Постанова ВГСУ від 19.11.2015 року у справі №904/3199/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 904/3199/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників за первісним позовом: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Іващук П.В. - дов. від 31.12.14,

касаційну скаргуДніпродзержинської міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від20.05.15у справі№904/3199/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Дніпродзержинської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл"провизнання договору оренди землі укладенимза зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл"доДніпродзержинської міської радипровизнання протиправним і скасування рішення

Дніпродзержинська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,5881 га, на АДРЕСА_1, в редакції позивача. Позивач вказував на те, що рішенням ради від 29.07.11 №156-10/VІ "Про набуття юридичними і фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування за матеріалами інвентаризації" відповідачеві надано право користування спірною земельною ділянкою та зобов'язано останнього упродовж 30 днів після прийняття цього рішення укласти договір оренди земельної ділянки. Позивач вказував, що направив відповідачеві для підписання проект договору оренди вказаної земельної ділянки, проте відповідач такий договір не підписав. Отже, позивач вважав підставним укладання спірного договору оренди землі в судовому порядку.

Водночас, до господарського суду із зустрічною позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл", яке просило визнати протиправним і скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.07.11 №156-10/VІ "Про набуття юридичними і фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування за матеріалами інвентаризації" в частині, що стосується ТОВ "Азоврітейл". Товариство вказувало на те, що оспорюване рішення прийнято з порушенням статей 79, 791, 123 Земельного кодексу України, за відсутності розробленої і затвердженої технічної документації із землеустрою; що спірне рішення стосується несформованої земельної ділянки, позаяк межі земельної ділянки (площею 0,5881 га) на місцевості не встановлено і у державному кадастровому реєстрі ця земельна ділянка не зареєстрована.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.14 (суддя Загинайко Т.В.) в первісному і зустрічному позовах відмовлено. Відмовляючи у первісному позові, суд виходив з того, що обов'язковою умовою договору оренди земельної ділянки є її кадастровий номер; що відсутність державної реєстрації спірної земельної ділянки та неприсвоєння їй у встановленому законом порядку кадастрового номеру унеможливлює укладання договору оренди щодо такої земельної ділянки. Місцевий господарський суд також дійшов висновку про те, що спірне рішення ради відповідає вимогам законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення вимог зустрічного позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.15 (судді: Чохи Л.В., Антонік С.Г., Чимбар Л.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Дніпродзержинська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову та задовольнити його. В частині відмови у зустрічному позові судові акти скаржником не оскаржені. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 79, 125 Земельного кодексу України, статті 638 Цивільного кодексу України, статі 181 Господарського кодексу України, статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", пункт 1151 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.10 №749, пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Рада вказує на те, що спірна земельна ділянка є сформованою, що господарські суди мали право вийти за межі позовних вимог і зазначити у проекті договору земельної ділянки таку його істотну умову як кадастровий номер.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити судові акти у справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" за договором купівлі-продажу від 10.10.08 придбав у ОСОБА_5 майновий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,6236 га, у АДРЕСА_1, та складається з А-2 - будівлі кінотеатру, майстерні з ремонту побутової техніки, кафе-бару-залізобетонні панелі, загальною площею 1486,1 кв.м та Б-1-будівлі магазину, майстерні з ремонту взуття та фотосалону - залізобетонні панелі, загальною площею 152 кв.м. Вказана земельна ділянка (площею 0,6236 га) перебувала в користуванні ОСОБА_5 на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 27.06.07 №222-12/V та договору оренди від 30.07.07, укладеному з Дніпродзержинською міською радою. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.06.08 №418-23/V за заявою орендаря - ОСОБА_5 площа наданої їй земельної ділянки була зменшена до 0,5881 га. При цьому, як було установлено судами, кадастровий номер вказаній земельній ділянці не присвоювався. Господарські суди також установили, що відповідачем за первісним позовом розроблялась технічна документація із землеустрою; що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 24.12.08 №557-31/V його було зобов'язано оформити документи на право користування спірною земельною ділянкою. Як вже зазначалося, і це установили суди в процесі розгляду спору, спірна земельна ділянка (площею 0,5881 га), яка стосується предмету спору, несформована у встановленому законодавством порядку; кадастровий номер їй не присвоювався, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснена не була. Установили суди і те, що договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами у справі укладений не був; що за користування земельною ділянкою без договору позивач стягував збитки. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимога Дніпродзержинської міської ради заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,5881 га, на АДРЕСА_1, в редакції позивача. Предметом зустрічного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" заявлена до Дніпродзержинської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.07.11 №156-10/VІ "Про набуття юридичними і фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування за матеріалами інвентаризації" в частині, що стосується ТОВ "Азоврітейл". Ухвалюючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість вимог як первісного, так і зустрічного позовів. Як убачається зі змісту касаційної скарги, судові акти у справі скаржником оскаржені лише в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову (про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки). Відтак, рішення і постанова переглядаються судом касаційної інстанції в оскарженій частині. Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є, окрім іншого, об'єкт оренди із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним. Статею 791 Земельного кодексу України передбачено формування земельної ділянки як обєкта цивільних прав. Вказаною нормою було доповнено Земельний кодекс України згідно із Законом України від 07.07.11 №3613-VI, із змінами від 06.09.12 №5245-VI. Ця норма вступила в дію з 01.01.13 і була чинною на момент звернення з первісним позовом про визнання укладеним спірного договору. За приписами статті 791 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер - це унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування (Методичні вказівки Держкомзему від 26.01.98 №1). На момент прийняття Дніпродзержинською міською радою рішення від 29.07.11 №156-10/VI "Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування по матеріалах інвентаризації" діяв Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.10 №749. Пунктом 143 цього Порядку було визначено, що кадастровий номер присвоюється земельній ділянці після погодження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Поземельній книзі в установленому порядку. Датою присвоєння кадастрового номера є дата відкриття Поземельної книги. Як вже зазначалося, і це установили суди, об'єктом оренди за договором, який позивач за первісним позовом просить укласти в судовому порядку, є земельна ділянка, площею 0,5881 га, на АДРЕСА_1. Господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що вказана земельна ділянка не є сформованою у встановленому законодавством порядку, оскільки кадастровий номер їй не присвоювався, державна реєстрація цієї земельної ділянки здійснена не була (інформація щодо неї у Державному земельному кадастрі відсутня). Відтак, враховуючи установлені обставини, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для укладення у судовому порядку договору оренди щодо такої (несформованої) земельної ділянки. Проте, відсутність укладеного між сторонами договору не позбавляє позивача за первісним позовом права на стягнення з відповідача за первісним позовом збитків у вигляді упущеної вигоди. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Враховуючи установлене та зважаючи на наведені приписи законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових актів у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги.