ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 904/8619/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В. (доповідач), суддівДанилової Т.Б., Добролюбової Т.В.за участю представників:позивачаДудар Є.В. (дов. від 22.03.16 р.)відповідачаКок С.А. (дов. від 31.12.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 р.у справі № 904/8619/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файнешнл Україна»до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно Капітал»простягнення заборгованості, розірвання договору та витребування майнаВ С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп", товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" та просило солідарно стягнути з відповідачів на його користь 2840670,34 грн. (з яких 2145085,31 грн. - заборгованість за лізинговими платежами; 656763,22 грн. - пеня; 38821,81 грн. - 3% річних; розірвати договір фінансового лізингу № UA128L-14-13 від 16.01.2014 р., укладений між позивачем та ТОВ "Ліга Інвестгруп"; зобов'язати ТОВ "Ліга Інвестгруп" передати позивачу екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер CAT0324DKDFP01365; солідарно стягнути з відповідачів судові витрати по справі у розмірі 45046,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ТОВ "Ліга Інвестгруп" не виконує зобов'язань за договором фінансового лізингу у частині сплати лізингових платежів протягом 17 місяців, що є підставою для стягнення суми боргу з боржника та поручителя ТОВ "Укртехно Капітал".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 р/ (суддя Петренко І.В.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто солідарно з ТОВ «Ліга Інвестгруп» та ТОВ «Укртехно капітал» на користь позивача 2145085,31 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 438543, 64 грн. - пені, 38 821,81 грн. - 3% річних; розірвано договір фінансового лізингу № UA128L-14-13 від 16.01.2014 р., укладений між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Ліга Інвестгруп» та зобов'язано ТОВ «Ліга Інвестгруп» передати ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер CAT0324DKDFP01365. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, яка підлягає стягненню в судовому порядку, а оскільки несплата лізингових платежів більш як сімнадцять місяців є істотним порушенням умов договору лізингу, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того на, що він розраховував при укладанні договору, є підстави для розірвання договору та повернення майна лізингодавцю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 р. (у складі суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В., судді Іванова О.Г., Кузнецова І.Л.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 р. в частині стягнення пені змінено: солідарно стягнуто з ТОВ "Ліга Інвестгруп" та ТОВ "Укртехно Капітал" на користь ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" 394486, 86 грн. пені. В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення майна лізингодавцю, проте визнав невірним розрахунок розміру пені та, перевіривши її розрахунок з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України, дійшов висновку що до стягнення належить пеня у розмірі 394486, 86 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ТОВ «Укртехно Капітал» звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.02.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі суду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.04.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на навчанні з підвищення кваліфікації, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Добролюбова Т.В.

Від ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" до Вищого господарського суду України надійшли пояснення, в яких останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення попередніх інстанцій без змін.

У доповненнях до пояснень на касаційну скаргу ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" зазначило, що розірвання основного договору не є підставою для припинення забезпечувального договору, яким може бути забезпечене виконання зобов'язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання основного договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 20.04.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.01.2014 р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та ТОВ "Ліга Інвестгруп" (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № UА128L-14-13, за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до даного договору, і надати його відповідачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у зазначених у цьому договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до відповідача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Пункт 3.1 договору визначає поняття предмету лізингу. Характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Предметом лізингу за договором лізингу є - гусеничний екскаватор "Сaterpillar", модель 324DL, що зазначено в технічній специфікації, яка є додатком № 1 до договору лізингу.

Пунктом 4.1 договору лізингу встановлено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з: а) відшкодування вартості предмета лізингу (основа боргу лізингоодержувача); б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 договору лізингу.

В якості додатку №2 до договору лізингу між сторонами підписано графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, а саме авансовий лізинговий платіж 94360,00 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 786490,60 грн., в тому числі ПДВ.

Комісійна винагорода - 1415,40 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 11797,36 грн.

Суми до сплати розраховані на дату укладання угоди та підлягають перерахунку згідно умов пункту 4.2 та пункту 4.3 договору.

В якості додатку №3 до договору фінансового лізингу, між сторонами узгоджено загальний графік лізингових платежів.

05.12.2011 р. між сторонами укладена додаткову угоду № 1 до договору лізингу з уточненим Загальним Графіком Платежів, а 25.01.2013 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №2 до договору лізингу, яка містить чинний на сьогоднішній день Уточнений Загальний Графік Платежів.

Відповідно до п. 4.4. договору лізингу та додаткової угоди №2 суми лізингових платежів не є фіксованими, оскільки проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на наступні коефіцієнти:

1) добуток сум, що надійшли позивачеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, збільшується на коефіцієнт Кfхі0, Кfхі0 = (Fхі - Fх0)/Fх0;

2) добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури збільшується на коефіцієнт Кfхe0, Кfхe0 = (Fхe - Fх0)/Fх0;

3) добуток сум, що надійшли позивачу протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), збільшується на коефіцієнт Кfхі1, Кfхі1 = (Fхі - Fх1)/Fх0;

(збільшення процентів, передбачене цим пунктом, розраховується за умови, що Fхі перевищує Fх1 більш ніж на 1 відсоток);

4) добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування, збільшується на коефіцієнт Кfхe1, Кfхe1= (Fхe - Fх1)/Fх0.

Збільшення процентів, передбачене цим підпунктом цього пункту, розраховується за умови, що відповідно Fхе перевищує Рх1 більш ніж на 1 відсоток.

При цьому, для цілей розрахунку зазначених коефіцієнтів: Fх0 - 1) курс гривні до долара США на дату, яка передує даті укладання цього договору або 2) курс гривні до долара США станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією на веб-сайті на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладання договору лізингу,

Fхі - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок позивача відповідних платежів від відповідача,

Fхе - курс гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування,

Fхі - курс гривні до долара США станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування.

Збільшення процентів не призводить до збільшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Згідно з пунктом 4.5 договору лізингу відповідач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до договору лізингу, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати лізингових платежів у відповідному періоді нарахування позивач надсилає відповідачеві рахунок-фактуру електронною поштою або факсимільним зв'язком.

З огляду на матеріали справи, відповідач на виконання умов укладеного між сторонами договору здійснив лізинговий платіж з датою платежу 01.04.2014 р. на суму 15864,33 грн. та лізинговий платіж з датою платежу 16.04.2014 р. на суму 15997,02 грн., загальна сума лізингових платежів за договором лізингу 31861,35 грн.

Тобто, ТОВ "Ліга Інвестгруп" повністю виконало зобов'язання щодо сплати двох лізингових платежів, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг.

Сума заборгованості ТОВ "Ліга Інвестгруп" зі сплати лізингових платежів станом на 22.09.2015 р. становить 2145085,31 грн., несплаченими є лізингові платежі за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року.

Досудовий порядок врегулювання спору не дав бажаних результатів.

Звертаючись до ТОВ «Ліга Інвестгруп» та ТОВ «Укртехно капітал» із позовом про стягнення заборгованості в сумі 2840670,34 грн., позивач посилався на невиконання ТОВ «Ліга Інвестгруп» своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів протягом 17 місяців, що є підставою для стягнення суми боргу з боржника та поручителя - ТОВ «Укртехно капітал».

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи в їх сукупності, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

За приписами ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

З вищевказаного вбачається, що договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось вище, 16.01.2014 р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та ТОВ "Ліга Інвестгруп" (лізингоотримувач) було договором фінансового лізингу № UА128L-14-13.

За умовами вищевказаного договору, ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" зобов'язувалось придбати у ТОВ "Ліга Інвестгруп" предмет лізингу - екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер CAT0324DKDFPO1365, та надати його відповідачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у зазначених у цьому договорі й Загальних Умовах.

Разом з тим, на виконання договору фінансового лізингу ТОВ "Ліга Інвестгруп" здійснило лише два лізингових платежі: на суму 15864,33 грн. (дата платежу 01.04.2014 р.) та на суму 15997,02 грн.(дата платежу 16.04.2014 р.), несплаченими залишились лізингові платежі за квітень 2014 року -серпень 2015 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував про неналежне виконання ТОВ "Ліга Інвестгруп" своїх зобов'язань в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Як передбачалось п. 4.1 договору лізингу, загальна сума лізингових платежів за договором складається з: 1) відшкодування предмета лізингу; 2) процентів, збільшених відповідно до п. 4.4 договору лізингу.

Згідно п. 4.5 договору лізингу, боржник сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до договору лізингу, збільшеному відповідно до п. 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

12.02.2014 р. між сторонами договору лізингу була укладена додаткова угода №1 до договору лізингу з уточненим загальним графіком платежів, а 24.03.2014 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №2 до договору лізингу, яка містить чинний Уточнений загальний графік платежів, що передбачає сплату лізингових платежів щомісячно окремими платежами до 1 числа наступного місяця.

Умовами п. 14.10 Загальних умов договорів фінансового лізингу встановлена відповідальність за порушення строків сплати щомісячних лізингових платежів, встановлених Загальним графіком платежів.

Разом з тим, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій неналежним чином дослідили вищевказані пункти договору фінансового лізингу, а також пункт 14.10 Загальних умов договорів фінансового лізингу.

До того ж, неналежним чином перевірили чи вірно було визначено розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ТОВ "Ліга Інвестгруп" внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором лізингу.

Приписами ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Однак, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не надали належної оцінки наявному в матеріалах справи витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 28.01.2015 р., згідно якого за заявою позивача зареєстровано звернення стягнення за договором лізингу № UА128L-14-13 від 16.01.2014 р., та таким чином не перевірили чи не скористався позивач відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» правом відмови від договору лізингу у січні 2015 року.

З огляду на матеріали справи, на забезпечення виконання лізингових зобов'язань, 16.01.2014 р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ «Укртехно Капітал» був укладений договір поруки № UА128L-14-13S, за умовами якого останній поручився за виконання зобов'язань ТОВ «Ліга Інвестгруп» за договором фінансового лізингу зі сплати на користь позивача лізингових платежів на загальну суму 168027,12 доларів США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань ТОВ «Ліга Інвестгруп», передбачених умовами договору.

Згідно п. 2.1 договору, поручитель у безумовному та безвідкличному порядку зобов'язується відшкодовувати кредиторові на його вимогу усі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3-х робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум.

Відповідно до п. 3.1 договору, кредитор повідомляє поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за договором лізингу протягом 7 (семи) робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання.

Однак, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджувалось чи повідомляло ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" поручителя про невиконання своїх зобов'язань за договору фінансового лізингу, у строки визначені в договорі.

Пунктом 3.5 договору визначено, що поручитель сплачує всі платежі, зазначені в цьому договорі поруки, у національній валюті України. Сума, що підлягає до сплати, визначатиметься за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору.

Максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього Договору, тобто на 15.01.2014 р. складав 8,335 грн. за 1 долар США (п. 2.3 Договору фінансового лізингу).

Згідно з уточненим Загальним графіком платежів у додатковій угоді від 24.03.2014 р. № 2 договору лізингу, загальний розмір лізингових платежів за квітень 2014 року - серпень 2015 року складає 82114, 83 долара США.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору положення даного пункту договору поруки, також, враховано не було, як і не взято до уваги наступне.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Нормою ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено в якому випадку припиняється порука, а також не взято до уваги, що ТОВ "Ліга Інвестгруп" здійснило лише два лізингових платежі: на суму 15864,33 грн. (дата платежу 01.04.2014 р.) та на суму 15997,02 грн.(дата платежу 16.04.2014 р.).

До того ж, судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги, що кредитор лише 15.09.2015 р. направив поручителю вимогу про виплату грошових коштів, що підтверджується поштовим чеком та описом вкладення у цінний лист.

При вирішенні даного спору, судам необхідно перевірити правильність нарахування суми заборгованості за лізинговими платежами (145085,31 грн.), яка підлягає солідарному стягненню з поручителя, надати правову оцінку п. 3.5 договору поруки, додатковій угоді від 24.03.2014 р. №2 до договору фінансового лізингу та врахувати, що розрахунок пені та 3% річних виконувався за курсом продажу долара США на дату нарахування кожного простроченого платежу.

На підставі викладеного, у колегії суддів касаційної інстанції відсутні підстави визнати судові рішення попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства, адже, з'ясування вказаних питань має суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 р. скасувати, справу № 904/8619/15 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. про зупинення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 р. по справі №904/8619/15 вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

Т. Добролюбова