ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 903/632/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Хохлов В.О.; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - Півень Г.В., Пархонюк В,Ф.;розглянувши касаційну скаргу Ковельської міської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від09.12.2015на рішенняГосподарського суду Волинської областівід20.08.2015та на додаткове рішенняГосподарського суду Волинської області від25.08.2015у справі№ 903/632/15за позовомКовельської міської радидоВиконавчого комітету Ковельської міської ради Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад"провизнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 12.06.2001 № 229 та визнання недійсним свідоцтва про право власності

В С Т А Н О В И В:

Ковельська міська рада звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до Виконавчого комітету Ковельської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" (далі - ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад") про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради № 229 від 12.06.2001 "Про оформлення права власності на установи" та визнання недійсним свідоцтва про право власності від 13.06.2001 на приміщення площею 234, 1 кв.м., яке розташоване в м. Ковель по вул. Косачів, 8 та належить Виробничо-комерційному підприємству "Каскад".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.06.2015 порушено провадження у справі № 903/632/15 за позовом Ковельської міської ради до Виконавчого комітету Ковельської міської ради та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради № 229 від 12.06.2001 "Про оформлення права власності на установи" та визнання недійсним свідоцтва про право власності від 13.06.2001.

Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Якушева І.О.) від 20.08.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Якушева І.О.) від 25.08.2015 стягнуто з Ковельської міської ради на користь ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" 3 000, 00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., судді Гулова А.Г., Маціщук А.В.) від 09.12.2015 рішення Господарського суду Волинської області від 20.08.2015 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2015, рішенням Господарського суду Волинської області від 20.08.2015 та додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 25.08.2015, Ковельська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовну заяву та визнати недійсним і скасувати рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради № 229 від 12.06.2001 "Про оформлення права власності на установи", визнати недійсним свідоцтво про право власності від 13.06.2001.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано та порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 30, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Також скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно в порушення ч. 3 ст. 35 ГПК України не враховано обставин, встановлених ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2015 у справі № К/800/28274/15 та постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.11.2015.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.04.2016.

ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" подало відзив на касаційну скаргу Ковельської міської ради, в якій просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 розгляд касаційної скарги відкладено на 20.04.2016.

ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" було відправлено на адресу суду та подано через канцелярію суду додаткові пояснення.

ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" через канцелярію суду 20.04.2016 було подано заяву, в якій товариство просило суд винести окрему ухвалу щодо кримінального правопорушення міського голови м. Ковеля ОСОБА_6 та надіслати повідомлення Ковельській міжрайонній прокуратурі Волинської області та Ковельському відділу поліції ГУ Національної поліції у Волинській області.

При цьому, ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" зазначило, що в поясненні за вих. № 44 від 14.04.2016 товариством викладені обґрунтовані факти щодо неправомірних дій міського голови м. Ковеля ОСОБА_6, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365 та корупційні діяння відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до ч. 4 ст. 90 ГПК України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

У п. 5.10 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що на відміну від окремої ухвали повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (частина четверта статті 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.

З врахуванням викладеного, з огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, враховуючи, що господарським судом здійснюється розгляд справи в межах підстав та предмету позову, а позов Ковельською міською радою подано відповідно до норм чинного законодавства, і при цьому, інші обставини правовідносин між сторонами господарськими судами не підлягають встановленню, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення вказаної заяви. Разом з тим, заявник не позбавлений права самостійно звернутися до відповідних правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами 16.03.2000 Виконавчим комітетом Ковельської міської ради було прийнято рішення № 99 "Про дозвіл на реконструкцію, переобладнання та добудову приміщень і споруд".

Згідно з п.п.1, 1.4. рішення Виконавчий комітет Ковельської міської ради дозволив Виробничо-комерційному підприємству "Каскад" провести переобладнання власних приміщень під магазин для торгівлі товарами власного виробництва по вул. Косачів, 8 у м. Ковелі.

Пунктами 3, 4 рішення Виконавчий комітет зобов'язав Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" перед початком проведення будівельних робіт отримати дозвіл на початок будівництва в Інспекції Держархбудконтролю у відповідності до ДБН-А. І-2-93; після проведення робіт по добудові, реконструкції, переобладнанню приміщень і споруд прийняти їх у експлуатацію.

Рішенням №143 від 20.04.2000 Виконком Ковельської міської ради погодив Виробничо-комерційному підприємству "Каскад" добудову до існуючих приміщень загальною площею 67,1 кв.м. на власній території у відповідності до Державного акта на право постійного користування землею №118 від 28.10.1997.

Виконавчим комітетом Ковельської міської ради 12.06.2001 було прийнято рішення №229 про оформлення права власності за Виробничо-комерційним підприємством "Каскад" на приміщення пл. 234.1 кв.м.по вул. Косачів, 8 у м. Ковелі.

Як зазначено в рішенні, його прийнято на підставі подання Виробничо-комерційного підприємства "Каскад", представлених документів і висновку Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, керуючись Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" (затвердженою наказом Держбуду України від 09.06.1998 № 121 та зареєстрованої в Мінюсті України 26.06.1998 №399/2839).

На підставі рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради №229 від 12.06.2001, 13.06.2001 Виробничо-комерційному підприємству "Каскад" було видано свідоцтво про право власності на приміщення пл.234.1 кв. м. по вул. Косачів, 8 у м. Ковелі.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Ковельської міської ради до Виконавчого комітету Ковельської міської ради та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради № 229 від 12.06.2001 "Про оформлення права власності на установи" та визнання недійсним свідоцтва про право власності від 13.06.2001 на приміщення площею 234, 1 кв.м., яке розташоване в м. Ковель по вул. Косачів, 8 та належить Виробничо-комерційному підприємству "Каскад".

В обґрунтування позовних вимог Ковельська міська рада посилається на те, що оспорюване рішення було прийняте з порушенням вимог ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" ( в редакції Закону від 08.02.2001), п. 1.8 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, при цьому, перед початком проведення добудови та реконструкції по переобладнанню власних приміщень під магазин для торгівлі товарами Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" проігнорувало рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради № 99 від 16.03.2000 про необхідність отримати дозвіл на початок будівництва в Інспекції Держархбурконтролю, після проведення робіт по добудові, реконсрукції, переобладнанню приміщень і споруд прийняти їх у експлуатацію. Тобто, при прийнятті рішення № 229 від 12.06.2001 виконкомом було проігноровано відсутність у Виробничо-комерційного підприємства "Каскад" акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації на об'єкт нерухомого майна та оформлено право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно правової позиції Верховного Суду України такий спосіб захисту цивільних прав як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб характеризується чітко визначеним суб'єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі.

У таких справах суд, по-перше, встановлює невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам, наприклад, рішення прийняте органом, який не мав на це законних повноважень; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю (лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (абз.11 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад (абз.14 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

У Главі 2 Закону визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у якій окрім власних (самоврядних) повноважень законодавцем визначено й делеговані повноваження виконавчих органів.

Згідно з підпунктом 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного акту), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належало, зокрема, делеговане повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до Закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ до вказаного п. п. 10 п. "б" ст. 30 Закону були внесені зміни, у зв'язку з чим слова "та реєстрація" було виключено.

Відповідно до п.п. а п. 4.1. ст. 4 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Держбуду України від 09.06.1998 № 121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839, чинної на час прийняття оспорюваного рішення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11 місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти, зокрема, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території, органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства, станом на дату прийняття спірного рішення, свідчить про те, що виконавчому комітету Ковельської міської ради було делеговано Законом повноваження в частині обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Закон не містить імперативних приписів щодо реалізації виконавчим комітетом повноважень наведеного змісту лише у разі наявності відповідного рішення ради про делегування таких повноважень своїм виконавчим органам. Виконавчий комітет самостійний у прийнятті спірного рішення у порядку, визначеному Законом.

Окрім того, в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Разом з тим, такий акт може бути визнаний незаконним та скасованим в судовому порядку відповідно до ст. 21 ЦК України, у випадку, якщо позивачем буде доведено наявність відповідних правових підстав.

З врахуванням викладеного, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій Ковельською міською радою не доведено належним доказами та не підтверджено, що оспорюваний акт не відповідає вимогам чинного, на момент його прийняття, законодавства, визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради № 229 від 12.06.2001 "Про оформлення права власності на установи".

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 13.06.2001 на приміщення площею 234, 1 кв.м., яке розташоване в м. Ковель по вул. Косачів, 8 та належить Виробничо-комерційному підприємству "Каскад" господарськими судами встановлено, що свідоцтво про право власності не є актом ненормативного характеру і не може бути предметом оскарження. Отже, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності не відповідає способам захисту, встановленим ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, а тому може бути предметом розгляду в господарських судах та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

При цьому, оскільки судами попередніх інстанцій зазначено також про те, що у зв'язку із відмовою в позові про визнання недійсним рішення виконкому Ковельської міської ради №229 від 12.06.2001, відсутні правові підстави для задоволення позову і визнання недійсним свідоцтва про право власності від 13.06.2001, яке було видане на підставі цього рішення, колегія суддів погоджується з таким висновком господарських судів, який є належною правовою підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Щодо доводів Ковельської міської ради про неврахування обставин, встановлених ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2015 у справі № К/800/28274/15 та постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.11.2015, колегія суддів зазначає, що в межах даної адміністративної справи судом адміністративної юрисдикції здійснюється перевірка наявності правових підстав для покладення штрафу на ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" за порушення містобудівної діяльності, що, разом з тим, не може заперечувати факт реєстрації права власності на спірну будівлю, а лише підтверджувати наявність відповідних обов'язків у власника.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи Ковельської міської ради, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" під час здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку також було подано клопотання про покладення на позивача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме оплати послуг адвоката товариством загалом у розмірі 8 000, 00 грн.

При цьому, ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" подано розрахунки наданих послуг, акти наданих послуг, платіжні доручення від 05.04.2016 № 2 на суму 5 000, 00 грн та від 18.04.2016 № 1334 на суму 3 000, 00 грн, правовідносини між товариством та адвокатом Півнем Геннадієм Валерійовичем підтверджуються договором про надання правової допомоги.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 44, ч. 3 ст. 48, ч. 5 ст. 49 ГПК України, ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 14, ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також обгрунтованості розміру заявленої позивачем суми, колегія суддів дійшла висновку, що на Ковельську міську раду підлягають покладенню витрати на послуги адвоката у розмірі 4 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ковельської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2015, рішення Господарського суду Волинської області від 20.08.2015 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 25.08.2015 у справі № 903/632/15 - без змін.

Стягнути з Ковельської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Каскад" 4 000, 00 грн витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині відмовити.

Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М. Грек Б.М.