ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 13/219 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Барицької Т.Л.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.2015у справі№ 13/219 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6"простягнення 104682,70 грн.за участю представників сторін:

позивача: Гаркавенко С.В., дов. від 11.11.2015 № 91/2015/11/11-3

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Маяк-6" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 104682,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі № 13/219, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі № 13/219 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 у справі № 13/219 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Іоннікової І.А., Тищенко О.В.), в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі № 13/219 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 13/219 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 63816,49 грн. боргу, 34316,10 грн. інфляційних, 6550,11 грн. 3% річних, 1046,81 грн. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Ропій Л.М., суддів Рябухи В.І., Калатай Н.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 13/219 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 2780,56 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 972,04 грн. 3% річних, 37,53 державного мита, 11,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті частини позову відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" 1008,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 13/219 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано тариф на теплопостачання за розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002, і у позивача відсутні правові підстави здійснювати перерахунок вартості теплової енергії з огляджу на те, що вказане розпорядження було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 № 578.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Маяк-6" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 13/219 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Також до Вищого господарського суду України від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду касаційної скарги у зв'язку із неможливістю явки представника скаржника.

З огляду на визначені у ГПК повноваження Вищого господарського суду України як касаційної інстанції, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.05.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маяк-6" було укладено договір № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

У зв'язку з наявністю у відповідача станом на 01.03.2004 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 195546,63 грн., сторони була укладена угода № 286-04 від 23.03.2004 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді на наступних умовах:

1. Боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.99 № 1630255 (особовий рахунок 1630255) сумою 195546,63 грн. станом на 01.03.2004 за період 01.02.2001-01.02.2004.

2. Боржник зобов'язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди суму протягом 04.2004 -03.2009 (додаток 1).

3. Боржник разом з сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов'язується оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

4. При проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю угоду; за відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу, як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

5. У разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

6. Ця угода є невід'ємною частиною договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.99 № 1630255.

01.03.2005 сторонами укладено додаткову угоду до договору від 01.05.1999 № 1630255 на постачання теплової енергії у гарячій воді, якою погоджено внести зміни та доповнення до договору шляхом викладення його у новій редакції, що додається та є невід'ємною складовою договору від 01.05.1999 № 1630255 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач, як постачальник, зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу, як споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі

Як передбачено п. 2.1 договору, при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та розрахунків за енергоносії.

Згідно із п.п. 2.2.1, 2.3.1 договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем, як споживачем, для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Пунктом 4.3. договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що 16.03.2007 відповідач листом за вих. № 030 повідомив позивача про припинення дії договору, відповідно до п. 4.3., з 01.06.2007 року, а отже з цієї дати дія договору була припинена з ініціативи відповідача.

На підставі наявних у матеріалах справи даних облікових карток за листопад 2006 - травень 2007 судами визначено, що за період з 01.11.2006 по 01.06.2007 позивач поставив відповідачу теплову енергії за договором у кількості 3 870,07 Гкал.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати теплової енергії стало підставою звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 63816,49 грн., 3% річних в розмірі 34316,10 грн. та збитків від інфляції в розмірі 6550,11 грн.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд, враховуючи наявність у відповідача станом на 01.06.2007 заборгованості у розмірі 15564,08 грн. за Угодою про реструктуризацію заборгованості та дослідивши здійснені відповідачем платежі на погашення заборгованості, дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо зарахування часткових оплат в погашення боргу за Угодою про реструктуризацію та наявність у відповідача заборгованості за поточне споживання за у розмірі 63816,49 грн.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, встановив, що при визначенні вартості наданих відповідачу послуг за договором позивачем застосовані тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації: № 1245 від 20.06.2002 (період дії 01.07.2002-31.11.2006) у розмірі 65,30 грн. за 1 Гкал та № 643 від 30.05.2007 (період дії 01.12.2006-31.05.2009) у розмірі 113,57 грн. за 1 Гкал.; розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 № 643 не зареєстровано у встановленому порядку згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та було визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 761/8760/14-а|2-а/761/220/2014, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, а у відкритті касаційного провадження Вищим адміністративним судом України відмовлено.

Як передбачено ч.ч. 1, 4 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими; тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини та керуючись наведеними приписами законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування плати за поставлену теплову енергію відповідачу за період з 01.12.2006 по 01.06.2007, виходячи із тарифів, передбачених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002, в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 № 2249, у розмірі 65,30 грн. за 1 Гкал. Виходячи з викладеного та дослідивши наявні у матеріалах справи платіжні доручення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за теплову енергію за договором № 1630255, поставлену за період з 01.11.2006 по 01.06.2007.

Разом з тим, врахувавши, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, правомірно стягнув з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 780,56 грн. та 3% річних у розмірі 972,04 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вищенаведеними висновками апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову, які відповідають встановленим обставинам справи та зроблені із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені апеляційним господарським судом, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 13/219.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 13/219 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Барицька