ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 916/1844/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полянського А.Г. - головуючого, Коробенка Г.П. (доповідач), Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015у справі№916/1844/15 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)до Прокуратури Одеської областіпростягнення 72 134, 05 грн.,за участю представників:

позивача: Сидоренко Д.О. (представник за дов. від 18.12.2015 №7389),

відповідача (прокуратури): Гудзь О.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 26.07.2012 №000527)

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулося до прокуратури Одеської області з позовом про стягнення 72134,05 грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги в період з червня 2013р. по лютий 2015р. по договору від 01.10.2007 №249к укладеного між ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" та прокуратурою Одеської області, з посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 625, 651 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 у справі №916/1844/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованість у розмірі 33 200 грн. 00 коп., в задоволенні решти частини вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач як орендар в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання по відшкодуванню вартості послуг, спожитих у період з липня 2013 по лютий 2015 р. на суму в 72134,05 грн. При цьому, визначаючи вартість комунальних послуг, які підлягають відшкодуванню відповідачем, суд виходив з того, що додатком № 1 до договору №249к передбачена тверда сума оплати, а саме 1660,00 грн. на місяць, у зв'язку з чим відповідач має сплатити за період з липня 2013 по лютий 2015 р. 33200,00 грн. (1660,00 грн. * 20 місяців), адже, п. 5.2 договору №249к встановлює, що зміни або доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 у справі №916/1844/15 скасовано частково, позов задоволено в повному обсязі.

Вказана постанова мотивована тим, що позивачем не отримано від відповідача жодної відповіді щодо проектів додаткових угод щодо зміни вартості комунальних послуг, а також тим, що сторони узгодили умови договору №249к щодо суми комунальних платежів, які згідно Додатку №1 до цього договору, змінюються автоматично у разі змін нормативних і централізованих цін та тарифів, а тому ці умови є обов'язковими для виконання сторонами, з посиланням на положення ст.ст. 9, 11, 526, 627 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції з даної справи залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 7, 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 626, 651, 654 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. 27 ГПК України.

Заявником зокрема зазначається, що будь-які рішення суду щодо внесення змін, зміни умов договору №249к на даний час відсутні, а отже немає підстав для стягнення заявленої суми заборгованості. Рішення суду апеляційної інстанції про стягнення коштів безпосередньо впливає на права і обов'язки Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, яке здійснює розрахунково-касове обслуговування прокуратури Одеської області, та яке до участі у справі залучено не було.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2006 між прокуратурою Одеської області та РВ ФДМ по Одеській області було укладено договір оренди №248ф нерухомого майна, що належить до державної власності, нежитлових приміщень загальною площею 194 кв.м., які розташовані на другому поверсі двоповерхового будинку в м. Ізмаїл по вул. Портова, 14, балансоутримувачем якого є ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт".

Відповідно до п. 1.3 договору метою користування об'єкту є використання під службові приміщення Дунайської транспортної прокуратури.

Орендар зобов'язаний протягом місяця укласти з балансоутримувачем об'єкту оренди договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання об'єкту оренди, надання комунальних послуг орендарю та користування земельною ділянкою (п.5.7. договору оренди).

01.10.2007 між ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" та прокуратурою Одеської області укладено договір №249к про відшкодування витрат балансоутримувача за спожиті комунальні послуги, згідно п. 1.1. якого балансоутримувач ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" забезпечує обслуговування будинку "ВОХР", а також утримання прибудинкової території та приміщення загальною площею 194 кв.м., що знаходяться у будинку "ВОХР", комунальними послугами. Орендар користується приміщеннями загальною площею 194,0 кв.м., розміщеними на другому поверсі будівлі "ВОХР", балансовою вартістю 76327,65 грн. - відповідно до плану розміщення приміщень, що додається до договору, та відшкодовує витрати по комунальним послугам. Приміщення використовуються під службові приміщення (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 вказаного договору балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних для створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Розмір плати за комунальні та інші послуги балансоутримувача (Додаток 1) залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі.

Підпунктами 2.1.2 та 2.1.3 п. 2.1 договору визначено, що балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами та інформувати орендаря про зміни тарифу на послуги.

Згідно з п.п. 2.2.3 п. 2.2 орендар зобов'язується не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за комунальні послуги.

Відповідно до п. 3.1.2 договору балансоутримувач має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в п. 2.2.3. договору.

Умови договору діють з 01.10.2007 по 30.09.2008 включно (п.5.1. договору).

Зміни або доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання на розгляд іншою стороною (п.5.2 Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.5.4 Договору).

В подальшому 26.12.2008 між прокуратурою та РВ ФДМ по Одеській області укладено договір про внесення змін до договору оренди від 21.09.2006, яким термін дії договору оренди продовжено до 30.05.2009 включно.

17.05.2012 у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про морські порти України" №4709-ІV, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, в тому числі й ДП "ІЗМ МТП", шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п.1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань. Повний перелік майна, майнових прав та зобов'язань, що були передані від ДП "ІЗМ МТП" до ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії цього підприємства, міститься в відповідному акті приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань, затвердженому Міністерством інфраструктури України як розпорядником майна 13.06.2013.

Отже, після підписання акту приймання-передачі від 13.06.2013, нерухомого майна, а саме приміщення на другому поверсі у будинку за адресою м Ізмаїл, вул. Портова 14, ДП "АМПУ" стало правонаступником вказаного об'єкту та фактичним балансоутримувачем та користувачем зазначеного об'єкту нерухомості, який самостійно несе всі видатки по його утриманню.

06.08.2013 на адресу прокуратури Одеської області позивач рекомендованим листом надіслав проект додаткової угоди №1 до договору №249 к від 01.10.2007 про заміну сторони балансоутримувача на належну. 25.10.2013 на адресу прокуратури Одеської області рекомендованим листом позивач надіслав проект договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №248ф від 21.09.2006. В матеріалах справи містяться поштові повідомлення з відміткою про вручення представником прокуратури вказаних листів.

10.01.2014 на адресу Прокуратури Одеської області було направлено лист за вих. № 11-05/05-24 з проханням повернути на адресу позивача підписані примірники додаткової угоди про заміну сторони до договору від 01.10.2007 №249к та договір про внесення змін до договору оренди від 21.09.2006 № 248ф про заміну сторони балансоутримувача з ДП "ІЗМ МТП" на ДП "АМПУ" в особі Ізмаїльської філії. Проте, підписані примірники вищевказаних додаткових угод відповідачем не повертались.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 249к позивач як балансоутримувач у період з 12.07.2013 по лютий 2015 забезпечив надання, а відповідач отримав комунальні послуги, з метою оплати вартості яких виставлено рахунки за спожиті комунальні послуги № 26/87 від 27.01.2014, № 27/87 від 27.01.2014, № 28/87 від 27.01.2014, № 53/87 від 19.05.2014, № 54/87 від 19.05.2014, № 55/87 від 19.05.2014, № 56/87 від 19.05.2014, № 69/87 від 21.07.2014, № 70/87 від 21.07.2014, № 77/87 від 31.07.2014, № 83/87 від 29.08.2014, № 93/87 від 30.09.2014, № 101/87 від 31.10.2014, № 109/87 від 28.11.2014, № 121/87 від 31.12.2014, 5/87 від 31.01.2015, 7/87 від 27.02.2015 на загальну суму 72134,05 грн., які направлено рекомендованими листами на адресу відповідача та отримані ним.

Проте, відповідач отримані рахунки не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З розрахунків, що містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач на виконання умов договору з липня 2013 по лютий 2015 р. забезпечив відповідача різними видами комунальних послуг на загальну суму 72 134,05 грн..

В Додатку №1 до договору від 01.10.2007 №249к сторони погодили, що сума комунальних платежів змінюється автоматично, у разі змін нормативних і централізованих цін та тарифів.

Позивач з метою погодження тарифів (плат) за утримання будівлі та на комунальні послуги, що постійно змінюються на виконання умов п.п. 2.1.2 та 2.1.3 п. 2.1 договору про відшкодування витрат на комунальні послуги, направляв на адресу прокуратури Одеської області проекти додаткових угод щодо зміни вартості комунальних послуг, а також рахунки та проекти актів приймання-передачі виконаних робіт, розрахунки відшкодування витрат балансоутримувача, однак відповіді від відповідача не отримав, який від сплати виставлених рахунків ухилився.

За таких обставин, оскільки умовами договору від 01.10.2007 №249к з Додатками, які є його невід'ємною частиною, сторони узгодили автоматичну зміну суми комунальних платежів у разі зміни нормативних і централізованих цін та тарифів, та враховуючи зазначені норми права, висновок господарського суду апеляційної інстанції про задоволення позову в повному обсязі, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі №916/1844/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: А.Г. Полянський

Судді: Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський