Постанова ВГСУ від 19.11.2015 року у справі №917/518/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 917/518/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Сидоренко А.С. - дов. від 18.04.14, відповідача: Остроушко О.Л. - дов. від 23.02.15,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.09.15у справі№917/518/14 Господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"простягнення 73555840,24 грн. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 56545825,20 грн. боргу, 1477949,55 грн. - 3% річних, 81658,04 грн. інфляційних втрат, 5718844,02 грн. пені і 9731563,43 грн. штрафу. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного та повного проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №73/13-ПР від 28.12.12.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.06.15 (судді: Тимошенко К.В., Гетя Н.Г., Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 48799952,68 грн. боргу, 1477949,55 грн. річних, 81658,04 грн. інфляційних втрат, 5718844,02 грн. пені та 9731563,43 грн. штрафу. Місцевий господарський суд виходив з факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної і повної оплати його вартості. Суд припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 7745872,52 грн. боргу, оскільки ця сума була сплачена відповідачем до прийняття рішення у справі. Суд дійшов висновку про відсутність виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення штрафних санкцій.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.15 (судді: Лакіза В.В., Бородіна Л.І., Шевель О.В.) рішення господарського суду першої інстанції скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 48799952,68 грн. боргу, 571884,40 грн. пені, 973156,34 грн. штрафу, 1477949,55 - 3% річних, 81658,04 грн. інфляційних втрат. Припинено провадження у справі в частині стягнення 7355898,75 грн. боргу. В решті позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної і повної оплати його вартості та визнав підставним припинення провадження у справі в частині позову про стягнення 7355898,75 грн. боргу у зв'язку з її сплатою відповідачем до прийняття рішення у справі. Водночас суд вказав про те, що 389973,77 грн. було сплачено відповідачем ще до звернення з даним позовом, а тому суд відмовив у стягненні цієї суми боргу. Разом з тим, апеляційний господарський суд установив наявність виняткових обставин, за яких можливе зменшення спірних суми пені до 571884,40 грн. і штрафу до 973156,34 грн., та виходив з приписів пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується зі зменшенням судом апеляційної інстанції спірних сум пені і штрафу. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення судом приписів статей 549-552 Цивільного кодексу України, статей 218, 219, 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає безпідставним зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій та посилається на недоведеність відповідачем виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру нарахованої пені і штрафу. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не було враховано матеріальні інтереси позивача.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.12.12 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - продавцем та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №73/13-ПР. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Згідно з пунктами 2.1, 2.1.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.13 до 31.12.13 газ обсягом до 325041 тис. куб. м, у тому числі, за місяцями кварталів: у травні 2013 року - 21579 тис. куб. м, у червні 2013 року - 21204 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами упродовж місяця продажу в установленому порядку. Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключній арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Згідно з пунктом 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Відповідно до пункту 5.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.07.13) ціна за 1000 куб.м становить 3459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість - 20%; тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 4588,54 грн. Пунктом 7.2 спірного договору встановлена відповідальність покупця за невиконання умов пункту 6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - штрафу у розмірі 7% від суми прострочення платежу. Як установлено судом апеляційної інстанції позивач упродовж травня, червня 2013 року за актами приймання-передачі поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 56545825,20 грн. Апеляційний господарський суд установив, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач за отриманий газ розрахувався лише частково та з простроченням. При цьому, як було установлено судом апеляційної інстанції, 7355898,75 грн. боргу відповідач сплатив до прийняття рішення у справі; 389973,77 грн. боргу - до звернення з позовом до суду. Відтак вартість неоплаченого природного газу, як установив суд апеляційної інстанції, склала 48799952,68 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 56545825,20 грн. боргу, 1477949,55 грн. - 3% річних, 81658,04 грн. інфляційних втрат, 5718844,02 грн. пені та 9731563,43 грн. штрафу. Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 48799952,68 грн. боргу, 1477949,55 - 3% річних, 81658,04 грн. інфляційних втрат, 571884,40 грн. пені, 973156,34 грн. штрафу, відмовивши у решті позову. Суд апеляційної інстанції припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 7355898,75 грн. боргу на підставі пункту 11 частини 1статті 80 Господарського процесуального кодексу України через сплату цієї суми до прийняття рішення у справі. Апеляційний господарський суд, врахувавши майнові інтереси як позивача, так і відповідача, визнав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафних санкцій та при цьому, керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з судовими рішеннями лише в частині зменшення судом розміру штрафних санкцій. Відтак судові акти переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Як убачається зі змісту постанови у справі, апеляційний господарський суд, зменшуючи розмір штрафних санкцій, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Апеляційний господарський суд установив, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через значну заборгованість споживачів і їх неплатоспроможність; важкий фінансовий стан боржника. Судом апеляційної інстанції взято до уваги збитковість діяльності підприємства та недофінансування і нестабільність надходжень коштів із бюджету, внаслідок чого відповідач не мав змоги своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за отриманий газ. Враховано судом і ступінь виконання боржником зобов`язань за договором (поступове погашення відповідачем боргу за спірним договором); те, що відповідач фактично не є споживачем газу; що поставлений за спірним договором газ використовується для виробництва теплової і електричної енергії для потреб населення, бюджетних установ та соціально значимих об'єктів міста. Разом з цим, апеляційний господарський суд врахував майнові інтереси позивача, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені апеляційним господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Наведене узгоджується з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, позаяк спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.