ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 904/3513/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Барицької Т.Л.,розглянувши касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської радина рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2015у справі№ 904/3513/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс"доДепартаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської радипростягнення 88552,35 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.08.2015) до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради про стягнення 47679,11 грн. за виконані роботи по технічному обслуговуванню та утриманню насосної станції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 у справі № 904/3513/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кеся Н.Б., судді Забарющий М.І., Золотарьова Я.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О., суддів Березкіної О.В., Чус О.В.), позов задоволено; стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс" основний борг у сумі 47679,11 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 у справі № 904/3513/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права. Скаржник вказує на те, що кошти по договорам № 36-13 та 39-14, укладеним з позивачем, були профінансовані та перераховані у повному обсязі, а тому акт виконаних робіт за березень 2014 не підпадає під дію договору № 39-14 від 28.03.2014; підпис на вказаному акті виконаний директором департаменту Понізовим С.Є. та ним перекреслений, а тому акт є нечинним. Крім цього, скаржник зазначає про те, що згідно із довідкою № 830-21/02з від 27.01.2015 Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції у відповідача в обліку відсутня дебіторська та кредиторська заборгованість за розрахунками із КП ДМР "Комсервіс".

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19.02.2013 між Управлінням комунального господарства Дніпродзержинської міської ради (та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс" було укладено договір № 36-13 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2013 році надати послуги, за цінами, визначеними у технічному завданні, а відповідач - прийняти і оплатити послуги з видалення рідких відходів (технічне обслуговування каналізаційних систем (відкритого типу) та водостоків). Строк надання послуг - 31.12.2013 року. Ціна договору - 677 938,89 грн. (п.п. 1.1, 3.2, 5.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 21.05.2013 до зазначеного договору назву Замовника змінено на назву правонаступника - Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради.

На підставі Додаткової угоди № 2/1 від 31.12.2013 відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" доповнено пункт 10.1 договору № 36-13 від 19.02.2013 реченням такого змісту: "договір продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2014 року".

Згідно із Додатковою угодою № 3 від 17.01.2014 відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" пункт 3.2 договору № 36-13 від 19.02.2013 доповнено пунктом 3.2.1 такого змісту "Сума договірних послуг з 01.01.2014 не перевищує 20 % вартості суми договору (632932,24грн.), укладеного у 2013 році, яка складає 126586,45 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій визначено, що Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс" в січні-лютому 2014 року були виконані роботи з технічного обслуговування та утримання насосної станції меліосистеми, що підтверджується актами виконаних робіт № 1 за січень 2014 на суму 61932,44 грн. та № 2 за лютий 2014 на суму 59568,72 грн. і кошти за виконані роботи на рахунок позивача перераховано в повному обсязі в сумі 121501,16 грн.

Відповідно до довідки № 108 від 22.06.2015 згідно договору № 36- 13 від 19.02.2013 департаментом було отримано фінансування та перераховані кошти за виконані роботи, а саме протягом 2013 року в сумі - 632932,94 грн. та за січень-лютий 2014 року в сумі 121501,16 грн. Всього на загальну суму - 754434,10 грн. Різницю грошових коштів в сумі 5085,29 грн. зменшено додатковою угодою № 4 від 31.10.2014.

В ході розгляду справи судами з'ясовано, що за результатами проведення процедури відкритих торгів, 28.03.2014 між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Комсервіс" було укладено договір № 39-14 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2014 році надати послуги, за цінами, визначеними у технічному завданні, а відповідач - прийняти і оплатити послуги каналізаційні: Лот 3 - Технічне обслуговування та утримання насосної станції меліосистеми. Строк надання послуг - 31.12.2013 року. Ціна договору - 590000,00 грн. (п.п. 1.1, 1.2, 3.2, 5.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2014 по факту наданих послуг за договором зменшено суму договірних послуг на 114438,75 грн., у зв'язку з чим п. 3.2. Договору викладено в такій редакції: "3.2. Ціна договору становить 475561,25 грн."

Відповідно до довідки № 105 від 19.06.2015 згідно договору № 39-14 від 28.03.2014 департаментом було отримано фінансування та перераховані кошти за виконані роботи, а саме протягом 2014 року в сумі - 475561,25 грн. згідно актів виконаних робіт за квітень - грудень 2014 року.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у березні 2014 року відповідно до акту виконаних робіт № 03-14 у сумі 47679,11 грн.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що актом виконаних робіт № 03-14 за березень 2014 року, підписаним обома сторонами, підтверджується надання позивачем послуг з технічного обслуговування та утримання насосної станції; факт отримання послуг за цим актом відповідачем не заперечується; матеріалами справи не підтверджуються обставини перевищення загальної ціни договору № 39-14 від 28.03.2014; позивачем була пред'явлена вимога про сплату заборгованості у вигляді претензії.

Враховуючи доведеність факту надання послуг та виникнення у відповідача грошового зобов'язання по їх оплаті, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з наступного.

Як вірно визначено судом апеляційної інстанції предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення вартості наданих послуг за березень 2014 року, які нараховані за актом виконаних робіт № 03-14. Підставою позову позивачем визначено фактичне виконання робіт по технічному обслуговуванню та утриманню насосної станції меліосистеми за власний рахунок і приймання вказаних робіт за вищезазначеним актом.

Як визначено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Керуючись вищенаведеним нормами законодавства та виходячи з того, що акт виконаних робіт № 03-14 за березень 2014 містить посилання на договір № 39-14 від 28.03.2014, акт підписаний обома сторонами і факт отримання послуг за цим актом відповідачем не заперечується, зважаючи на те, що послуги, які були надані позивачем в березні 2014 року мають правовий зв'язок з договором № 39-14 від 28.03.2014 та відповідачем оплачені не були, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12, відсутність у замовника бюджетних коштів відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника щодо відсутності в його обліку дебіторської та кредиторської заборгованості за розрахунками із позивачем, обставин підписання спірного акту та здійснення фінансування виконаних робіт, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що суперечить вищенаведеним вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи даний спір по суті, суди першої та апеляційної інстанції надали правильну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, в той час як доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції і постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 у справі № 904/3513/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Барицька