ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 910/16888/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Ц.Ф.П.С.У."на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року господарського суду міста Києва від 20.07.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Ц.Ф.П.С.У."простягнення 1000000,00 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Балійчук Л.І.,- відповідача:Даців С.Я.,ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (далі -ТОВ "Укрбуд Девелопмент") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ц.Ф.П.С.У." (далі -ТОВ "Ц.Ф.П.С.У.") про стягнення 1000000 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 року (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ц.Ф.С.П.У" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" 1000000,00 грн. та 20000,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення місцевого господарського суду від 20.07.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Ц.Ф.П.С.У." подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.03.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ц.Ф.П.С.У." (підрядником) було підписано договір підряду №28/03-14 на виконання робіт по об'єкту будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Щорса, 34 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується на умовах Договору та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням позивача на свій ризик виконати та здати позивачу у встановлений Договором строк комплекс по прокладанню каналізаційних та водопровідних мереж і виконання ТУ на об'єкті "Житловий будинок з паркінгом та вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Щорса, 34".

Відповідно до п.2.1. Договору підрядник зобов'язується виконати та передати роботи, які передбачені цим Договором замовнику протягом 270 календарних днів з моменту надходження авансового платежу за цим Договором за умови надання замовником проектно-технічної документації. У випадку настання несприятливих погодних умов строк виконання робіт за цим Договором переноситься на час існування зазначених погодних умов, що фіксується в журналі виконаних робіт, додатково погодивши перенос строків з замовником.

У пункті 3.1. Договору зазначено, що він складається з таких документів (невід'ємних частин Договору): основний текст Договору; додаток № 1. Договірна ціна, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів; додаток № 2. Копія ліцензії підрядника.

При цьому сторони не погодили та не підписали Додаток № 1 до договору у якому б зазначалася договірна ціна, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів. Сторонами також не було погоджено перелік підрядних робіт, які має виконувати підрядник за цим договором.

Згідно з п.5.5. Договору оплата робіт здійснюється в наступному порядку: замовник не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання Договору перераховує підряднику аванс у розмірі 70% від договірної ціни, визначеної додатку № 1 до Договору. Оплата виконаних робіт по цьому Договору спочатку здійснюється в рахунок авансу, а після його закінчення - щомісячно (у поточному місяці за минулий місяць) за фактично виконані підрядником роботи у звітному місяці шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний рахунок підрядника упродовж 5 банківських днів з дати підписання актів № КБ-2а та довідок № КБ-3 уповноваженими представниками.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору визначено, що при завершенні виконаних робіт підрядник зобов'язаний приступити до здачі виконаних робіт шляхом надання замовнику протягом 3 робочих днів, з дня завершення робіт, документів зазначених у п. 6.2 Договору (роботи за Договором будуть прийняті замовником після їх виконання, шляхом підписання сторонами та скріплення печатками сторін наступного пакету документів: довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3; акту прийняття виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2).

Позивач перерахував відповідачу 1000000,00 грн. платіжними дорученнями від 30.05.2014 року, 03.06.2014 року, 19.06.2014 року.

Відповідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладання господарських договорів врегульовано ст.180-181 Господарського кодексу України, згідно з якими господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір № 28/03-14 від 28.03.2014 року не містить даних щодо виду, переліку та обсягу робіт по прокладанню каналізаційних та водопровідних мереж на об'єкті "Житловий будинок з паркінгом та вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Щорса, 34", які підлягають виконанню та ціни даних робіт (їх кошторис), тобто істотних умов договору підряду.

Також судами встановлено, на підставі надання належної юридичної оцінки обставинам справи та поданим доказам, що сторони не приступили до виконання умов договору № 28/03-14 від 28.03.2014 року і не виконувались зобов"язання за цим договором.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що такий договір є неукладеним.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч. 3 вказаної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи приписи ст. 1212 ЦК України, а також те, що договір №28/03-14 від 28.03.2014 року є неукладеним, тобто між сторонами не виникли зобов"язальні правовідносини підряду, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач утримує грошові кошти у розмірі, перерахованому йому позивачем, безпідставно і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України. Враховуючи, що відповідні грошові кошти не повернуті, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Посилання скаржника, на припинення зобов'язання на суму 985 714,29 грн. шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відхиляються виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли до висновку, що відповідачем не доведено існування зобов'язання у ТОВ "Укрбуд Девелопмент" перед ТОВ "Ц.Ф.П.С.У." за договором №02/04-14 від 02.04.2014 року за виконані роботи, строк виконання якого настав. Також, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем заяви про зарахування таких вимог позивачу.

Інші доводи скаржника повторюють доводи апеляційної скарги, які були спростовані судом апеляційної інстанції із наданням належної юридичної оцінки.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ц.Ф.П.С.У." залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 року у справі №910/16888/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова