Постанова ВГСУ від 19.11.2015 року у справі №915/164/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 915/164/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідача),суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Груп ЛТД"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.06.15у справі№915/164/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Груп ЛТД"доКомунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаУправління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської радипровизнання продовженим та внесення змін до договору оренди

Представники від позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Груп ЛТД" у лютому 2015 року заявлений позов до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" про: визнання договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 01.08.08 №158, укладеного між позивачем та відповідачем, продовженим на той самий термін та на тих саме умовах; внесення змін до підпункту 1 пункту 1 спірного договору оренди у наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - незакінчене будівництво будівлі готельного комплексу та прилегле замощення (надалі - майно), загальною площею 314 кв.м. (в т.ч. фундамент 93, 04 кв.м.), що знаходиться на балансі КП ММР "Миколаївелектротранс", вартість якого визначена згідно з висновками експерта і становить за експертною оцінкою 6 824,0 грн., розташоване за адресою м. Миколаїв, вул. Будівельників 22. Майно передається в оренду з метою використання для побудови готельного комплексу." Посилаючись на приписи пункту 10.1 договору, позивач зазначав, що для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору, а розбіжності в підпункті 1 пункту 1 спірного договору погіршують становище орендаря, оскільки не дають змогу оформити правові документи на добудований готельний комплекс. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями частин 2, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 284, 291 Господарського кодексу України, статей 638, 651 759, 763, 764 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.03.15 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.04.15, ухваленим суддею Олейняш Е.М., у позові відмовлено. Мотивуючи рішення суд виходив з того, що орендодавець до закінчення строку дії договору повідомив орендаря про припинення дії спірного правочину, відтак правові підстави для визнання продовженим договору на той самий термін та на тих саме умовах відсутні. Враховуючи що спірний договір припинив свою дію, суд дійшов висновку про відсутність підстав для внесення до нього змін. При цьому суд керувався приписами статей 631, 651, 763, 764 Цивільного кодексу України та статей 188, 284, 291 Господарського кодексу України, статей 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Філінюка І.Г., Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т., постановою від 30.06.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Груп ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Товариство вказує на те, що формулювання підпункту 1.1. договору перешкоджає йому оформити правові документи на добудований об'єкт. Посилаючись на приписи статей 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 759, 763, 764 Цивільного кодексу України, статті 291 Господарського кодексу України, скаржник зазначає, що лист-повідомлення відповідача від 11.06.14 №762 про припинення договору оренди несе лише інформативний характер, тому наголошує, що орендодавець упродовж місяця після закінчення дії договору не заперечував проти продовження строку на який укладено спірний праовчин.

Від Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Від Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради надійшла заява у якій останній просить суд розглядати справу за відсутності його представника та залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. При розгляді справи судами установлено, що 01.08.08 між Комунальним підприємством Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" - орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Груп ЛТД" - орендарем, укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №158. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - фундамент та прилегле замощення (надалі - майно), керуючись розпорядженням Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради від 25.05.08 № 307-р, загальною площею 314 кв. м. (в т.ч. фундамент - 93, 04 кв. м.), що знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно з висновками експерта і становить за експертною оцінкою 6 824,0 грн, розташоване за адресою: місто Миколаїв, вулиця Будівельників 22. Майно передається в оренду з метою використання під будівництво готельного комплексу. Відповідно до пункту 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Згідно з пунктами 2.2, 2.3 договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним упродовж строку оренди. Відповідно до пункту 2.4 договору, у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній повинен повернути орендодавцеві орендоване приміщення в 15-денний термін з дня отримання заяви орендодавця за актом приймання-передавання приміщення. Пунктом 2.6 договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Згідно з пунктами 6.7, 8.2 договору орендар та орендодавець мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору. Відповідно до пункту 10.1, договір укладено строком на 2 роки 364 днів. Договір діє з 01.08.08. Пунктом 10.3 договору унормовано, що зміни та доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються упродовж одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. У відповідності до пункту 10.5 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору упродовж одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. Згідно з пунктом 10.7, дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Судами установлено і те, що на виконання умов спірного договору, сторонами підписано акт приймання-передавання нежитлового приміщення за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення - фундамент та прилеглу територію загальною площею 314 кв. м. Крім того, між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору від 01.08.11 №1, якою сторони погодили та виклали пункт 10.1 договору в наступній редакції: "Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що продовжує діяти з 01.08.2011 року", Отже, як установили суди, строк дії договору закінчився 31.07.14. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно зі статтею 626 названого Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 цього ж Кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до положень статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частина 3 зазначеної статті унормовує, що предметом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Відносини оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності та є об'єктом договору від 01.08.08 №158 регулюються у тому числі Законом України "Про оренду державного та комунального майна". За приписами статті 2 названого Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. За приписами статті 188 Господарського кодексу України, які кореспондуються зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Судами установлено, що орендодавець листом від 11.06.14 №763 повідомив орендаря про припинення дії договору оренди з 01.08.14, через закінчення строку дії договору передбаченого сторонами у пункті 10.1; прийняття Миколаївською міською радою рішення від 20.10.11 №10/15, котрим затверджено Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва, відповідно до пункту 2.3 якого підприємства комунальної власності мають право передавати в оренду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, з загальною площею що не перевищує 200 кв. м., а органом, уповноваженим на укладання відповідних договорів оренди, є Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради. Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітл Груп ЛТД" звернулось до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" з листом-пропозицією від 25.12.14 вх. № 678 про внесення змін до пункту 1.1 договору шляхом викладення його в наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - незакінчене будівництво будівлі готельного комплексу та прилегле замощення (надалі - майно), загальною площею 314 кв.м. (в т.ч. фундамент 93, 04 кв.м.), що знаходиться на балансі КП ММР "Миколаївелектротранс", вартість якого визначена згідно з висновками експерта і становить за експертною оцінкою 6 824,0 грн., розташоване за адресою м. Миколаїв, вул. Будівельників 22. Майно передається в оренду з метою використання для побудови готельного комплексу." Проте, орендодавець листом від 15.01.15 № 58 відмовив у внесенні змін до пункту 1.1 договору, з огляду на відсутність розбіжностей між договором та актом приймання-передачі об'єкту оренди, закінчення строку дії договору 31.07.14 та необхідністю звернення для вирішення питання, щодо оренди комунального майна до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради. Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, упродовж якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Частиною 1 статті 763 названого Кодексу унормовано, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. За змістом частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 764 Цивільного кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського кодексу України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. Вказане передбачено також у частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Отже зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" убачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Ураховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання продовженим на той самий термін та на тих самих умовах договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 01.08.08 №158, а відтак і про відмову у внесенні змін до нього. Зміни можна внести у договір тоді, коли він є чинним, а спірний договір припинив свою дію і не є продовженим. При цьому колегія суддів ураховує, що судами при розгляді справи по суті установлено: відповідно до договору та акта приймання-передачі в оренду передано окреме індивідуально визначене майно - фундамент та прилегле замощення (надалі - майно) загальною площею 314 кв. м., тобто розбіжності відсутні. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених судами обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,