ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 910/28587/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової Т.Б., Костенко Т.Ф.,розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"на постанову від 18.08.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/28587/14господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор"простягнення 3 947 856,00 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Фурман В.В. (дов. від 20.10.15)

Від відповідача - Святецький М.П. (дов. від 23.02.15)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 05.11.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Райз-Максимко" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Рівненський елеватор" про стягнення збитків у сумі 3 947 856,00 грн., понесених позивачем в зв'язку з неможливістю отримати сертифікат на насіння гібриду кукурудзи НС-301 внаслідок змішування з іншим гібридом, а відтак використання гібриду кукурудзи НС-301 за його прямим призначенням.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2015 (Грєхова О.А., судді Літвінова М.Є., Ярмак О.М.) в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 у складі: Пашкіної С.А., Кропивної Л.В., Сітайло С.Г. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Райз-Максимко" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про насіння і садівний матеріал", Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затв. наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 за № 661.

ТОВ "Рівненський елеватор" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2013 між ТОВ "Рівненський Елеватор" та ПАТ "Райз-Максимко" укладено договір про надання послуг по прийманню, сушці, обмолоту кукурудзи в качані, зберіганню та відпуску насіння кукурудзи №1, відповідно до умов якого замовник передає гібридне насіння кукурудзи в качані (надалі - продукція), а підприємство приймає продукцію та зобов'язується здійснити обмолот, сушку, калібрування, зберігання продукції та її подальший відпуск відповідно до окремих заявок замовника, які є невід'ємною частиною цього договору. Перелік послуг та їх вартість визначається в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору вартість продукції за одну тонну складає 26400,00 грн. з ПДВ.

За умовами п.п. 1.3., 1.4. договору продукція передається на зберігання за умовою "до вимоги". Строк зберігання продукції обраховується по кількості тонно-днів збереження. Власником продукції, яка передається на зберігання є замовник.

Відповідно до п. 3.1. договору приймання продукції проводиться у відповідності з порядком і правилами, встановленими ДСТУ "Правила приймання і методи відбору проб" на відповідний вид продукції з обов'язковою присутністю представника замовника.

Якість кожної доставленої партії продукції визначається на основі аналізів, проведених лабораторією підприємства (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.5. договору погоджено, що відпуск (повернення) продукції із зберігання проводиться підприємством партіями та у відповідних кількостях на підставі письмової вимоги замовника не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від замовника, в присутності його представника, при умові кінцевого розрахунку за наданий підприємством об'єм послуг.

Відпуск (переоформлення) продукції проводиться виходячи із фактичної якості продукції, що визначалася в процесі сушки, обмолоту, калібрування та зберігання, на момент відпуску (переоформлення), що повинно бути підтверджено посвідченням про якість, яке надається підприємством замовнику. При відпуску продукції вага визначається за вагами підприємства, якість продукції визначається лабораторією підприємства (п.п.3.7., 3.8. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору проведені роботи по сушці, обмолоту, калібруванню здійснюються в присутності представника замовника та оформляються актами підробітку зерна, які є обов'язковими. Акти підробітку повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін та складені в двох примірниках по одному для кожної з сторін.

Якість насіння після сушки, обмолоту, калібруванню визначається лабораторією підприємства та в момент відпуску насіння повинна відповідати відповідним державним стандартам України (п. 4.3. договору).

Підприємство пунктом 5.5. договору зобов'язалося, зокрема, відшкодувати замовнику втрати чи нестачу продукції, а також погіршення її якості.

В свою чергу, замовник зобов'язався, у випадку виникнення розбіжностей з підприємством по якісних показниках продукції, яку отримує замовник, для визначення якості запрошувати інспектора Державної сільськогосподарської інспекції, або експерта іншої компетентної державної організації (п. 6.4. договору).

При цьому, згідно з п.8.3. договору підприємство відшкодовує замовнику за втрату (нестачу) продукції або за таке пошкодження продукції, що призвело до погіршення споживчих якостей настільки, що використання того за призначенням стало неможливим ("істотне пошкодження") - у розмірі повної вартості продукції, виходячи із ціни продукції, що визначена пунктом 1.2. цього договору, за інші пошкодження - у розмірі суми, на яку знизилася вартість продукції, виходячи із ціни продукції, що визначена пунктом 1.2. цього договору (вказана сума визначається шляхом проведення оцінок незалежними експертами - співробітниками Державної сільськогосподарської інспекції або іншої компетентної державної організації).

Відшкодування збитків замовнику, як в першому, так і в другому випадку, проводиться підприємством за вибором замовника шляхом перерахування грошових коштів, або шляхом відшкодування в натуральному виразі однорідною продукцією належної якості.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині невиконання зобов'язань, що виникли протягом строку дії договору - до повного їх виконання (п. 12.1. договору).

Судами також встановлено, що позивачем відповідно до розпоряджень-актів на доробку зерна, насіння олійних культур і трав №38/13 від 19.09.2013, №61/13 від 03.10.2013 та №98/13 від 23.10.2013 передано на обмолот гібрид кукурудзи НС-251 у кількості 526640 кг. і гібрид кукурудзи НС-301 у кількості 427180 кг.

Як зазначав позивач, внаслідок обмолоту, сушки та калібрування відповідач повинен був передати позивачу гібрид кукурудзи НС-251 у кількості 184535 кг і гібрид кукурудзи НС-301 у кількості 149540 кг.

Згідно з товарно-транспортними накладними №447 від 28.03.2014, №448 від 28.03.2014, №762 від 30.04.2014, №831 від 08.05.2014, б/н від 12.05.2014 та №№844, 843, 893, 845, 824, 821, 841, 826, 808, 807, 814, 812 від 06.05.2014 відповідач передав позивачу гібрид кукурудзи НС-251 у кількості 97860 кг і гібрид кукурудзи НС-301 у кількості 236440 кг. При цьому судами встановлено, що відповідачем в період з 28.03.2014 по 06.05.2014 було відпущено позивачу насіння кукурудзи НС-251 на загальну кількість 184520 кг і насіння кукурудзи НС-301 на загальну кількість 149540 кг, про що свідчать наявні в матеріалах справи свідоцтва на гібридне насіння кукурудзи, а помилковий запис до товарно-транспортних накладних допущено з вини представника відповідача.

Листом №246 від 24.07.2014 ПАТ "Райз-Максимко" повідомив ТОВ "Рівненський Елеватор", що 30.07.2014 о 12:00 год. на Зорянській філії ПАТ "Райз-Максимко" за участю представників Державної сільськогосподарської інспекції, буде проведено відбір зразків насіння кукурудзи гібриду НС-301 для передання їх на експертизу та просив направити відповідача свого уповноваженого представника для участі у відборі.

За Результатами визначення типовості (автентичності) зразків насіння гібридів кукурудзи №106/448 від 21.08.201,4 складеними Інститутом фізіології рослин і генетики Національної академії наук України встановлено, що за компонентами електрофоретичного спектру білку зразки кукурудзи з маркуванням НС-301: фракція №1 - відповідає генетичній чистоті 83%, 17% домішки іншого гібрида; фракція №2 - відповідає генетичній чистоті 45%, 55% домішки іншого гібрида; фракція №3 - відповідає генетичній чистоті 65%, 35% домішки іншого гібрида; фракція №4 - відповідає генетичній чистоті 17%, 83% домішки іншого гібрида.

Крім того, відповідно до Обґрунтування результатів досліджень №15-5-12-1/3913 від 10.11.2014 Українського інституту експертизи сортів рослин Міністерства аграрної політики та продовольства України:

- зразок 407 насіння гібриду кукурудзи НС 301 за результатами лабораторних досліджень неоднорідний і представлений двома типами електрофоретичних спектрів зеїнів у співвідношенні 58% відповідає офіційному зразку гібрида НС 301 та 42% характерні для офіційного зразка гібрида НС 251;

- зразок 408 насіння гібриду кукурудзи НС 301 за результатами лабораторних досліджень неоднорідний і представлений двома типами електрофоретичних спектрів зеїнів у співвідношенні 20% відповідає офіційному зразку гібрида НС 301 та 80% характерні для офіційного зразка гібрида НС 251;

- зразки 407 і 408, які репрезентують відповідні партії задекларованого гібриду представлені сумішшю насіння двох гібридів кукурудзи звичайної, яка не відноситься до категорії насіння гібриду першого покоління НС 301 і підлягає реалізації як товарне зерно.

ПАТ "Райз-Максимко", зазначаючи, що змішування відбулося внаслідок дій відповідача, що виявилося в неправильному оформленні товарно-транспортних документів та в зв'язку з неможливістю отримати сертифікат на насіння гібриду кукурудзи НС-301 внаслідок змішування з іншим гібридом, а відтак використання гібриду кукурудзи НС-301 за його прямим призначенням, звернулося до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ «Рівненський Елеватор» 3947856,00 грн. збитків.

В силу положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що збитки стали об'єктивним наслідком поведінки боржника, який завдав шкоди.

За загальним правилом деліктна відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

В разі відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушується права іншої особи.

Пунктом 3.2. даної Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затв. наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року № 661 передбачено, що якщо за результатами випробувань будуть виявлені розбіжності в якості зерна понад норму допустимих відхилень, підприємство-одержувач: протягом доби, крім вихідних днів, у письмовій формі (телеграма, телефонограма, факсограма з їх обов'язковою реєстрацією у реєстраційній книзі) викликає представників: власника зерна, підприємства-відправника та Держсільгоспінспекції за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку викликається представник Держсільгоспінспекції за місцем надходження зерна); забезпечує цілісність зберігання зерна та незмінність його якості до вирішення спірних питань в опломбованій місткості.

За погодженням з підприємством-відправником зберігання зерна можливе без розвантаження транспорту або із розвантаженням. Розвантаження проводиться в опломбовану місткість (силос, склад), що забезпечує незмінність маси зерна та його якості, у присутності держінспектора Держсільгоспінспекції за місцем надходження зерна, та складається акт про розвантаження спірної партії зерна.

За приписами п. 3.4.1. Інструкції комісія проводить обстеження транспортного засобу або місткості, де зберігається спірна партія зерна, та наявність пломб.

Відбір проб для всіх спірних чи арбітражних визначень проводиться комісією в присутності зацікавлених сторін (в т.ч. за дорученням) згідно з вимогами діючих стандартів масою, яка дозволяє сформувати проби для усіх зацікавлених сторін та забезпечити всі етапи арбітражу. Проби пакуються в тару, яка гарантує незмінність якості та опломбовується, та засвідчуються підписами членів комісії (п. 4.1. Інструкції).

Пунктом 3.4.2. Інструкції чітко передбачено, що відбір проби проводиться лише за відсутності порушень вимог щодо зберігання спірної партії, а виділені з неї проби пломбуються, забезпечуються етикетками з підписами осіб, які брали участь у відборі. Акт про відбір проб підписується всіма членами комісії. Відібрані і опломбовані проби надаються зацікавленим сторонам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів дотримання ним положень Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, зокрема, в частині проведення виробничою технологічною лабораторією ПАТ "Райз-Максимко" при надходженні зерна попереднього визначення його якості.

Відповідач передавав позивачу продукцію за спірним договором у період з 28.03.2014 по 06.05.2014, в той час як позивач звернувся з листом до ТОВ "Рівненський елеватор" з повідомленням про відбір зразків насіння кукурудзи гібриду НС-301 та просив направити відповідача свого уповноваженого представника для участі у відборі для передання їх на експертизу лише 24.07.2014, тобто більше ніж через два місяці.

Судами встановлено, що відповідачем не надано доказів належного повідомлення представника відповідача та Держсільгоспінспекції щодо розбіжності в якості зерна, а також не підтверджено факт забезпечення ним цілісності зберігання зерна та незмінності його якості в опломбованій місткості на час вирішення спірного питання.

Посилання касатора на помилковість застосування судами Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, оскільки поняття "зерно" і "насіння" не є тотожними, не приймається до уваги з огляду на те, що

П.1.1 договору №1 від 29.04.2013 передбачено, що замовник передає гібридне насіння в качані, а підприємство приймає продукцію та зобов'язується здійснити обмолот, сушку, калібрування, зберігання продукції та її подальший відпуск відповідно до окремих заявок замовника, тобто в договорі не визначено в якому вигляді продукцію має бути повернуто замовнику.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" залишити без задоволення.

Постанову від 18.08.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/28587/14господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

Т. Костенко