ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 922/4548/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.11.2015у справігосподарського суду Харківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" допублічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"простягнення 16121144,28 грн. судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:Зубрич Д.О. - дов. №03/3670 від 30.12.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 07.10.2015 господарського суду Харківської області (суддя: Доленчук Д.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ПАТ "Харківміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 4700465,72 грн. - пені, 4479515,63 грн. - інфляційних, 555255,74 грн. - 3% річних, 43848,00 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п.6.1. договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за поставлений природний газ.

Постановою від 09.11.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Черленяк М.І. - головуючий, Івакіна В.О., Хачатрян В.С.) рішення від 07.10.2015 господарського суду Харківської області скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних, 3% річних та судового збору. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, в решті рішення залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що додатковою угодою №11 від 22.12.2014 сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно договору купівлі-продажу природного газу №13-183-ВТВ від 04.01.2013.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, а рішення залишити без змін, посилаючись на те, що господарським судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 614, 625, 631, 651, 654 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що умови додаткової угоди №11 до договору купівлі - продажу природного газу №13-183-ВТВ не застосовуються до відносин, які виникли до її укладення.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволені касаційної скарги відмовити та залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду України, вказуючи, що додатковою угодою змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 04.01.2013 НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківміськгаз" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №13-183-ВТВ, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем п.6.1. умов цього договору він у безпосередньому порядку повинен оплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно п.10.3. договору усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.4 цього договору.

З метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов договору №13-183-ВТВ від 04.01.2013 сторони уклали додаткові угоди: №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10 та №11.

Як встановлено господарськими судами 22.12.2014 сторони уклали додаткову угоду №11 до договору №13-183-ВТВ від 04.01.2013, відповідно якої п.6.1. ст.6 "Порядок та умови проведення розрахунків" виклали у новій редакції: "оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в відповідному місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу."

Вказаною вище додатковою угодою №11 викладено ст.11 "Строк дії договору" в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач передав, а відповідач прийняв природного газу на загальну суму 120421933,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу. Однак відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання виконав не вчасно, оплату здійснив після спливу встановленого договором терміну.

Також господарським судом встановлено, що дана сума основного боргу за договором сплачена відповідачем до подання позивачем позову до суду, що підтверджується відповідними банківськими виписками. З огляду на викладене вище господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6385907,19 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ч. 1 ст.628 та ст.629 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно ч.ч.1 та 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що додатковою угодою №11 від 22.12.2014 сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору, встановивши остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто до 20.01.2016. Отже, відповідач у справі не прострочив виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору поставки природного газу та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами змінених додатковою угодою №11 від 22.12.2014 до договору порядку і строків.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постановах: від 16.09.2014 у справі № 917/2520/14, від 30.09.2014 у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012 та від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14.

Відповідно ч.1 ст.11128 Господарського процесуального кодексу України обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, щодо застосування норми права викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.6 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 09.11.2015 Харківського апеляційного господарського суду зі справи №922/4548/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга