ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 909/1104/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКостенко Т.Ф., Фролової Г.М.,розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика"на рішення від 11.06.2015 господарського суду Івано-Франківської області та постанову від 26.08.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№909/1104/14 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомУправління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської областідоПриватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика"простягнення надміру виплачених коштів по пенсійній справі в сумі 65 783,31 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - ОСОБА_4 директор

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 13.11.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Костенко Т.Ф., Фролова Г.М.

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика" про стягнення надміру виплачених коштів по пенсійній справі в сумі 65 783 грн. 31 коп.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2014 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2014 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2015 касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі задоволено частково; постанову від 22.01.2015 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 28.10.2014 господарського суду Івано-Франківської області скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2015 (суддя Деделюк Б.В.) позов задоволено; стягнуто з ПАТ "Коломийська швейна фабрика" на користь управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі 65 783 грн. 31 коп. надміру виплачених коштів по пенсійній справі.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у складі: Мельник Г.І., Матущак О.І., Михалюк О.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Коломийська швейна фабрика" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.257, 261, 267, 1193 Цивільного кодексу України. При цьому касатор зазначає, що неправильне призначення та виплата пенсії ОСОБА_8 та відповідно завдана позивачу майнова шкода у вигляді надміру сплаченої пенсії обумовлена виною самого позивача, який не помітив неправильного запису у трудовій книжці ОСОБА_8 та не вжив додаткових заходів для з'ясування реального стажу роботи ОСОБА_8

Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на обліку управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі перебувала пенсіонерка ОСОБА_8, якій з 31.08.2005 призначено пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При призначенні пенсії ОСОБА_8 було представлено трудову книжку, відповідно до записів якої пенсіонерка працювала з 01.05.1968 по 30.06.1968 на Надвірнянському лісокомбінаті, з 12.07.1974 по 14.09.1976 на Коломийській швейній фабриці та з 11.03.1981 по 11.03.1984 доглядала за дитиною до досягнення трирічного віку. Загальний трудовий стаж, який враховано при визначенні права на пенсію по інвалідності склав: 5 років 4 місяці 3 дні.

В ході аудиторської перевірки стану роботи по призначенню пенсій у 2014 році управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі, виявлено, що під записом про звільнення ОСОБА_8 з Коломийської швейної фабрики проставлено печатку, на якій зазначено: 1976 рік, Україна.

У зв'язку з необхідністю встановлення достовірності даних вказаних у трудовій книжці, до управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі було направлено запит щодо перевірки факту роботи громадянки ОСОБА_8 на Коломийській швейній фабриці.

За результатами проведеної перевірки, 03.04.2014 працівниками управління Пенсійного фонду України м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області складено акт № 449 перевірки документів про стаж роботи та заробітну плату громадянки ОСОБА_8, відповідно до якого період роботи, зазначений у трудовій книжці ОСОБА_8 з 12.07.1974 по 14.09.1976 не підтверджується первинними документами. У зв'язку з цим, здійснено перерахунок трудового стажу та страхового стажу ОСОБА_8

Крім того, головним спеціалістом відділу внутрішнього аудиту головного управління Пенсійного фонду України в області ОСОБА_9 та заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління Пенсійного фонду України м. Коломиї та Коломийському районі ОСОБА_10 проведено зустрічну перевірку щодо достовірності факту роботи ОСОБА_8 за результатами якої складено акт від 28.05.2014, який підписано без зауважень головою правління ПАТ "Коломийська швейна фабрика" ОСОБА_4 та відповідно до якого підтверджено порушення, наведені в акті від 03.04.2014 за № 449.

Згідно розрахунку переплати пенсій ОСОБА_8 фактично виплачено 64770 грн. 67 коп. та поштовий збір 1012 грн. 64 коп.

Зважаючи на проведений перерахунок пенсії, управлінням Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі відповідачу направлено претензію № 3472/06 від 02.06.2014 про повернення до бюджету Пенсійного фонду України 65 783 грн. 31 коп.

Листом № 19 від 20.06.2014 відповідачем відмовлено управлінню Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі у поверненні нарахованої пенсії, що стало підставою для звернення останнього до господарського суду з даним позовом.

Згідно з ст. 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються цим Законом. Виключно цим Законом, зокрема визначаються: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі; підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Згідно з п. 2 "Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4 визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є зокрема завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльність особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає чотири елементи: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

За загальним правилом, обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди; відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

При цьому, частиною 2 статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, а саме: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ст. 22 ЦК України).

Статтею 224 ГК України встановлено, що саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Посилання касатора на те, що завдана позивачу майнова шкода у вигляді надміру сплаченої пенсії обумовлена виною самого позивача, який не помітив неправильного запису у трудовій книжці ОСОБА_8 та не вжив додаткових заходів для з'ясування реального стажу роботи ОСОБА_8, не приймається до уваги, оскільки судами встановлено, що при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_8 з 31.08.2005 працівники управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі діяли в межах чинного на той час законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вина позивача у завданні шкоди не доведена, причинний зв'язок між діями позивача по призначенню пенсії та заподіяною шкодою відсутній; акт перевірки документів про стаж роботи та заробітну плату громадянки ОСОБА_8 від 03.04.2014 № 449 підписано без зауважень головою правління ПАТ "Коломийська швейна фабрика", на час вирішення спору не оскаржувався і є чинним, а факти наведені в акті перевірки від 03.04.2014 за № 449 відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.

Що стосується посилання касатора на необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та проігноровано подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

03.04.2014 працівниками управління Пенсійного фонду України м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області складено акт № 449 перевірки документів про стаж роботи та заробітну плату громадянки ОСОБА_8, і саме з цього моменту позивач довідався про порушення свого права, а саме про те, що період роботи, зазначений у трудовій книжці ОСОБА_8 з 12.07.1974 по 14.09.1976 не підтверджується первинними документами, у зв'язку з чим було здійснено перерахунок трудового стажу та страхового стажу ОСОБА_8

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційна інстанція правомірно відмовила в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика" залишити без задоволення.

Постанову від 26.08.2015 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 11.06.2015 господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1104/14 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Т. Костенко

Г. Фролова