ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 910/29743/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівВладимиренко С.В. Кочерової Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 19.03.2015 Київського апеляційного господарського суду 09.09.2015у справі господарського суду№ 910/29743/14 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"доПриватного акціонерного товариства "Український страховий дім" простягнення 25228,05 грн.за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі № 910/29743/14 (суддя Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 (головуючий суддя Гончаров С.А., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (позивач) в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 910/29743/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 06.06.2011 між Приватним акціонерним товариством "Український страховий дім" (страховик) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (страхувальник), укладено договір добровільного страхування кредитів № 27-13/67 (соціальні пенсіонери), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням позичальниками своїх договірних зобов'язань за кредитними угодами, що укладені між страхувальником та позичальниками, з типовою формою якого страховика ознайомлено.

У пункті 4.3 договору передбачено, що зобов'язання страховика за цим договором розповсюджуються на страхові випадки, які настали в період дії конкретної кредитної угоди, за умови сплати страхових платежів.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що дія договору автоматично продовжується на кожний наступний строк і на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому розділом 7 цього договору.

Відповідно до пункту 7.4 договору про намір достроково припинити дію цього договору сторона-ініціатор зобов'язана у письмовій формі повідомити іншу сторону не менше ніж за 30 календарних днів до можливої дати припинення дії цього договору.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Український страховий Дім" 25 228,05 грн., а саме 23 962,94 грн. безпідставно отриманих коштів, 1 265,11 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем помилково перераховано страховий платіж у сумі 23 962,94 грн. за договором добровільного страхування кредитів № 27-13/67 від 06.06.2011, дія якого фактично припинилась.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір. Правочин - це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем платіжним дорученням № 143990787 від 11.07.2014 перераховано 23 962,94 грн. з призначенням платежу "страх. платіж за 06.2014 згідно з дог. № 27-13/67 від 06/07/2011 добровільного страх. кред. (соц.пенсіонери).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Відповідач отримав грошові кошти за договором, тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин норми статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, матеріали справи не містять доказів припинення дії договору № 27-13/67 від 06.06.2011.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 910/29743/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді С. Владимиренко

Н. Кочерова