ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 903/948/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий),

Вовк І.В. (доповідач),

Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року у справі № 903/948/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" до публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії про зобов'язання укласти договір,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до відповідача про зобов'язання укласти договір про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку від 04.08.2014 року № 44/400/21-400, яка належить йому на праві власності, в запропонованій ним редакції та просив вважати укладеним зазначений договір з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Позов обгрунтовано наявністю прямої вказівки закону на обов'язковість укладення договору про надання в користування кабельної каналізації та відсутністю між сторонами згоди щодо змісту його умов.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.08.2015 року (суддя Вороняк А.С.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року (судді: Василишин А.Р., Бучинська Г.Б., Петухов М.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Черкащенка М.М. розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 25.12.2015 року № 05-05/2670 для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: суддя Черкащенко М.М.- головуючий, судді: Вовк І.В., Нєсвєтова Н.М.

З урахуванням приписів ст.ст. 1115, 1118 ГПК України, п. 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.12.2015 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 20.01.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивачем направлено на адресу відповідача проект підписаного договору від 04.08.2014 року № 44/400/21-400 "Про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку ВАТ "Корпорація"Аверс" з додатками до нього у двох примірниках.

10.09.2014 року відповідач направив позивачу підписаний зазначений договір з протоколом розбіжностей.

Однак, підписавши в редакції ВАТ "Корпорація Аверс" договір з протоколом розбіжностей відповідач не підписав додані до нього додатки, своїх підписаних додатків до протоколу розбіжностей не надав. Умови проекту договору щодо додатків змінив, мотивувавши необхідністю укладення додаткових угод до договору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги особи, яка вважає себе власником кабельної каналізації електрозв'язку, до замовника про зобов'язання укласти договір про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку у зв'язку з наявністю прямої вказівки закону на обов'язковість укладення такого договору з власником кабельної каналізації.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові мотивовано необґрунтованістю позовних вимог.

Частиною 3 статті 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з ч. 7 ст. 31 Закону України "Про телекомунікації" порядок та умови використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать, встановлюються договором з їх власником.

Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 23.07.2009 року № 1607 затверджено Порядок доступу до кабельної каналізації електрозв'язку (далі - Порядок), відповідно до п. 3.1 якого встановлено обов'язок власника кабельної каналізації електрозв'язку укласти із замовником (суб'єктом господарювання (оператором/провайдером), який бажає отримати доступ до кабельної каналізації електрозв'язку для задоволення власних виробничих потреб та надання телекомунікаційних послуг) договір про використання кабельної каналізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" власник (володілець) кабельної каналізації електрозв'язку (ККЕ) - суб'єкт господарювання, у власності (володінні) якого перебувають уся інфраструктура кабельної каналізації електрозв'язку або окремі її елементи, набуті на належній правовій підставі, призначені для забезпечення доступу до телекомунікаційної мережі загального користування.

В той же час, судами встановлено, що подані позивачем докази, які на його думку свідчать про належність йому на праві власності спірної ділянки ККЕ, зокрема, свідоцтва про право власності на приміщення будівель за адресою пр-т. Соборності, 26, 28, не підтверджують перебування ділянки ККЕ (початкова адреса: м. Луцьк, пр. Соборності кут Воїнів Інтернаціоналістів, кінцева адреса: пр. Соборності, 20) на праві власності у позивача та належної правової підстави набуття ним права власності саме на спірну ділянку ККЕ.

До того ж, судами в процесі розгляду справи встановлено, що між сторонами існує спір щодо права власності на спірні ділянки ККЕ.

Разом з тим, розділом ІІІ Правил надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 23.08.2012 року № 428 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12.09.2012 року за № 1571/21883, (далі - Правила) встановлені вимоги до договорів про надання в користування ККЕ.

Відповідно до п. 3.1. цих Правил договір про надання в користування ККЕ повинен відповідати нормам чинного законодавства та містити: зокрема, технічні характеристики (інформацію про кількість, діаметр та довжину кабелю, кількість каналів тощо), умови та строк бронювання місця в ККЕ, технічного нагляду власником ККЕ, надання місця в ККЕ та використання ККЕ; зобов'язання сторін щодо дотримання вимог з експлуатації та обслуговування технічних засобів, інженерних об'єктів та виробничих споруд, які прокладаються в ККЕ; порядок проведення планових та позапланових експлуатаційних робіт у ККЕ; порядок розрахунків за надання в користування ККЕ; порядок вивільнення ресурсів у ККЕ (демонтаж кабелю); відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору; процедуру врегулювання спорів;строк дії та умови розірвання договору.

Втім, як встановлено судами обох інстанцій, у поданому позивачем проекті договору відсутній розділ щодо порядку вивільнення ресурсів у ККЕ (демонтаж кабелю), а в додатку № 1 до договору не зазначено та матеріали справи не містять відомостей і технічної документації щодо технічних характеристик, які б дозволяли ідентифікувати спірний об'єкт телекомунікацій, зокрема, кількість каналів кабельної каналізації.

Крім того, додатки до спірного договору № 2/0 (розрахунок плати за бронювання місця в ККЕ), № 3/0 (розрахунок плати за надання місця в каналі ККЕ, № 4/0 (розрахунок плати за використання ККЕ) взагалі не заповнені позивачем.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 10 Закону України "Про телекомунікації" до земель телекомунікацій як складової частини земель зв'язку належать земельні ділянки, що надаються в установленому порядку у власність або передаються їх власниками в постійне або тимчасове користування, у тому числі в оренду, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності та юридичним особам для розташування лінійних, станційних споруд, антен, веж, інших технічних засобів телекомунікацій.

Розміри земельних ділянок, у тому числі охоронних зон та просік, що надаються особам, зазначеним у частині першій цієї статті, визначаються відповідно до норм відведення земель для цього виду діяльності та проектно-кошторисною документацією, затверджених в установленому порядку.

Однак, як з'ясовано судами, в матеріалах справи відсутні відомості про надання позивачу в установленому порядку у власність або в користування, у тому числі в оренду, земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт телекомунікацій.

До того ж, з установлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що раніше на спірній ділянці ККЕ послуги позивачу надавав відповідач.

Отже, як вірно зазначено господарськими судами, у позивача відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача укласти договір про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку у зв'язку з ненаданням належної правової підстави перебування у його власності спірної ділянки кабельної каналізації електрозв'язку, та невідповідністю поданого позивачем проекту договору вимогам чинного законодавства.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведених обставин суди дійшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача укласти договір в редакції позивача, та обгрунтовано відмовили в позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Корпорація "Аверс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року - без змін.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова