ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 908/3664/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полянського А.Г. - головуючого, Коробенка Г.П. (доповідач), Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015у справі№908/3664/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"простягнення 39486922,68грн.за участю представників:

позивача: Прокоф'єва Л.В. (представник за дов. від 13.01.2015 № 14-4),

відповідача: Слюсар М.О. (представник за дов. від 13.01.2016 №19/0242)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення 39486922 грн. 68 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами договору № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу відповідач не в повному обсязі оплатив газ, переданий йому позивачем за актами приймання - передачі у період з січня 2013р. по листопад 2014р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 20903042,16 грн., яку позивач в даному позові просить стягнути, а також стягнути нараховані за прострочення оплати 3% річних в сумі 880979,85 грн., інфляційні втрати в сумі 9223080,82 грн. та пеню в сумі 8479819,85 грн., з посиланням на положення ст.ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2015 у справі №908/3664/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015, прийнято рішення про відмову у задоволені в позову. Судові рішення мотивовані не настанням строку виконання зобов'язань за договором.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 213, 525, 526, 599, 625, 631, 651, 654 ЦК України, ст.ст. 4-7, 43 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.01.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (покупець) підписано договір № 13-215-ВТВ на купівлю-продаж природного газу.

Приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3. договору).

Ціна на газ відповідно до положень п. 5 договору установлюється НКРЕ і за 1000куб. на момент укладання договору становила 3509 грн. без ПДВ. Також сторонами узгоджено до ціни газу розмір збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами і всього до сплати ціна за 1000куб.м природного газу з урахуванням ПДВ визначено 4483,78грн.

В подальшому сторони підписували між собою додаткові угоди до договору, якими змінювали ціну газу, шляхом внесення змін до п.5.2 ст. 5 Договору (Додаткові угоді № 1 від 04.04.2013, № 2 від 10.07.2013, № 3 від 08.08.2013, № 5 від 28.04.2014, № 6 від 15.05.2014, № 7 від 10.06.2014, № 8 від 05.09.2014, № 9 від 10.11.2014, № 10 від 08.12.2014).

22.12.2014 сторони підписали додаткову угоду № 11 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-215-ВТВ, якою виклали п.1.1 статті 1 Предмет договору у наступній редакції: "За договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015рр. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти на оплатити газ на умовах договору".

Згідно п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 11544,577 тис. куб.м. у тому числі:

- у 2013 р. - 18 907,577 тис. куб.м.

- у 2014 р. - 33 988 тис. куб.м., у тому числі сторони визначили обсяги поставки помісячно,

- у 2015 році до 54 649 тис. куб.м., у тому числі сторони визначили обсяги поставки помісячно.

Пунктом 3 вищевказаної додаткової угоди сторони договору внесли зміни до п. 6.1. ст. 6 договору "Порядок та умови проведення розрахунків" та виклали його у наступній редакції:

"6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки у урахуванням п.6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем.

У разі якщо до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використання природного газу здійснюється Покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця наступному за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу.".

Пунктом 4 додаткової угоди сторони договору виклали ст. 11. "Строк дії договору" в наступній редакції: - "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного їх здійснення."

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу газу № 13-215 ВТВ від 04.01.2014 позивач поставив з січня 2013р. по листопад 2014р., а відповідач прийняв за актами приймання-передачі природний газ на загальну суму 212 754 620,74 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу у справі.

Відповідач на момент розгляду спору судом здійснив оплату переданого йому у спірному періоді обсягу газу на суму 199993036,72 грн.

Несплаченим залишився переданий за актом приймання передачі від 30.11.2014 газ на суму 12761584,02 грн., про що свідчить акт звіряння, складений відповідачем станом на 04.08.2015.

Судом також встановлено, що ПАТ "Запоріжгаз", як газорозподільне підприємство, що має ліцензію на розподіл природного газу на території Запорізької області, зобов'язано закупити природний газ для ВТВ та нормованих втрат, для того щоб доставити поставлений постачальниками природний газ до споживачів, кошти за який відшкодовуються шляхом закладання даних витрат в тариф на транспортування для ПАТ "Запоріжгаз". За надані послуги по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами товариству зобов'язані сплатити кошти замовники послуг, тобто постачальники природного газу - НАК "Нафтогаз України".

Такі договори на надання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності позивача або його споживачів були укладені сторонами 25.01.2013 за № 14/1007/13, 30.01.2014 № 14-125-Тн, № 14-126-ТН, № 14-50-ПР, що підтверджується їх копіями доданими до матеріалів справи.

За цими договорами позивач, як замовник послуг, зобов'язаний сплатити відповідачу вартість наданих останнім послуг з транспортування газу ГРМ до 20 числа місяця наступного за звітним. Однак ПАТ "НАК "Нафтогаз України" має заборгованість за цими договорами на загальну суму 4 207 394,42 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Згідно з ч.1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, як правильно стверджує суд попередніх інстанцій, уклавши додаткову угоду № 11 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-215-ВТВ сторони змінили порядок розрахунків та строк дії договору, зокрема, передбачивши, що тільки у випадку, якщо до 20 числа місяця наступного за місцем поставки газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа наступного за місцем поставки газу.

Як зазначалося вище, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Таким чином, датою остаточного розрахунку за фактично використаний відповідачем газ є - не пізніше 20.01.2016 оскільки договір поставки газу діє до 31.12.2015.

Враховуючи, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ з січня 2013р. по жовтень 2014р., та зважаючи на те, що на час прийняття рішення по справі остаточний термін виконання зобов'язання не настав, висновки суду попередніх інстанцій щодо безпідставності заявлених позовних вимог, колегія визнає обґрунтованими.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваному рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі №908/3664/15 залишити без змін.

Головуючий суддя : А.Г. Полянський

Судді: Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський