2.13 кредитного договору - щодо надання в додаткову заставу майнових прав на суму 5 000 000 грн., та також штраф в сумі 19 581,04 грн. за порушення п. 1.2 договору застави № 43 від 26.12.13 щодо надання документів для проведення переоцінки предмету застави.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Апеляційним судом встановлено, що пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 28 011,91 грн. (за період з 01.03.14 по 13.04.14), пеня за прострочення сплати процентів за кредитом в сумі 301,56 грн. (за період з 08.03.14 по 13.04.14) та пеня за прострочення сплати заборгованості по комісії в сумі 20,51 грн. нарахована позивачем обґрунтовано.

Проте, врахувавши місце розташування відповідача з квітня по листопад 2014 року в зоні активних бойових дій, неможливість забезпечення державними органами України стабільного функціонування підприємств в зазначений період в місті Донецьку та Донецькій області, виникнення порушень саме в період активних бойових дій на території Донецької області, об'єктивну втрату відповідачем ринку послуг, у зв'язку із захопленням частини Донецької області, нестабільне фінансове положення відповідача, пов'язане з блокуванням з 28.02.14 його коштів на рахунках в банку, а також норми ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 1 ст. 223 ГК України, суд апеляційної інстанції при розгляді вимог про стягнення пені за період з 01.03.14 по 13.04.14 дійшов правильних висновків про зменшення розміру пені з 28 333,96 грн. до 10, 00 грн.

Положеннями ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" унормовано, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Врахувавши положення ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення сплати кредиту в сумі 407 886,67 грн., за прострочення сплати процентів у сумі 50 520,04 грн. та комісії в сумі 734,21 грн. за період з 14.04.14 по 06.03.15 та зменшив розмір штрафу до 100 грн.

Крім того, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 19 581,04 грн. штрафу за порушення п. 1.2 договору застави № 43 від 26.12.13, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що дані вимоги нараховані позивачем по договору застави № 43 від 26.12.13, який не є предметом розгляду даного позову.

Водночас, судами встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 107 від 28.02.14 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних", 28.02.14 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 9 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Брокбізнесбанк" строком на три місяця з 03.03.14 по 02.06.14.

10.06.14 Національний банк України прийняв постанову № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк", на підставі якої 11.06.14 Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 45 про початок ліквідаційної процедури ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку.

18.06.14 відповідач звернувся до позивача з заявою про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів на загальну суму 3 626 588,95 грн., яка складається із суми всіх грошових коштів, які обліковується на рахунках відповідача в ПАТ "Брокбізнесбанк" за договорами банківського рахунку.

Згідно витягу з реєстру вимог кредиторів, акцептованих уповноваженою особою Фонду № 226/14 від 16.10.14 вимоги відповідача визнані банком та включені до реєстру в сумі 3 668 594,79 грн.

12.05.15 під час розгляду справи в суді відповідач звернувся до банку з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України на загальну суму 3 626 558,95 грн. та зазначав про те, що Управління Державної служби охорони в Донецькій області має кредитну заборгованість перед позивачем за договором овердрафту в сумі 1 787 473,09 грн. (тіло кредиту), а банк має заборгованість перед відповідачем за договорами банківського рахунку, в зв'язку з чим ним проведений залік зустрічних вимог за договором про надання овердрафту № 13-К/ДГРВ-13 від 26.12.13 (тіло кредиту) та зобов'язаннями банку на вказану вище суму. Решту суми відповідач просив зарахувати по кредитному договору № 12-К/ДГРВ-13/522 від 17.12.13 в сумі 1 900 059,14 грн.

Припиняючи провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 1 787 473,09 грн. заборгованості за договором овердрафту, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з заявою про зарахування зустрічних вимог відповідач звернувся до банку 12.05.15 в ході ліквідаційної процедури позивача, що не заборонено діючим законодавством.

Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Приписами ч. 4 ст. 110 ЦК України встановлено, що особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до п.п. 3, 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Статтею 93 цього ж Закону визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 96 вищевказаного Закону, яким встановлено черговість і порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів. Отже, в процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема шляхом проведення зарахування вимог.

Як зазначалось вище, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем було надіслано позивачу 12.05.15, а тому висновок апеляційного господарського суду про можливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку (розпочато 11.06.14), з посиланням на статтю 601 ЦК, є необґрунтованим, оскільки таке зарахування призвело до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до ст. 52 цього Закону (ч. 5 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, чинній на час звернення з заявою про зарахування).

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог під час ліквідації банку, є такими, що суперечать вказаним вище положенням закону, тому постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в означеній частині вимог підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд для розгляду даних вимог та здійснення розподілу судових витрат у відповідності з задоволеними вимогами.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації, задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року та рішення Господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2015 року у справі № 905/6/15 в частині припинення провадження у справі за позовними вимогами Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області про стягнення 1 787 473,09 грн. заборгованості за договором овердрафту № 13-К/ДГРВ-13 від 26.12.13 та в частині розподілу судових витрат скасувати.

3. Справу в означеній частині вимог передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

4. В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі № 905/6/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.О. Кочерова

Н.І. Мележик