ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 922/2004/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівГоголь Т.Г., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської області, м. Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Харківської області, м. Харківдо1. Харківської міської ради, м. Харків; 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Булат", м. Харків; 3. Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харківза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харківпроскасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників

прокуратури: Онуфрієнко М.В., посвідчення ГПУ від 04.11.2015 року № 036179,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

відповідача-3: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача: Черкасов І.Р.

ВС Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про виправлення помилки) до Харківської міської ради, обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Булат" (далі за текстом - ОК "ЖБК "Булат") та Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, в якому просив визнати незаконним та скасувати п. 20. додатку 1 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008 року № 274/08; визнати незаконним та скасувати п. 7 додатку 1 до рішення 2 сесії 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 22.12.2010 року № 28/10; визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 473450 від 29.05.2009 року, серії ЯЛ № 098741 від 31.12.2010 року, серії ЯЖ № 098742 від 31.12.2010 року, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 120967100009, № 121070500118, № 121070500117; визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які внесені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. на земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136300:16:013:0050 та 6310136300:16:013:0297 від 02.04.2013 року № 1315831 та № 1320229; зобов'язати реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 02.04.2013 року № 1315831 та № 1320229; зобов'язати ОК "ЖБК "Булат" передати, а Харківську міську раду прийняти земельні ділянки, площами 0, 8000 га, 0, 2503 га та 0, 0278 га.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі за текстом - ПАТ "Мегабанк").

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2015 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року в позові відмовлено частково в частині позовних вимог про: визнання незаконним та скасування п. 20 додатку 1 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008 року № 274/08; визнання незаконним та скасування п. 7 додатку 1 до рішення 2 сесії 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 22.12.2010 року № 28/10; визнання недійсними Державних акті на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 473450 від 29.05.2009 року, серії ЯЛ № 098741 від 31.12.2010 року, серії ЯЖ № 098742 від 31.12.2010 року, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 120967100009, № 121070500118, №121070500117; зобов'язання ОК "ЖБК "Булат" передати, а Харківську міську раду прийняти земельні ділянки, площами 0, 8000 га, 0,2503 га та 0,0278 га; в частині решти позовних вимог провадження у справі припинено.

Вищезазначені судові акти мотивовано наявністю порушеного права, оскільки ОК "ЖБК "Булат" було створено з порушеннями вимог законодавства, а тому спірні рішення Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008 року № 274/08 та 2 сесії 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 22.12.2010 року № 28/10 є передчасними, а вимоги прокурора щодо визнання незаконним та скасування п. 20. додатку 1 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008 року № 274/08 та п. 7 додатку 1 до рішення 2 сесії 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 22.12.2010 року № 28/10 та визнання недійсними Державних актів на право власності на вищевказані земельні ділянки і повернення земельних ділянок є законними та обгрунтованими; в той же час, у задоволенні позовних вимог прокурора в цій частині необхідно відмовити через сплив строків позовної давності про наслідки застосування якої заявлено стороною у спорі; в частині вимог про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень заявлені до Державного реєстратора провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спори щодо вчинення реєстраційних дій підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

ПАТ "Мегабанк" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа на стороні відповідача проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі, а представник третьої особи на стороні відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідачів та третю особу на стороні позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи на стороні відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статуту ЖБК "Булат" він є кооперативом обслуговуючого типу, який засновано згідно з рішенням засновників від 20.02.2008 року, відповідно до Конституції України, Закону України "Про кооперацію", Цивільного кодексу України, Житлового кодексу та іншого законодавства України.

В організаційно-правовій формі - обслуговуючий кооператив, за напрямом діяльності є житлово-будівельним кооперативом та створений його засновниками на добровільних засадах.

Метою діяльності кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно і -двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого житлового будинку (будинку) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008 року № 274/08 ОК "ЖБК "Булат" надано у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,8 га, в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 12.05.2006 року № 866/06 зі зміною функціонального призначення об'єкту для будівництва та подальшої експлуатації малоповерхової житлової забудови по вул. Батумській, 24.

В подальшому п. 7 додатку 1 до рішення 2 сесії 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування надано ОК "ЖБК "Булат" додаткові земельні ділянки у власність, за рахунок земель житлової та громадської забудови : ділянка 1- 0,2503 га, ділянка 2 0,0278 га для будівництва та подальшої експлуатації малоповерхової житлової забудови по вул. Батумській, 24.

На підставі вказаних рішень ОК "ЖБК "Булат" отримав Державні акти на право власності на земельні ділянки, площею 0,8 га (Державний акт серія ЯЖ № 473450 від 29.05.2009 року), площею 0,2503 га (Державний акт серія ЯЛ № 098741 від 31.12.2010 року), площею 0, 0278 га (Державний акт серія ЯЖ № 098742 від 31.12.2010 року).

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельних ділянок з наступними кадастровими номерами (6310136300:16:013:0050, 6310136300:16:013:0297), а саме: в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності від 02.04.2013 року № 1315837 та від 02.04.2013 року № 1320229 відповідно.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що вищевказані рішення Харківської міської ради прийнято всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу, ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного Кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186, а також вказував на недотримання вимог законодавства щодо мети діяльності кооперативу, відсутності необхідності поліпшити житлові умови членів кооперативів та їх сімей, що є підставою для визнання його незаконним та скасування згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, а, відтак, незаконними є і Державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі цього рішення.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Згідно зі ст. 133 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу (ЖБК) і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 Житлового кодексу Української РСР до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Статтею 137 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що ЖБК організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 137 Житлового кодексу Української РСР та абз. 2 п. 4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту ЖБК при будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше п'яти чоловік.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК "ЖБК "Булат", відповідна рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту.

З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК "ЖБК "Булат", як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного кодексу України, зобов'язує Раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові колегії суддів судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах від 17.06.2014 року у справі № 21-195а14.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ОК "ЖБК "Булат" створено із порушенням вищевказаних норм.

Так, всупереч ст. 137 Житлового кодексу Української РСР та абз. 2 п. 4 Примірного статуту рішення про створення ОК "ЖБК "Булат" (протокол загальних зборів засновників № 1 від 20.02.2008 року, протокол загальних зборів засновників № 2 від 20.11.2008 року) та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Відповідно до статуту ОК "ЖБК "Булат" не створений при виконавчому комітету місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 Житлового кодексу Української РСР.

Докази того, що члени кооперативу на момент його створення потребували поліпшення житлових умов в матеріалах справи відсутні, що суперечить вимогам ст. 135 Житлового кодексу Української РСР та абз. І п.8 Примірного статуту.

Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах.

Всупереч п. 5 Примірного статуту з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. При цьому, відповідно до переліку членів кооперативу число його членів - три особи.

Отже, матеріали справи свідчать, що ОК "ЖБК "Булат" створено всупереч вимогам ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Доказів дотримання відповідачем-2 положень наведених норм під час його створення матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій стосовно наявності порушеного права та законності і обгрунтованості вимог прокурора.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОК "ЖБК "Булат" було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-178цс15, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.

Згідно п. 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 року № Згн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись ст. ст. 1, 15, 19 - 24 Закону України "Про прокуратуру" було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 Регламенту Харківської міської ради персональні робочі місця передбачаються також для представників прокуратури м. Харкова, правоохоронних органів м. Харкова.

Однак, як вірно відзначено господарськими судами попередніх інстанцій, прокурором не надано судам доказів відсутності представника прокуратури під час сесії Харківської міської ради, яка відбулась 23.10.2008 року, та неотримання ним вказаного рішення.

Також рішення Харківської міської ради було офіційно опубліковуються згідно вимог ст. 21 Закону України "Про інформацію" в газеті "Харьковские известия" та вважаються такими, що доведено до відома зацікавлених осіб.

При цьому, прокурором не вказано в позові, що перешкоджало йому ознайомитися зі спірними рішеннями на офіційному сайті Харківської міської ради та установчими документами ОК "ЖБК "Булат" в межах строку позовної давності. Вищевикладене дає підстави для висновку, що прокурор міг довідатись про відповідні порушення з моменту прийняття та оприлюднення спірних рішень.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Відтак, початок перебігу позовної давності щодо оскарження п. 20. додатку 1 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008 року № 274/08 та п. 7 додатку 1 до рішення 2 сесії 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 22.12.2010 року № 28/10 починається саме з дати прийняття цих рішень, з огляду на що, та враховуючи звернення прокурора з даним позовом лише в березні 2015 року, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо пропуску прокурором строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 року № 4176-У1) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 статті 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 року) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 30.09.2015 року у справі № 910/4626/14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог через сплив строків позовної давності за заявою зробленою стороною у спорі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи заступника прокурора Харківської області, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року у справі № 922/2004/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Г. Гоголь О.М. Сибіга