ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 909/518/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радина постанову та на рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 рокуу справі господарського судуІвано-Франківської областіза позовомФінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радидофізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчий комітет Івано-Франківської міської радипрозобов`язання укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився,- відповідача: - третьої особи:не з"явився, не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) про зобов`язання укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська у редакції викладеної у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 року (суддя Матуляк П.Я.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року (колегія суддів у складі: Дубник О.П. - головуючий, судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.) рішення місцевого господарського суду від 16.06.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2.2.22 Положення про фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №71-XLIX від 30.03.2010 року) фінансове управління здійснює роботу, пов'язану з укладанням договорів та проведенням розрахунків пайових внесків до цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста, веде оперативний облік надходжень та бере участь у розробці програм соціально-економічного розвитку міста, забезпечує в установленому порядку їх цільове фінансування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на підставі ч.2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.02.2012 року №599-21 та у зв"язку з тим, що об'єкт будівництва, замовником якого виступив відповідач було введено в експлуатацію без укладення відповідного договору про пайову участь, направило відповідачу лист №2-15/109 від 03.02.2015 року з пропозицією (офертою) укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з додатком розрахунку розміру пайової участі, складеного відповідно до примірного договору, передбаченого Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста".

Вказана пропозиція була залишена відповідачем без розгляду, що стало підставою для подання даного позову з вимогою про зобов"язання відповідача укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у редакції позивача, проект якого викладений у позовній заяві.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладення спірного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська після введення об'єкта будівництва в експлуатацію не є обов'язковим, а тому вимога про зобов"язання відповідача укласти такий договір є безпідставною.

З вказаними висновками попередніх судових інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.02.2012 року №599-21, передбачено, що замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь.

Приписами ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Частиною 5 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що багатоквартирний житловий будинок по вул.Снігуровича,12 в м.Івано-Франківську, замовником будівництва якого є відповідач було прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ІФ143131560751 від 06.06.13 року.

Отже, враховуючи приписи зазначених вище статей, а також, що ч.9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою визначається граничний термін для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) є імперативною нормою, суди попередніх інстанцій встановивши, що позивач з вимогою укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту звернувся до відповідача після прийняття об"єкта будівництва в експлуатацію, тобто поза межами граничного терміну, у який укладення такого договору в силу закону є обов"язковим та за відсутності згоди сторін (угоди сторін, попереднього договору), дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання скаржника на п.п.2 п.7.3 Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.02.2012 року №599-21, якою передбачено обов"язок замовника на укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту і після введення об"єкта в експлуатацію не може братись судом до уваги, оскільки вказаний пункт Положення в цій частині суперечить імперативній нормі ч.9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому в силу ч.2 ст. 4 ГПК України не застосовується судом.

Інші доводи скаржника спростовані судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 року у справі №909/518/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова