ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 915/797/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Малетича М.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.09.15у справі№915/797/15господарського судуМиколаївської областіза позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу "Лиманський"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укремоція"простягнення сумиза участю представників від:позивачаВолох Д.М. (дов. від 07.10.15), Мойсеєнко В.М., Веселовська С.А. (дов. від 19.03.15)відповідачаСобко Л.В. (дов. від 01.01.15)

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Лиманський" звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог та зміну предмету позову від 05.06.15) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" 15 096,38 грн. - 3% річних та 397 828,47 грн. інфляційних втрат, а також просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укремоція борг на суму 1 000 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.07.15

(суддя Смородінова О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Лисенко В.А., судді: Колоколов С.І., Ліпчанська Н.В.), позов задоволений повністю, з підстав його обгрунтованості, зважаючи на положення ст.ст.525, 526, 610, 612, 625, 629 України та відсутності доказів вчасного погашення боргу.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах. Свою позицію скаржник обгрунтовує погашенням основної суми боргу на момент винесення рішення місцевим судом. До того ж, скаржник вважає, що господарським судом м. Києва по справ №910/21793/14 вже було вирішено спір про стягнення боргу з урахуванням інфляції та 3% річних за вказаним договором поставки.

Позивач надав відзив, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги, постанову просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 12.11.12 між ТОВ "Кам'янка Глобал Вайн" (далі - покупець) та СГВК "Лиманський" (далі - постачальник) був укладений договір №12/11-2012 поставки виноматеріалів, за умовами якого постачальник мав поставити виноматеріали врожаю 2012 року, а покупець прийняти та оплатити товар.

01.10.13 ТОВ "Укремоція", як поручитель та СГВК "Лиманський", як кредитор, уклали договір поруки, по якому поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Кам'янка Глобал Вайн" (далі-боржник), що виникли по договору поставки виноматеріалів від 12.11.12 №12/11-2012, який був укладений між кредитором та боржником (п.1.1 договору). При цьому поручитель відповідає перед кредитором в межах суми 1000,00 грн. (п.3.1, п.4.1).

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.11.14 по справі №910/21793/14 (яке набрало законної сили) з ТОВ "Кам'янка Глобал Вайн" на користь СГВК "Лиманський" стягнуто 839628,03 грн. - заборгованості, 94987,91 грн. - пені, 40814,54 грн. -3% річних, 123 976,51 грн. - інфляційних. На час звернення позивача до суду, вищевказане рішення відповідачем виконане не було.

Отже, предметом позову у даній справі є майнова вимога - стягнення 3% та інфляційних, застосовуючи солідарне стягнення з боржника та поручителя, обумовленої порукою суми.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій обґрунтували свій висновок тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому, судами встановлено, що відповідач-1 дійсно погасив заборгованість перед позивачем за судовим рішенням, але після звернення позивача до суду з даним позовом. Так, банківські виписки свідчать, що 25.05.15 відповідач-1 сплатив позивачу за судовим наказом №910/21793/14 від 22.12.14, виданим господарським судом міста Києва, 920 000,00 грн., а 27.05.15 - 199 568,13 грн., що разом складає - 1 119 568,13 грн. Проте вказані проплати були здійснені вже після порушення господарським судом даної справи.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення вимог щодо стягнення з ТОВ "Укремоція" солідарної відповідальності на суму 1 000,00 грн., зважаючи на положення ст.ст.553-554 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на те, що статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зі змісту положень ст.ст.610, 612, 625 ЦК України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що боржник - ТОВ "Камянка Глобал Вайн" погасив основну заборгованість перед позивачем на суму 839 628,03 грн. за наявним судовим рішенням по справі №910/21793/14, однак лише 25.05.15. Період з 30.09.14 по 25.05.15 є періодом прострочення виконання зобов'язання.

Всилу вимог ст.193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Нарахування 3% річних та інфляційних є способом захисту майнового права та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ч.2 ст.625 ЦК України), а отже невчасне погашення основного боргу не звільняє боржника від обов'язку нести відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо стосується нібито подвійної грошової відповідальності, на якій наполягає скаржник, обґрунтовуючи свою позицію вирішенням спору про стягнення боргу з урахуванням інфляції та 3% річних за вказаним договором поставки по справі №910/21793/14, суд касаційної інстанції спростовує її наступним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що по справі №910/21793/14 нарахування інфляційних та 3% річних здійснювалося за взагалі за інший період з 28.02.14 до 30.09.14. При цьому нарахування штрафних (фінансових) санкцій по даній справі позивач здійснював за період з 30.09.14 по 13.05.15 (день звернення до суду з позовом). Відповідно до Додатку №1 розрахунку штрафних санкцій за договором від 12.11.12 №12/11-2012 розмір 3% річних складає 15596,38 грн., а інфляційних - 397828,47 грн. (а.с.13). Розрахунок штрафних санкцій судами попередніх інстанцій перевірений та визнаний правильним, тому всилу вимог ст.1117 ГПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.

Що стосується солідарної відповідальності ТОВ "Укремоція", суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на вимоги ст.ст.553-554 ЦК України та визнання відповідач-2 позову повністю, тобто визнання ТОВ "Укремоція" солідарної з відповідачем-1 перед позивачем фінансової відповідальності по зазначеному договору поставки і поруки у розмірі 1 000,00 грн.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, а тому їх слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.15 у справі №915/797/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

М. М. Малетич