ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 20/65

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної виконавчої служби Українина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.08.15за скаргоюКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"на діїДержавної виконавчої служби України про винесення постанови про арешт коштів боржникау справі№20/65 Господарського суду Запорізької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"доКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"простягнення 10725195,75 грн- заборгованості за активну електричну енергію, 230173,43 грн-інфляційних нарахувань, 41970,71 грн-3% річних, 336991,18 грн пені

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

В судовому засіданні взяв участь представник ДВС: Попик В.П. - за довіреністю від 30.01.15.

Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленрго» заявлений позов про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», з урахуванням уточнень, 10 725 195,77 грн- заборгованості за активну електричну енергію, 230 173,00 грн- інфляційних нарахувань, 41970,00 грн- 3% річних, 336 991,18 грн- пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.05.09, ухваленим суддею Донець О.Є., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленрго» 10 725 195,77 грн- заборгованості за активну електричну енергію, 230 173,00 грн- інфляційних нарахувань, 41970,00 грн- 3% річних, 269 592,94 грн- пені. Суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язання за договором, щодо оплати отриманої електричної енергії у визначені строки та розмірі. З огляду на часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зменшив пеню на 20 % тобто на 67 398,24 грн.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області 02.06.09 видано відповідний наказ.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби 23.09.09 винесено постанову №14990739 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 02.06.09.

Постановою від 12.12.13 державним виконавцем приєднано виконавче провадження №14990739 до зведеного виконавчого провадження №41211546.

Постановою від 02.02.15 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №№41211546.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на дії та рішення Державної виконавчої служби України, в якій просило визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України з винесення постанови про арешт коштів боржника у ЗВП №41211546 в частині накладення арешту з виконавчого провадження №14990739 у справі 20/65; скасувати постанову про арешт коштів боржника ЗВП №41211546 від 12.12.13 в межах накладення арешту з ВП №14990739 у справі 20/65; зняти арешт з рахунків, відкритих Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» через відокремлені підрозділи в банківських установах для виплати заробітної плати, в межах накладення арешту з ВП №14990739 у справі 20/65. Обґрунтовуючи свої вимоги заявник зазначав, що копія постанови від 02.02.15 про арешт коштів боржника в тому числі рахунків які відкриті відокремленими підрозділами боржнику не направлялись, а направлялись лише відокремленим підрозділам підприємства, чим на його думку були порушені права боржника на обізнаність ведення виконавчого процесу та права оскарження дій державного виконавця. Окрім цього, заявник наголошував на тому, що в порушення статей 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про відкриття виконавчого провадження у справі була направлена Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» простою кореспонденцією і на те, що боржнику не надавався строк для самостійного виконання рішення. При цьому, заявник вказав на те, що заборгованість за спожиту електроенергію сплачена боржником в добровільному порядку шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача, про що державний виконавець повідомлявся. Також скаржник зазначав, що державним виконавцем неправомірно накладено арешт на рахунки які відкриті відокремленими підрозділами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.15, прийнятою суддею Зінченко Н.Г., відновлено строк на подання скарги на дії Державної виконавчої служби, заяву Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» задоволено частково, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Кеда М.В Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 02.02.15 винесеної в рамках ЗВП№41211546 в частині накладення арешту з ВП №14990739 у справі 20/65; скасовано постанову про арешт коштів боржника від 02.02.15 винесеної в рамках ЗВП№41211546 в частині накладення арешту з ВП №14990739 у справі 20/65. При цьому, суд виходив з того, що слідчим незаконно винесено постанову про арешт коштів боржника, оскільки на момент винесення такої постанови боржником у добровільному порядку сплачено заборгованість за наказом суду. В частині задоволення скарги про зняття арешту з рахунків відкритих Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в банківських установах через відокремлені підрозділи для виплати заробітної плати, накладеного в межах виконавчого провадження, судом відмовлено. Водночас, судом першої інстанції зазначено, що обмежень, щодо можливості накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на його банківських рахунках законодавством не встановлено, а доказів на підтвердження обмежень використання рахунків боржника заявником не надавалось. Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що ні повноваженнями на вчинення дій, пов'язаних із здійсненням виконавчого провадження, має лише державний виконавець.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Будко Н.В.- головуючого, Мартюхіної Н.О. Мясищева А.М. , постановою від 03.08.15, перевірену ухвалу суду у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишив без задоволення.

Державна виконавча служба України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 27.05.15 в частині її задоволення та постанову від 03.08.15, які на його думку прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права. Обґрунтовуючи скаргу, скаржник зауважує, не тому, що боржником наказ від 02.06.09 Господарського суду Донецької області у строк встановлений статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" не виконано, державного виконавця про виконання наказу від 02.06.09 не повідомлялось, не надавалось і доказів на підтвердження виконання такого наказу, а тому державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 072 519,57 грн та з метою забезпечення реального виконання рішення суду винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника. Водночас, скаржник зазначив, що обмежень щодо накладення арешту на кошти боржника, з яких виплачується заробітна плата законодавством не встановлена, а тому арешт накладено на рахунки, відкриті Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в тому числі і ті, які відкриті через відокремлені підрозділи. Вказує скаржник і на те, що на виконання вимог приписів статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" супровідним листом №25-50-4936/2.41211546/4 від 03.02.15 Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» направлялась постанова про арешт коштів - простою кореспонденцією, та звертає увагу суду, на те що направлення такої постанови всім відокремленим підрозділам підприємства законом не передбачена.

Від Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" та Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та присутнього у судовому засіданні представника Державної виконавчої служби України, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 18.05.09 з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" стягнуто на користь позивача 10 725 195,77 грн- заборгованості за активну електричну енергію, 230 173,00 грн- інфляційних нарахувань, 41970,00 грн- 3% річних, 269 592,94 грн- пені. На виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області 02.06.09 видано наказ(т.1 а.с.105).

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Приписами статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконає рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. При цьому, починаючи виконувати рішення, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.09 Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження №14990739 з виконання наказу у даній справі (т.1 а.с.107) та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту отримання постанови, дана копія постави направлена сторонам супровідним листом № 13365-0-33-09-25-983/7, проте доказів про отримання постанови від 23.09.09 матеріали справи не містять. Водночас, встановлено судами і те, що боржником заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 10725195,77 грн. сплачено в добровільному порядку шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача в період з 25.09.09 по 19.10.10, майже за 5 років до накладення Державною виконавчою службою України арешту постановою від 02.02.15. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є скарга Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» подана в порядку приписів статті 1212 Господарського процесуального кодексу України про визнання незаконними дій ДВС України з винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.02.15 у ЗВП№51211546 та визнання недійсною постанови про арешт коштів від 02.02.15 у ЗВП№51211546. У разі якщо у скарзі йдеться про оскарження дій органу ДВС у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині яка стосується виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу. Окремі питання організації виконання рішень судів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 №512/5. Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. За приписами статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника. За приписами статті 8 цього ж Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, боржником - юридична особа, визначена виконавчим документом.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час звернення відповідача із заявою) унормований порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Приписами статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про арешт коштів) передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Враховуючи наведене, оскільки заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 10725195,77 грн боржником сплачена в добровільному порядку, шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача в період з 25.09.09 по 19.10.10, і на момент винесення постанови про арешт коштів від 02.02.15 судове рішення було виконане боржником в повному обсязі, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для визнання дій Державної виконавчої служби України з винесення постанови від 02.02.15 про арешт коштів боржника у ЗВП №41211546 в частині наказу №20\65 від 02.06.09 у сумі 10725195,77грн. неправомірними, та скасування постанови про арешт коштів боржника від 02.02.15 винесену в рамках ЗВП№41211546 в частині наказу №20\65 від 02.06.09.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки ґрунтуються на непогодженні скаржника з установленими судами обставинами справи, не спростовують установленого судами, та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Виходячи з того, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.15 у справі №20/65 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець