ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 912/195/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полянського А.Г. - головуючого, Коробенка Г.П. (доповідач), Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015у справі№912/195/15-г Господарського суду Кіровоградської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПриватного підприємства "Спецзовнішкомплект"за участю Акціонерного товариства "Ощадбанк"простягнення 434 000,00 грн.за участю представників:

позивача: ОСОБА_5 (представник за дов. від 23.09.2015 №1686),

відповідача: не з'явився,

АТ "Ощадбанк": Колісник О.В. (представник за дов. від 19.11.2015 №19/3-02/150)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" заборгованості в сумі 434000,00 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №21/12/10 від 21.12.2010.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.02.2015 по справі №912/195/15-г позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.02.2015 з даної справи скасовано. В задоволені позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час розгляду справи в суді 1-ї інстанції умови договору купівлі-продажу №21/12/10 від 21.12.2010 відповідачем були виконані, з посиланням на докази надані АТ "Ощадбанк".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції з даної справи залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, як зазначається скаржником, суд прийняв рішення на підставі недопустимих доказів, які були отримані банком з порушенням ст. 1076 ЦК України, ч.4 ст. 62 Закону України №2121-ІІІ (2121-14); судом не враховано приписів п.3.8 Постанови НБУ №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", лист НБУ від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 "Про зміну інформації у реквізиті "Призначення плетежу" щодо опечатки в номері накладної в графі: "Призначення платежу"; судом не доведено порушення прав банка.

У відзиві АТ "Ощадбанк" просить залишити постанову без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2010 між ПП "Спецзовнішкомплект" (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 21/12/10 (далі - договір), на виконання умов якого продавець поставив покупцю товар - соняшник у кількості 140 000 кг. на суму 434 000,00 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-000013 від 29.12.2010.

Відповідно до п.5.1 договору товар покупець зобов'язався оплатити у строк до 31.12.2012.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, в порушення умов договору відповідачем за товар не сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, який судом 1-ї інстанції задоволено в повному обсязі.

В ході апеляційного перегляду справи за скаргою АТ "Ощадбанк", поданої в порядку ст. 91 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.07.2015 господарським судом Кіровоградської області порушено провадження у справі №912/2487/15 про банкрутство ПП "СпецЗовнішКомплект" за заявою Ф0П ОСОБА_4 з причин не погашення ПП "СпецЗовнішКомплект" заборгованості, яка підтверджена оскаржуваним у даній справі рішенням суду.

Поряд з іншим ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2015 по справі №912/2487/15 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Порушення судом провадження по справі про банкрутство ПП "СпецЗовнішКомплект" та введення мораторію на задоволення вимог Банку безпосередньо впливає на права та обов'язки АТ "Ощадбанк" як кредитора відповідача, який є позичальником ПАТ "Державний ощадний банк України" (надалі - АТ "Ощадбанк") в силу договору кредитної лінії № 5 від 07.10.2011, згідно умов якого Банк надав ПП "СпецЗовнішКомплект" грошові кошти в сумі 37 500 000,00 грн., та договору кредитної лінії №4 від 05.09.2013, згідно умов якого Банк надав ПП "СпецЗовнішКомплект" грошові кошти в сумі 22 000 000,00 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено факт оплати відповідачем отриманого за договором купівлі-продажу № 21/12/10 товару, що підтверджується наданою заявником апеляційної скарги випискою з поточного рахунку ПП "СпецЗовнішКомплект", який відкрито ним в ТВБВ 10010/114 філії - Кіровоградського обласного управління АТ "Ощадбанк" згідно договору банківського рахунку №204 від 12.09.2011 № НОМЕР_1 за період з 16.12.2012 по 29.12.2012, та платіжними дорученнями №1170 від 17.12.2012, №1254 від 26.12.2012, №1262 від 27.12.2012, 1269 від 28.12.2012 на суму 630000,00 грн. про перерахування на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4 № НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", з призначенням платежу: погашення заборгованості за товар згідно накладної №РН-000013 від 29.12.2010 без ПДВ.

Надані АТ "Ощадбанк" банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, які судом апеляційної інстанції визнані належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження факту проведення відповідачем оплати за поставлений позивачу згідно договору №21/12/10 від 21.12.2010 товар.

Таким чином, оскільки факт оплати по договору підтверджено, а вирішення спору судом першої інстанції відбулося згідно прихованої сторонами інформації щодо виконання договору, висновки господарського суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, колегія визнає правомірними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідає чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 912/195/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя : А.Г. Полянський

Судді: Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський