Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №29/5005/6896/2011

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 29/5005/6896/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Панової І.Ю., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи ОСОБА_4на ухвалувід 16.02.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 29/5005/6896/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза заявою боржникаФізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання банкрутом

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 порушено провадження у справі № 29/5005/6896/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, Боржник) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011 ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В., якого зобов`язано вчинити дії у ліквідаційній процедурі Боржника відповідно до норм Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 (суддя - Полєв Д.М.) у задоволенні заяв фізичної особи ОСОБА_7 від 20.01.2015, 05.02.2015 про скасування всіх арештів, накладених на рухоме та нерухоме майно банкрута в межах кримінального провадження №12012040650000109 відмовлено; у задоволенні заяв фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 20.01.2015, 05.02.2015 про скасування арештів, накладених на рухоме та нерухоме майно банкрута в межах кримінального провадження №12012040650000109 відмовлено.

Не погодившись із вказаною вище ухвалою, фізична особа ОСОБА_4 звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015, та задовольнити заяву ФОП ОСОБА_5 про скасування усіх арештів, накладених в межах кримінального провадження № 12012040650000109 на нерухоме та рухоме майно ФОП ОСОБА_5

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді: Кощеєв І.М., Науменко І.М.) відмовлено фізичній особі ОСОБА_4 в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 у справі № 29/5005/6896/2011, апеляційну скаргу з додатками повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, фізична особа ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2016, визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 та направити справу № 29/5005/6896/2011 для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи фізичній особі ОСОБА_4 в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 05.02.2015 вже була переглянута в апеляційному порядку, а подання апеляційної скарги на рішення (постанову) чи ухвалу господарського суду, які вже було переглянуто в апеляційному порядку, виключає повторний перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, фізична особа ОСОБА_4 у касаційній скарзі вказує про те, що відмова в прийнятті апеляційної скарги порушує передбачене Конституцією України право на оскарження судового рішення, яке є складовою частиною права кожного на судовий захист.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Так, ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами ГПК України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровським апеляційним господарським судом вже було переглянуто ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 за апеляційними скаргами ФОП ОСОБА_5 і ОСОБА_7, за результатами розгляду яких винесено постанову від 20.03.2015 про залишення вказаної ухвали без змін. При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 було залишено без змін.

Чинним законодавством України не передбачено можливість повторного перегляду ухвали місцевого господарського суду, яка вже була переглянута в апеляційному порядку.

За наведених обставин та враховуючи відсутність визначеної законодавством можливості повторного перегляду судових рішень суду місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає правомірним висновок апеляційного суду про відмову в прийнятті апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 у даній справі.

Такий висновок відповідає положенням пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами і доповненнями), згідно яких, якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити в прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на ухвали суду - з посиланням на статті 91, 98 і 106 ГПК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують законних і обґрунтованих висновків апеляційного суду, тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 41, 43, 106, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -