ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 910/25326/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року у справі № 910/25326/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 150 948 526,34 грн., за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 75 401,06 грн., 3% річних в сумі 8 095 228,23 грн. та 26 207 417,30 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати використаної електричної енергії за період з 01.07.2012 року по 01.11.2014 року за договором про постачання електричної енергії від 24.12.1990 року № 678.

До прийняття рішення у справі позивач уточнив позовні вимоги та просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 62 143 905 грн. та за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 75 401,06 грн., стягнути з відповідача основний борг за спожиту активну електричну енергію в сумі 88 803 469,59 грн., 26 207 417,30 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 8 095 228,23 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 62 143 905 грн. та за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 75 401,06 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 88 803 469,59 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 26 207 417,30 грн. інфляційних сум та 8 095 228,23 грн. 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року (судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Новіков М.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення в частині стягнення 26 207 417,30 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 8 095 228,23 грн. скасувати, і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24.12.1990 року між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" (енергопостачальна організація), (відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.1995 року № 31, від 31.08.1995 року № 77 та від 29.09.1995 року № 176 підприємство реорганізовано у філію АК "Київенерго") та Бортницькою станцією аерації (споживач) було укладено договір № 678 на використання електричної енергії, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується відпускати електроенергію, як промислову продукцію, абоненту в межах 84054 кВт, приєднаної (чи дозволеної до використання потужності) у відповідності до встановлених йому даним договором умовами та величинами постачання електричної енергії та потужності, вказаними у змінному за ініціативою сторін (Додаток №1).

18.12.2001 року відповідачем було видано наказ № 207, згідно з яким Бортницьку станцію аерації ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації каналізаційного господарства відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", яка є правонаступником її майнових прав.

21.12.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено додаткову угоду до договору від 24.12.1990 року № 678 про постачання електричної енергії, в якій сторони дійшли згоди викласти згаданий договір в новій редакції.

21.12.2009 року та 29.01.2010 року між сторонами було складено протоколи узгодження розбіжностей до додаткової угоди від 21.12.2009 року до договору від 24.12.1990 року № 678 (о/р 400) про постачання електричної енергії.

За умовами договору від 21.12.2009 року № 678 про постачання електричної енергії постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною. Приєднана потужність у точці підключення визначена в додатку "Перелік об'єктів споживача".

В п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору постачальник зобов'язується: виконувати умови цього договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію.

Відповідно до п.п. 2.3.1-2.3.4 договору споживач зобов'язується: виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків "Перелік об'єктів споживача" та "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

В додатку № 2 до договору наведено порядок розрахунків, згідно з п.п. 1, 2.1, 2.2, 4.3 якого розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 30 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

В додатку № 5 до договору наведено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до висновку експертів від 27.05.2015 року № 5829/5830/15-45 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи заборгованість відповідача за спірним договором за період з 01.07.2012 року по 01.11.2014 року становить 88 803 469,59 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем частково сплачено заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 62 143 905 грн. та за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 75 401,06 грн.

Разом з тим, між ПАТ "АК "Київводоканал", ПАТ "Київенерго" та іншими учасниками відповідних взаємовідносин, в тому числі підрозділами Київської міської державної адміністрації, Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві, Головним управлінням Державної казначейської служби України Київської області, укладено договори від 13.12.2013 року № 167Е/203, від 13.12.2013 року № 167Е/205, від 13.12.2013 року № 167Е/207, від 18.12.2013 року № 167Е/302, від 18.12.2013 року № 167Е/303, від 18.12.2013 року № 167Е/304, від 18.12.2013 року № 167Е/305, від 18.12.2013 року № 167Е/306, від 18.12.2013 року № 167Е/307, від 18.12.2013 року № 167Е/308, від 27.05.2014 року № 30Е/85, від 13.06.2014 року № 30Е/121, від 13.06.2014 року № 30Е/122, від 21.10.2014 року № 853/30, від 21.10.2014 року № 854/30, від 12.12.2014 року № 1312/30, від 23.12.2014 року № 1571/30 про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 1.1 зазначених договорів предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", Порядку та умов надання у 2013 році, Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Вказаними договорами визначено порядок проведення взаєморозрахунків, в тому числі погашення заборгованості за електричну енергію за відповідні періоди у 2012 - 2014 роках згідно з договором від 24.12.1990 року № 678 у зазначених в них сумах.

За змістом відповідних пунктів договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Умовами цих договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Крім того, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до споживача про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію та реактивну електричну енергію, 3 % річних, інфляційних сум та пені у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати заборгованості за договором постачання електричної енергії.

Висновок судів попередніх інстанцій про припинення провадження в частині стягнення з основного боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 62 143 905 грн. та в частині стягнення основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 75 401,06 грн. мотивовано його оплатою, а висновок про стягнення з відповідача 88 803 469,59 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 26 207 417,30 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 8 095 228,23 грн. мотивовано обгрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції в частині позову про стягнення основного боргу за спожиту активну електричну енергію в касаційному порядку не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряються.

За приписами статті 193 ГК України, статей 526, 629 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, суди не взяли до уваги той факт, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію, поставлену відповідно до договору від 24.12.1990 року № 678.

Отже, для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до умов яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 та від 01.07.2015 року у справі 924/1230/14.

Проте, в порушення зазначених вимог місцевий господарський суд, при прийнятті оскарженого рішення в даній справі, не дослідив обставин та не встановив чи відбувся розрахунок за поставлену електричну енергію у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків, чи такий розрахунок частково відбувся поза їх межами, що в свою чергу могло вплинути на визначення періоду нарахування і розміру 3% річних та інфляційних сум.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, на вказані порушення уваги не звернув та належної правової оцінки даним обставинам справи не дав.

За таких обставин, оскаржені судові рішення в частині позову про стягнення 3 % річних та інфляційних сум не можна визнати законними й обгрунтованими, а тому їх в наведеній частині слід скасувати та передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року в частині позову про стягнення 3 % річних та інфляційних сум і судових витрат скасувати, та справу № 910/25326/14 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова