ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 918/85/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015у справі Господарського суду№ 918/85/15 Рівненської областіза позовомпрокурора м. Кузнецовська до1) Кузнецовської міської ради, 2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1провизнання недійсними рішень та договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Клюге Л.М., посв. № 014652 від 17.01.2013;відповідача-1: відповідача-2:не з'явились; ОСОБА_3, дов. № 39 від 18.01.2016; ОСОБА_4, дов. № 69 від 19.01.2016;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року прокурор м. Кузнецовська звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою, у якій просив визнати недійсними:

- пункт 1 рішення Кузнецовської міської ради (далі - Рада) № 668 від 28.12.2012 "Про затвердження Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації у 2013 році до Міської програми приватизації нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Кузнецовськ на 2011-2015 роки" в частині включення до переліку частини приміщень, нежитлової будівлі, виробничий будинок, виробничий корпус площею 71,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- рішення Ради № 924 від 27.06.2013 "Про встановлення ціни продажу об'єктів комунального майна" в частині встановлення ціни продажу частини приміщення, торгових рядів вбудованих приміщень магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", які відчужуються шляхом викупу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (далі - Підприємець), а саме 82 331,00 грн.;

- договір про приватизацію комунального майна шляхом викупу (купівля-продаж 504/1000 частини нежитлових приміщень, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1"), укладений 26.07.2013 між Радою та Підприємцем (далі - Договір про приватизацію).

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" обґрунтовував тим, що приватизацію шляхом викупу частини приміщень, торгових рядів вбудованих приміщень магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 72,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 було проведено із неповним дотриманням встановленої законодавством процедури в частині визначення вартості невід'ємних поліпшень, визначення ринкової вартості майна, опублікування інформації про проведення приватизації, що призвело до продажу майна за нижчою ціною і ненадходження значної суми коштів до бюджету та є підставою для визнання рішень Ради у спірних частинах, а також спірного Договору про приватизацію недійсними.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.03.2015 (суддя Горплюк А.М.) в задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що оскаржувані у спірній частині рішення Ради відповідають вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" і у справі відсутні належні та допустимі докази, які відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підтверджували б порушення прав або інтересів позивача, громади м. Кузнецовськ або держави в цілому. Окрім того судом встановлено, що предмет позову в частині оскарження рішення Ради від 28.12.2012 № 668 не перебуває у зв'язку з підставами його заявлення, оскільки стосується іншої частини приміщення, приватизованого іншою особою, що є самостійною підставою для відмови в позові у цій частині. Місцевий господарський суд, із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, не знайшов також підстав і для визнання недійсним спірного договору про приватизацію.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 (колегія суддів: Павлюк І.Ю., Мамченко Ю.А., Юрчук М.І.) рішення Господарського суду Рівненської області від 26.03.2015 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанову прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент прийняття рішення Ради від 28.12.2012 № 668 у Підприємця не було права на викуп об`єкта приватизації оскільки вона не була орендарем приватизаційного нерухомого майна площею 72,5 кв.м (за договором оренди - 79,2 кв.м). Матеріалами справи не підтверджено, що Підприємцем, на той момент, було здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна. При прийнятті рішення Ради від 07.06.2013 № 924 було неправомірно визначено ціну продажу об`єкта комунального майна, яке відчужується шляхом викупу. Вказані обставини за висновком суду апеляційної інстанції є також підставою для визнання недійсним спірного договору про приватизацію.

Підприємець звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 та залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 26.03.2015. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 9 Конституції України, ст. ст. 21, 215, 759, 763, 764 ЦК України, ст. ст. 42, 43, 33 ГПК України, ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зазначаючи про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції встановленим обставинам справи.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Підприємця до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

У судовому засіданні 16.12.2015 розгляд справи було відкладено до 20.01.2016.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Кузнецовським міським комунальним підприємством (далі - Підприємство) (орендодавець) та Підприємцем (орендар) 28.08.2007 було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кузнецовськ Рівненської області № 176, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування, терміном на 5 років, окреме індивідуально визначене нерухоме майно частину приміщення магазину № 5 "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 79,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що перебувало на балансі Підприємства, вартість якого визначена шляхом незалежної оцінки і становить 63 987,00 грн. (далі - Договір оренди). Договір оренди посвідчено державним нотаріусом Кузнецовської міської державної нотаріальної контори Рівненської області Ріцькою Г.І. та зареєстровано в реєстрі за № ІІ-1455;

- згідно з п. 2.1 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений договором, відповідно до акта прийому-передачі майна (додаток № 1). 28.08.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі № 1;

- відповідно до п. 10.1 Договору оренди, він набирає чинності з 28.08.2007 і діє до 27.08.2012 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на кожний наступний термін на тих самих умовах, які передбачені договором (п. 10.4 Договору оренди);

- в силу положень п. 10.6 Договору оренди, чинність даного договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його будо укладено при наявності заяви хоча б однієї зі сторін про припинення даного договору; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або в судовому порядку; банкрутства орендаря; наявності заборгованості орендної плати понад три місяці з дати її внесення передбаченої цим договором;

- у вересні 2012 року, по закінченні строку дії Договору оренди, між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1, якою погоджено продовжити строк його дії до 27.08.2022. Однак у зв'язку із відсутністю обов'язкового нотаріального посвідчення Додаткової угоди № 1 відповідно до ст. 654 ЦК України, вказана додаткова угода є нікчемною, а Договір оренди продовжив свою дію на строк, який був раніше встановлений (5 років) в порядку 10.4 Договору оренди;

- 21.06.2011 Підприємець звернулась до Підприємства з заявою, в якій просила надати дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень орендованого комунального майна відповідно до п. 6.3 Договору оренди, приміщень площею 79,2 кв.м, за адресою АДРЕСА_1, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- листом від 23.06.2011 № 918 Підприємство погодило проведення поліпшень орендованого майна за власні кошти орендаря відповідно до п. 6.3 Договору оренди та повідомило орендаря про необхідність подачі на погодження орендодавцю дефектної відомості робіт передбачених поліпшень та погодження кошторису у власника майна;

- 28.11.2011 Підприємець звернулась до Ради із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендованого нею приміщення. Листом від 20.12.2011 № 05/28-6-566 Виконком Кузнецовської міської ради повідомив Підприємця про те, що звернення щодо включення в перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2011-2012 роках буде розглядатися на засіданнях постійних комісій депутатів Ради;

- пунктом 1 рішення Ради від 28.12.2012 № 668 "Про затвердження переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації у 2013 році до Міської програми приватизації нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Кузнецовск на 2011-2015 роки" вирішено затвердити Перелік об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2013 році, до Міської програми приватизації нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Кузнецовск на 2011-2015 року, згідно з додатком 1. Вказане рішення опубліковано на офіційному веб-сайті Ради 03.01.2013;

- відповідно до п. 3 додатку 1 до рішення Ради від 28.12.2012 № 668, приватизації шляхом викупу у 2013 році підлягає частина приміщень, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" (нежитлове приміщення вбудоване в багатоквартирний житловий будинок), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, площею 72,5 кв.м;

- рішенням Ради від 07.06.2013 № 924 "Про встановлення ціни продажу об'єктів комунального майна", встановлено ціну продажу об'єктів комунального майна, які відчужуються шляхом викупу, згідно з додатком. Вказане рішення було опубліковано на офіційному веб-сайті Ради 12.06.2013;

- у додатку до рішення Ради від 07.06.2013 № 924 зазначено, що частина приміщень, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" (нежитлове приміщення вбудоване в багатоквартирний житловий будинок), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, площею 72,5 кв.м орендоване Підприємцем, має ринкову вартість в сумі 156 200,00 грн., вартість проведених невід'ємних поліпшень без ПДВ складає 73 869,00 грн., ціна продажу об'єкта без ПДВ складає 82 331,00 грн.;

- 26.07.2013 між Радою (продавець) та Підприємцем (покупець) був укладений договір про приватизацію комунального майна шляхом викупу (купівля-продаж 504/1000 частин нежитлових приміщень, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", за яким продавець, на підставі своїх рішень від 07.06.2013 № 924 " і від 11.07.2013 № 948 зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити відповідно до умов цього договору 504/1000 частини нежитлових приміщень - торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме приміщення зазначені у технічному паспорті за № 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 9 (Договір про приватизацію). Даний договір підписаний представниками сторін та посвідчений державним нотаріусом Кузнецовської міської державної нотаріальної контори Рівненської області Ріцькою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 909;

- загальна площа предмету договору складає 72,5 кв.м (п. 1.2 Договору про приватизацію);

- пунктом 2.1. Договору про приватизацію встановлено, що у відповідності до рішення сесії Кузнецовської міської ради від 07.06.2013 № 924 та за погодженням сторін продаж предмету договору вчинюється за 82 331,00 грн.; покупець провів повний розрахунок з продавцем всієї суми вартості предмету договору, тобто 82 331,00 грн., що підтверджується платіжною квитанцією № 220, виданою Кузнецовським ТВБВ № 10017/080 філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" 24.07.2013. Сторони стверджують, що на час підписання договору вони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведених розрахунків за предметом договору;

- за приписами п. 3.1 Договору про приватизацію право власності на придбані 504/1000 частини нежитлових приміщень-торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація права власності проводиться в день нотаріального посвідчення цього договору в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України.

Як вже частково зазначалось вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин відсутності порушення передбаченого законодавством порядку приватизації або прав покупців, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що оспорюванні рішення Ради суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права або інтереси позивача, окрім того, вони відповідають вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а тому в суду відсутні підстави для визнання їх недійсними. За висновками місцевого господарського суду при вчиненні оспорюваного правочину Рада діяла в межах повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки визначення способу приватизації об`єкта комунальної власності відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" відноситься до виключної компетенції міської ради. При цьому Підприємець, як покупець, не мала і не могла мати можливості перевіряти правильність рішень міської ради щодо приватизації комунального майна, а самі по собі допущені органами публічної влади порушення щодо порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення приватизованого майна в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця, чого судом не встановлено. Окрім того судом встановлено, що предмет позову в частині оскарження рішення Ради від 28.12.2012 № 668 не перебуває у зв'язку з підставами його заявлення, оскільки стосується іншої частини приміщення, приватизованого іншою особою, що є самостійною підставою для відмови в позові у цій частині.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент прийняття рішення Ради від 28.12.2012 № 668 у Підприємця не було права на викуп об`єкта приватизації оскільки вона не була орендарем приватизаційного нерухомого майна площею 72,5 кв.м (за Договором оренди - 79,2 кв.м), і матеріалами справи не підтверджено, що нею, на той момент, було здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення Ради від 07.06.2013 № 924 було неправомірно визначено ціну продажу об`єкта комунального майна, яке відчужується шляхом викупу. Вказані обставини за висновком суду апеляційної інстанції є також підставою для визнання недійсним спірного договору про приватизацію.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з таким висновком господарського суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами частин п'ятої та шостої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, рішенням Ради від 25.02.2011 № 74 затверджено Міську програму приватизації нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Кузнецовськ на 2011-2015 роки, згідно з додатком.

У відповідності до Міської програми приватизації, об'єктами малої приватизації, зокрема, є окреме індивідуально визначене майно (будівлі, споруди, та нежилі приміщення) з урахуванням при цьому, що будівлі (споруди, приміщення), які орендують юридичні та фізичні особи, можуть бути включені до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Кузнецовськ, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, продажу на аукціоні, продажу за конкурсом.

Міською програмою приватизації визначено способи малої приватизації, в тому числі приватизація об'єктів здійснюється шляхом викупу. При цьому, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Включення об'єктів до переліку, які підлягають приватизації шляхом викупу, здійснюється відповідно до Міської програми приватизації, згідно поданих заяв покупців або з ініціативи органу приватизації. На розгляд міської ради виноситься проект рішення про включення об'єкта приватизації до переліку приватизації.

Міською програмою приватизації визначено, що продаж об'єктів шляхом викупу застосовується до об'єктів не проданих на аукціоні або за конкурсом; до включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, а саме:

- зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди;

- зданих в оренду, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено з рахунок власних коштів поліпшення орендованого комунального майна, яке не можливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно з частинами першою, четвертою та п'ятою статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів і грошових коштів), за конкурсом, викупу. Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

З наведених положень законодавства вбачається, що для приватизації комунального майна шляхом викупу необхідна наявність одночасно кількох умов, а саме:

- перебування відповідного майна у особи в оренді;

- здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, на момент включення частини приміщення магазину № 5 "ІНФОРМАЦІЯ_1" до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та на момент приватизації вказаного комунального майна, воно на законних підставах перебувало в оренді Підприємця у зв'язку з продовженням строку дії Договору оренди а новий строк в порядку 10.4 Договору оренди.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає належним чином не обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що Підприємець не мала права на приватизацію шляхом викупу частини приміщення магазину № 5 "ІНФОРМАЦІЯ_1" меншої площі (72,5 кв.м) від площі орендованої за Договором оренди частини (79,2 кв.м), оскільки дана обставина не виключає факту перебування її в оренді Підприємця як обов'язкової умови для приватизації.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що Підприємцем за попередньою згодою орендодавця було проведено поліпшення орендованого майна за власні кошти відповідно до п. 6.3 Договору оренди.

Пунктом 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна від 27.02.2004 № 377 встановлено, що підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають зокрема аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря.

Місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ "Аудиторська компанія Еліт-Аудит" було складено аудиторський висновок від 03.10.2012, про наслідки перевірки, щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень частини орендованого нерухомого майна - приміщення магазину № 5 "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок коштів орендаря - Підприємця. У висновку зазначено: "За наслідками аудиторської перевірки, щодо фінансування здійсненого невід`ємного поліпшення частини нежитлового приміщення магазину № 5 "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташоване за адресою: в АДРЕСА_1 за рахунок власних коштів орендаря - Підприємця, на підставі представлених підтверджувальних бухгалтерських документів аудитори вважають за можливе підтвердити, що орендарем було профінансовано витрати на придбання будівельних та оздоблювальних матеріалів, послуг державних установ (пов'язаних з отриманням дозвільних документів та технічних умов щодо проведення реконструкції, перебудови орендованого приміщення) та оплату виконаних робіт сторонніх організацій, пов'язаних з проведенням невід'ємного поліпшення орендованого нерухомого майна на загальну суму 79 069,00 грн."

Згідно звіту про незалежну оцінку майна частини приміщень, торгові ряди вбудованих приміщень, магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" - площею 72,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 від 10.04.2013 № 56-04/13-1, оціночна вартість об'єкта оцінки з поліпшенням без ПДВ становить 156 200,00 грн.

При прийнятті оскаржуваної постанови господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані звіт та аудиторський висновок не підтверджують, що поліпшення орендованого майна є невід'ємними, оскільки при проведенні оцінки не було здійснено ідентифікацію поліпшень.

Разом із тим, такі висновки суду апеляційної інстанції не враховують наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

У п. 17 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891, зазначено, що прийняття, погодження та затвердження оцінки майна державними органами приватизації, органами, уповноваженими управляти державним майном, чи виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування здійснюється на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національними стандартами.

Статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Згідно з п. 18 Методики оцінки майна затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування або уповноваженої ним особи висновку про вартість майна.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області надано рецензію від 22.05.2013 № 05-06001526 на звіт про незалежну оцінку майна-частини приміщень, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 72,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якої вказаний звіт є таким, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність проведеної оцінки.

Саме на підставі вказаної оцінки та рецензії Радою було прийнято рішення від 07.06.2013 № 924 "Про встановлення ціни продажу об'єктів комунального майна", яким затверджено проведену оцінку та встановлено ціну продажу об'єктів комунального майна, які відчужуються шляхом викупу.

За таких обставин справи, приймаючи до уваги вищенаведені положення законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що Підприємець правомірно звернулась до Ради із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, орендованого нею приміщення. Приймаючи за результатами розгляду звернення Підприємця рішення про включення частини приміщень, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" (нежитлове приміщення вбудоване в багатоквартирний житловий будинок), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 72,5 кв.м до переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2013 році, а також рішення про встановлення ціни його продажу, Рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством, правомірно.

З огляду на недоведеність обставин невідповідності рішень Ради у спірній частині актам цивільного законодавства та порушення, у зв'язку з їх прийняттям, цивільних прав та інтересів будь-якого учасника цивільних відносин, місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується і з правовою позицією місцевого господарського суду про те, що невідповідність предмету позову в частині оскарження рішення Ради від 28.12.2012 № 668 мотивам його заявлення є самостійно підставою для відмови в позові в цій частині. Натомість, господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови вказаних висновків місцевого господарського суду спростовано не було і в цій частині фактично судом змінено предмет позову у спосіб, що не передбачений процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи встановлення обставин правомірності приватизації комунального майна шляхом викупу частини приміщень, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" (нежитлове приміщення вбудоване в багатоквартирний житловий будинок), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 72,5 кв.м, недоведеності обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також і з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних про визнання недійсним Договору про приватизацію.

Відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірних і обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволені позовних вимог прокурора у повному обсязі. Натомість, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно скасував рішення місцевого господарського суду, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення місцевого господарського суду в цій частині - залишити в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 у справі № 918/85/15 Господарського суду Рівненської області скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 26.03.2015 у названій справі залишити в силі.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський