Постанова ВГСУ від 19.11.2015 року у справі №910/11549/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 910/11549/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: Майструк Є.С. - дов. від 25.11.14, відповідача: Негрич О.Я - дов. від 28.05.15,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від17.08.15у справі№910/11549/15 Господарського суду міста Києваза позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"провідшкодування 11559,48 грн. шкоди в порядку регресу

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 11559,48 грн. В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував на те, що він згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №2014085/56/FR від 01.07.14 виплатив страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля (страхувальнику), а тому до нього у межах фактичних витрат (за вирахуванням франшизи) перейшло право на отримання від відповідача виплаченої суми страхового відшкодування. При цьому, позивач посилався на приписи статей 993, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.15 (суддя Князьков В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4139,24 грн. страхового відшкодування. У решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 4139,24 грн. страхового відшкодування. При цьому, суд визнав безпідставним включення до суми страхового відшкодування 55,80 грн. вартості технологічної мийки та зазначив про те, що відповідачем до прийняття судового рішення було сплачено 7364,44 грн. страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.15 (судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 993, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статті 22, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Товариство вважає завищеним розмір спірної суми страхового відшкодування та вказує на те, що страхове відшкодування було розраховано без урахування експлуатаційного зносу автомобіля.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.10.14 в м. Черкаси на перехресті вул. Благовісної та вул. Котовського сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення легкового автомобіля Opel Omega, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, власником якого є ОСОБА_7, та легкового автомобіля "TOYOTA Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який належить ТОВ "Сандора". Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.10.14 у справі №712/13800/14-п ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки/моделі Opel Omega, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та в діях останнього встановлено склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею124 КпАП. Суди також установили, що 01.07.14 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" - страховиком та ТОВ "Сандора" - страхувальником і вигодонабувачем був укладений договір №2014085/56/FR добровільного страхування наземного транспорту. За умовами цього договору страхувальник зобов'язався компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "TOYOTA Camry", д/н НОМЕР_2, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. Пунктом 20.12 вказаного договору добровільного страхування передбачено, що при пошкодженні транспортного засобу розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Opel Omega, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована НАСК "Оранта" згідно з полісом №АС7560752 (франшиза - 510 грн.). Суди також установили, що ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" за заявою страхувальника на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту відповідно до страхового акта №1.001.14.16155/VESКO30544 від 29.10.14 і платіжного доручення №138772 від 31.10.14 перерахувало на рахунок станції технічного обслуговування суму страхового відшкодування у розмірі 12069,48 грн. Після виплати страхового відшкодування позивач звертався до відповідача із заявою про відшкодування йому виплаченої суми страхового відшкодування, проте така заява була залишена відповідачем без задоволення. Між тим, як установили суди, 7364,44 грн. страхового відшкодування відповідач сплатив до прийняття судового рішення. Крім того, як було установлено, позивач до суми страхового відшкодування безпідставно включив вартість технологічної мийки автомобіля у розмірі 55,80 грн. Відтак, сума страхового відшкодування, котра підлягає до відшкодування відповідачем, як установили суди, становить 4139,24 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" заявлена до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 11559,48 грн. страхового відшкодування. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 4139,24 грн., відмовивши у решті позову. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням і постановою в частині задоволення позову про стягнення з нього 4139,24 грн. страхового відшкодування. В частині відмови у позові про стягнення з відповідача 7420,24 грн. судові акти у справі ніким не оскаржені, відтак рішення і постанова переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Частиною першою статті 1191 цього ж Кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов. Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідно до приписів статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з приписами статті 990 названого Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). У відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Як вже зазначалося, і це установили суди, позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11559,48 грн. без франшизи. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що позивач у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля) здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування від 01.07.14. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, перевіривши розрахунок суми страхового відшкодування, господарські суди установили, що позивач, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов зазначеного договору, набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування в розмірі 4139,24 грн. (за виключенням вартості автомийки - 55,80 грн. та вже відшкодованої до прийняття судового рішення відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 7364,44 грн.). Враховуючи установлені обставини і межі страхової відповідальності відповідача, та зважаючи на приписи наведеного законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування переглянутої постанови та задоволення касаційної скарги. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 15.04.15 у справі №910/7163/14). Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про невірне, на його думку, визначення розміру страхового відшкодування (без урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля), не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка господарськими судами і він був відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, суди дослідили розрахунок заявленої до стягнення суми страхового відшкодування та визнали його обґрунтованим і законним в частині стягнення з відповідача 4139,24 грн. Інші доводи теж визнаються неспроможними з огляду на викладене та встановлене судами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та зазначені приписи законодавства, правових підстав для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,