ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 924/874/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Технопарк-Н"на рішення та постановугосподарського суду Хмельницької області від 15.07.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015у справі№ 924/874/15за позовомДочірнього підприємства "Трансгарант-Україна"доприватного підприємства "Технопарк-Н"простягнення 252 000,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Дерлюк В.Д. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №924/874/15 позов Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" до Приватного підприємства "Технопарк-Н" про стягнення 252000,00грн. задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Технопарк-Н" на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" 252000,00грн. боргу, 5040,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.11.2014р. між Дочірнім підприємством "Трансгарант - Україна" (експедитор) та Приватним підприємством "Технопарк-Н" (клієнт) укладено договір транспортно - експедиторського обслуговування №1-213/11-14 (далі - договір), відповідно до умов якого, клієнт доручає, а експедитор в порядку та на умовах цього договору, зобов'язується за дорученням клієнта, за винагороду та за його рахунок надати клієнту послуги, передбачені пунктом 1.2 даного договору.

Пунктом 1.2 договору, передбачено, що експедитор, на основі письмових заявок клієнта, зобов'язується надавати клієнту транспортно-експедиторські послуги по організації і оплаті перевезень вантажів клієнта по залізничних дорогах України і країн СНД у приватних (орендованих) вагонах або вагонах, що знаходяться під керівництвом експедитора на інших законних умовах (далі по тексту - вагони експедитора).

Згідно п.п.2.4 - 2.5 договору, експедитор, за погодженням з клієнтом, здійснює розрахунок з перевізниками; не пізніше 3 (трьох) робочих днів після закінчення звітного місяця експедитор надає клієнту для затвердження та підпису звіт/акт виконаних робіт за минулий місяць, який містить всі фактичні витрати експедитора, що виникли під час виконання заявки.

Оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом у розмірі 100% передоплати, виходячи із запланованого об'єму перевезення, не пізніше ніж за 2 (два) календарних дні до початку направлення за адресою порожніх вагонів на станцію завантаження, на основі виставленого експедитором рахунку (п.п.4.1 - 4.3 договору).

За умовами п.4.8 договору, нормативний час перебування вагонів експедитора на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження - 24 години.

Починаючи з 25-ої години плата за користування вагонами експедитора за час перебування вагонів на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження, визначається в розмірі 250,00 (двісті п'ятдесят) гривень в тому числі ПДВ, за один вагон на добу, при цьому кожна почата доба рахуються як повна.

Згідно п.4.9 договору, облік часу користування вагонами здійснюється експедитором і станціями навантаження (розвантаження) вантажів. По факту знаходження вагонів під навантаженням (розвантаженням) за звітний період експедитор направляє клієнту акт обліку часу простою вагонів. Клієнт зобов'язаний розглянути, підписати та повернути акт протягом 5 (п'яти) днів з дати його отримання, а у випадку свого непогодження надати вмотивовану відмову. У випадку не повернення акту у встановлений договором термін акт вважається прийнятим клієнтом за мовчазною згодою.

Даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.8.1 договору).

Пунктом 9.6 договору сторони визначили. що у разі закінчення строку дії даного договору або у разі його дострокового розірвання, сторони зобов'язані протягом 14 календарних днів провести повний фінансовий розрахунок.

Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 03.11.2014р. №1-213/11-14 підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

Між сторонами укладено додаток від 03.11.2014р. №01 до договору №1-213/11-14 від 03.11.2014р., за умовами якого сторони дійшли згоди, щодо маршруту та вартості послуг експедитора.

Судами встановлено, що на виконання умов договору №1-213/11-14 від 03.11.2014р. та отриманих заявок ДП "Трансгарант-Україна" надано ПП "Технопарк-Н" послуги по організації перевезення вантажу на загальну суму 2125121,04грн., зокрема, у листопаді 2014 року на суму 492675,12грн. (акт виконаних робіт №01/14 від 30.11.2014р.), у грудні 2014 року на суму 1191244,32грн. (акт виконаних робіт №02/14 від 31.12.2014р.), у січні 2015 року на суму 441201,60грн. (акт виконаних робіт №01/15 від 31.01.2015р.). Акти виконаних робіт (№01/14 від 30.11.2014р., №02/14 від 31.12.2014р., №01/15 від 31.01.2015р.) підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток.

ПП "Технопарк-Н" провело розрахунок з ДП "Трансгарант-Україна" за послуги по організації перевезення вантажу на загальну суму 2125121,04грн. згідно з актами №01/14 від 30.11.2014р., №02/14 від 31.12.2014р., №01/15 від 31.01.2015р., про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки ПАТ КБ "Правекс-Банк".

В подальшому, 27.02.2015р. між сторонами у справі укладено угоду про розірвання договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р., відповідно до умов якої, сторони зобов'язані провести взаєморозрахунки в порядку передбаченому умовами договору №1-213/11-14 від 03.11.2014р. і з дати закінчення взаєморозрахунків сторони не вважають себе зв'язаними будь-якими правами чи/або обов'язками.

Спір у справі у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати за користування вагонами експедитора за час перебування вагонів на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна", який передбачено п. 4.8 - 4.9 договору №1-213/11-14 від 03.11.2014.

Відповідно до п.п.4.8 - 4.9 договору, за час перебування вагонів експедитора на під'їзних коліях навантаження та розвантаження позивачем складено акти виконаних робіт до договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р., до яких додані розрахунки плати за користування вагонами ДП "Трансгарант-Україна" по станціях Нігин та Батуринська окремо, а саме:

- за листопад 2014р. акт виконаних робіт №1-П від 30.11.2014р. на загальну суму 8250,00грн., в тому числі ст.Нігин - 5250,00грн., ст.Батуринська - 3000,00грн.;

- за грудень 2014р. акт виконаних робіт №2-П від 31.12.2014р. на загальну суму 27500,00грн., в тому числі ст.Нігин - 9500,00грн., ст.Батуринська - 18000,00грн.;

- за січень 2015р. акт виконаних робіт №1-П від 31.01.2015р. на загальну суму 216250,00грн., в тому числі ст.Нігин - 11750,00грн., ст.Батуринська - 204500,00грн..

На підставі зазначених вище актів ДП "Трансгарант-Україна" виставлялись ПП "Технопарк-Н" рахунки на оплату за використання вагонами, зокрема №1-П/-213/14 від 30.11.2014р., №2-П/213/14 від 31.12.2014р., №1-П/213/15 від 31.01.2015р.

Акти виконаних робіт по платі за користування вагонами з рахунками на оплату за використання вагонів згідно з супровідними листами №1617/1 від 18.12.2014р., №19/1 від 12.01.2015р., №136/1 від 13.02.2015р.; списками згрупованих поштових відправлень листів №1361, №2161; фіскальними чеками №0321 від 19.12.2014р., №4836 від 13.02.2015р.; відомостями по відстеженню відправлень за штриховим ідентифікатором; накладною Express Mail №5974931; повідомленням доставки кур'єрського відправлення направлені на адресу відповідача у справі.

Проте, акти виконаних робіт №1-П від 30.11.2014р., №2-П від 31.12.2014р. та №1-П від 31.01.2015р. не підписано відповідачем та вмотивованої відмови від такого підпису останнім позивачу не надано, і протягом 5 днів з дати отримання акти не повернуто, в зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №254 від 17.03.2015р. на суму 252000,00грн., однак вона залишена без відповіді та задоволення.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до умов п. 4.9 договору вказані акти вважаються прийнятими відповідачем, а посилання останнього на їх неотримання спростовуються наявними в матеріалах доказами, в зв'язку суди дійшли висновку, що строк оплати є таким, що настав та перевіривши розрахунок позивача задовольнили позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів вважає такий висновок судів обґрунтованим та правомірним, виходячи с наступного.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 173 Господарського кодексу України, передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.929 ЦК України).

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що акти виконаних робіт з розрахунком плати за користування вагонами хоча і не містять назву "акт обліку простою вагонів", але за своєю суттю акти та розрахунки містять дані про облік такого часу та суми плати за користування вагонами, тобто судами правомірно визнані як належні докази обліку часу відповідно до п. 4.9 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-213/11-14 від 03.11.2014р., колегія суддів вважає обґрунтованим висновок про задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника щодо неотримання вказаних актів та відповідно відсутності підстав для оплати в повній мірі спростовано судами попередніх інстанцій, з огляду на наявність в матеріалах справи списків згрупованих поштових відправлень листів №1361, №2161; фіскальними чеками №0321 від 19.12.2014р., 4836 від 13.02.2015р.; відомостями по відстеженню відправлень за штриховим ідентифікатором; накладною Express Mail №5974931; повідомленням доставки кур'єрського відправлення, які свідчать про направлення та отримання за адресою відповідача вказаних документів.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Технопарк-Н" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2015 року у справі №924/874/15 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк