ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Справа № 910/25616/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Плюшка І.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 31.03.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.10.2016у справі№910/25616/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"доПублічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"простягнення 498 784,50 грн.за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон"провизнання договору недійснимза участю представників:від ТОВ "Укркомерцгруп":Шумєєва О.О.,від ПАТ "Феодосійський механічний завод":не з'явився,від ТОВ "Дінта-Дон":не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" про стягнення 450 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, 41 310,00 грн. пені та 7 474,50 грн. інфляційних втрат.

Публічне акціонерне товариство "Феодосійський механічний завод" звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012. До участі у справі в якості відповідача-2 за зустрічним позовом залучено також Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон".

Справа розглядалась судами неодноразово, останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 у справі №910/25616/14 (суддя Привалов А.І.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Феодосійський механічний завод" на користь ТОВ "Укркомерцгруп" 449 900,00 грн. основного боргу, 10 800,00 грн. пені, 7 474,50 грн. інфляційних нарахувань; в частині стягнення 100,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено; відмовлено у задоволенні первісного позову в частині стягнення 30 510,00 грн. пені; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі №910/25616/14 (колегія суддів у складі: Алданова С.О., Мартюк А.І., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; резолютивну частину рішення викладено в редакції, відповідно до якої припинено провадження в частині первісних позовних вимог ТОВ "Укркомерцгруп" до ПАТ "Феодосійський механічний завод" про стягнення 450 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі продажу цінних паперів №БВ/12/47 від 19.12.2012, 41 310,00 грн. пені та 7 474,50 грн. інфляційних втрат; в задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ "Феодосійський механічний завод" до ТОВ "Укркомерцгруп" про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів №БВ/12/47 від 19.12.2012 - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ПАТ "Феодосійський механічний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

ТОВ "Укркомерцгруп" було подано заперечення на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ПАТ "Феодосійський механічний завод" та ТОВ "Дінта-Дон" не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.12.2012 між ТОВ "Дінта-Дон" (продавець) та ПАТ "Феодосійський механічний завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ВВ/12/47, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити цінні папери на умовах договору.

Предметом первісного позову є вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № ВВ/12/47 від 19.12.2012, а також пені та інфляційних втрат.

Задовольняючи вказані вимоги частково місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач за первісним позовом не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № ВВ/12/47 від 19.12.2012.

Припиняючи провадження у справі в частині первісних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума заборгованості, яка виникла за договором купівлі-продажу цінних паперів від 19.12.2012 №БВ12/47, що є предметом розгляду у даній справі, включена до реєстру вимог кредиторів боржника ПАТ "Феодосійський механічний завод" у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, враховуючи, що апеляційним судом встановлено, що ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/21939/15 сума заборгованості, яка виникла за договором купівлі-продажу цінних паперів від 19.12.2012 №БВ12/47, що є предметом розгляду у даній справі, включена до реєстру вимог кредиторів боржника ПАТ "Феодосійський механічний завод", апеляційний суд дійшов правомірного висновку щодо припинення провадження в частині первісних позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог варто зазначити наступне.

Так, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 19.12.2012 №БВ12/47, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у вказаній частині, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги позивач посилався на те, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 від імені ПАТ "Феодосійський механічний завод" підписано виконуючим обов'язків директора - ОСОБА_8 без необхідного обсягу повноважень, всупереч п.п. 9.3.1, 9.3.6 Статуту, оскільки укладений без рішення наглядової ради.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 9.3.1. Статуту ПАТ "Феодосійський механічний завод", директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю.

Згідно п. 9.3.6. Статуту ПАТ "Феодосійський механічний завод" директор виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно до законодавства України та укладеного з ним трудового договору (контракту), у тому числі приймає рішення про розпорядження рухомим та нерухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений Наглядовою радою

Відповідно до п. 9.3.8. Статуту ПАТ "Феодосійський механічний завод" будь-яка угода, по розпорядженню рухомим та нерухомим майном або інша угода, укладена директором від імені товариства на суму, що перевищує встановлений для директора ліміт, без отримання попередньої згоди Наглядової ради на укладення такої угоди, визнається недійсною та не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 4.1.13 Положення про виконавчий орган Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" (далі - Положення), директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений наглядовою радою.

Пунктом 4.1.14 Положення передбачено, що директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений наглядовою радою, а також нерухомим майном, та обов'язково отримує попередню згоду наглядової ради на укладення таких угод.

Отже, у Статуті та Положенні відсутнє чітке встановлення ліміту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що він повідомив продавця за спірним договором про встановлений ліміт.

Водночас, рішенням Наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод", оформленим протоколом №34 від 03.11.2011 р., встановлено ліміт суми в межах якої директор може приймати фінансово-господарські рішення без попереднього узгодження з Наглядовою радою в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод", оформленим протоколом №37 від 20.11.2011, делеговано члену наглядової ради ОСОБА_9 повноваження з погодження всіх вихідних документів (у томі числі договорів, актів, платіжних доручень) та вирішено вважати, що всі вихідні документи без такого погодження є недійсними.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про погодження з членом наглядої ради ОСОБА_9 укладання спірного договору.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо перевищення директором ПАТ "Феодосійський механічний завод" повноважень при укладенні спірного правочину.

В силу ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, яке може відбуватись, зокрема, вчинення особою, яку представляють, дій, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, за змістом ч. 2 ст. 241 ЦК України, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акта від 29.12.2012 приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012 ПАТ "Феодосійський механічний завод", як покупець, прийняло цінні папери за спірним договором, а також ним не надано доказів повернення вказаних цінних паперів продавцю (ТОВ "Дінта-Дон") або новому кредитору (ТОВ "Укркомерцгруп").

Крім того, позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2014, підписаний зі сторони ПАТ "Феодосійський механічний завод" директором ОСОБА_10, та директором зі сторони ТОВ "Укркомерцгруп". Даний акт звірки завірений печатками юридичних осіб. Повноваження ОСОБА_10 діяти від імені ПАТ "Феодосійський механічний завод" в якості підписанта підтверджені залученим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2014.

Судами встановено, що від ПАТ "Феодосійський механічний завод" в рахунок оплати боргу за спірним договором надійшло 100,00 грн.

В матеріалах справи наявний баланс ПАТ "Феодосійський механічний завод" станом на 31.12.2013, з якого вбачається включення до оборотних активів векселів на суму, яка співпадає з сумою заборгованості, визначеної в акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2014.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами доведено факт схвалення спірного правочину зі сторони ПАТ "Феодосійський механічний завод".

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову у вказаній частині.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийняті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі №910/25616/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

І. Плюшко