Постанова ВГСУ від 19.11.2015 року у справі №916/273/15-г

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 916/273/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Савицька О.В. - ст. прокурор відділу ГПУ, посв. №015589, позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Бородін Л.О. - керівник, Іванченко О.В. - дов. від 10.02.15,

касаційну скаргуБілгород-Дністровського районного споживчого товариства Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від02.06.15у справі№916/273/15-г Господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської радидоБілгород-Дністровського районного споживчого товариства Одеської областіпростягнення 120684,90 грн.

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради з позовом про стягнення з Білгород-Дністровського районного споживчого товариства Одеської області 120684,90 грн. збитків. В обґрунтування позову, прокурор посилався на те, що відповідач без оформлення права землекористування з 20.02.12 до 20.08.14 використовував земельну ділянку, площею 0,3392 га, у м. Білгород-Дністровський на вул. Московській, 27, та не сплачував кошти за її використання. Внаслідок цього, на думку прокуратури, міській раді завдано збитків у заявленій до стягнення сумі. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 1, 3, 80, 83, 123, 124, 125, 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України, статей 11, 614 Цивільного кодексу України, статей 274, 288, 290 Податкового кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.15 (судді: Волков Р.В., Панченко О.Л., Гут С.Ф.) в позові відмовлено через його необґрунтованість і недоведеність.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.15 (судді: Мирошниченко М.А., Воронюк О.Л., Лашин В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 120684,90 грн. збитків. Суд апеляційної інстанції установив наявність усіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача та визнав обґрунтованим стягнення з нього збитків, завданих використанням спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у заявленій сумі.

Білгород-Дністровське районне споживче товариство Одеської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 156, 157, 211 Земельного кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власниками землі і землекористувачам" №284 від 19.04.93, статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Він вказує на те, що ним у спірному періоді сплачувався земельний податок. Скаржник вважає, що відсутній склад цивільного правопорушення в діях відповідача; що вживав заходи до укладання договору оренди землі і такий договір був укладений між сторонами 25.12.14. Товариство посилається на те, що розмір збитків не може ґрунтуватися на припущеннях та є недоведеним.

Від позивача і прокуратури відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що Білгород-Дністровському районному споживчому товариству на праві власності належить 118/125 частин комплексу будівель, розташованих на земельній ділянці, площею 0,3392 га, у м. Білгород-Дністровський на вул. Московській, 27 (свідоцтво про право власності від 29.03.99). Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.10 №1057-V було затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки та надано відповідачеві в оренду із земель міста строком на 49 років земельну ділянку, площею 0,3392 га, у м. Білгород-Дністровський, на вул. Московській, 27, для обслуговування комплексу будівель. Пунктом 3.1 вказаного рішення зобов'язано відповідача у 120-денний термін замовити технічну документацію зі складання договору оренди та укласти договір оренди і зареєструвати його в установленому законодавством порядку; у разі невиконання відповідачем зазначеного пункту у встановлений строк це рішення втрачає чинність. Суд апеляційної інстанції установив, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідачем не було дотримано вказаних вимог. Установив господарський суд апеляційної інстанції і те, що відповідач без оформлення права землекористування з 20.02.12 до 20.08.14 використовував спірну земельну ділянку (договір оренди землі з власником укладений не був); орендна плата за користування землею відповідачем не вносилася. Крім того, було установлено, що позивач рішенням від 03.10.14 №1057-V продовжив термін дії пункту 1.5 рішення від 08.07.10 №1057-V (яким було затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки відповідача); що договір оренди спірної земельної ділянки був укладений між сторонами лише у грудні 2014 року. В ході розгляду спору апеляційний господарський суд також установив, що рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №264 від 16.05.14 було створено комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено Положення про комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради повідомив відповідача про засідання комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Вказане повідомлення, як установив суд, було отримано відповідачем, втім останній на засідання комісії не прибув (своїх представників не направив). Суд апеляційної інстанції установив, що 20.08.14 відбулося засідання комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам. За результатами роботи комісії складено акт №1 від 20.08.14 та установлено, що відповідач у період з 20.02.12 до 20.08.14 без оформлення правовстановлюючих документів та внесення орендної плати за користування землею використовував земельну ділянку на вул. Московській, 27, у м. Білгород-Дністровському, чим завдав міському бюджету збитків в розмірі 120684,90 грн. Рішенням Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №446 від 11.09.14 було затверджено вказаний акт комісії. Установлено судом апеляційної інстанції і те, що відповідач направляв відповідачу акт про визначення збитків власнику землі та повідомляв про необхідність відшкодування завданих збитків. Між тим, вказана вимога відповідачем була залишена без задоволення; збитки у добровільному порядку ним не відшкодовані. Суд апеляційної інстанції в процесі розгляду спору установив наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, що визнав підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора заявлена в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради про стягнення з Білгород-Дністровського районного споживчого товариства 120684,90 грн. збитків. Підставою для нарахування збитків стало використання відповідачем земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів (договору оренди) і невнесення плати за користування нею. Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим стягнення з відповідача 120684,90 грн. збитків за період з 20.02.12 до 20.08.14, та задовольнив позов. Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України. За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Водночас, відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі, орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою вказаним Порядком. При вирішенні спорів за позовом органу місцевого самоврядування про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) з особи, яка набула у власність будівлю чи споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, враховуються загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України. При цьому, з'ясовуються причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. Отже, відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: шкоду, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 28.01.15 у справі №5023/3993/12(5023/9057/11) та від 07.10.15 №916/3371/14. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд апеляційної інстанції установив, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачеві; що рішенням ради від 08.07.10 відповідачеві надавалася в оренду спірна земельна ділянка та було зобов'язано останнього у 120-денний термін замовити технічну документацію зі складання договору оренди та укласти договір оренди і зареєструвати його в установленому законодавством порядку. Проте, як установив суд, вказаного відповідачем вчинено не було; у встановлені терміни договір оренди укладений не був; орендна плата за користування земельною ділянкою відповідачем у спірному періоді не вносилася. Отже, відповідач користувався зазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Як вже зазначалося, дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції установив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, збитки, що позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати. При цьому, як установив суд апеляційної інстанції, розмір збитків у вигляді упущеної вигоди нараховано і визначено у відповідності до вказаного Порядку. Відсутності свої вини у спричиненні збитків, і це установив суд апеляційної інстанції, відповідач не довів. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судом апеляційної інстанції; їм усім надавалася оцінка судом; та вони стосуються переоцінки доказів, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -