ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 923/582/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіКарабаня В.Я.,за участю представників сторін від позивачаДудченка В.М.,від відповідача Яковенка О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД"на постанову Одеської апеляційного господарського суду від 01.08.2016 рокуу справі № 923/582/16 Господарського суду Херсонської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД"доПриватного підприємства "Агропродукт Н"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Діло"простягнення 896792, 67 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" (далі - ТОВ "Продексим, ЛТД", позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Агропродукт Н" (далі - ПП "Агропродукт Н", відповідач), в якому просило стягнути з відповідача, як майнового поручителя за договором поруки № 04/11-1 від 04.11.2013 року щодо за виконання ТОВ "Киселівка" свого обов'язку щодо сплати 8968792,67 грн. 67 коп. за договорами № 14/03/12 від 14.03.2012 року, № 12/02/13 від 12.02.2013 року, № 04/11/13-1 від 04.11.2013 року, №21/12/12 від 21.12.2012 року, № 27/08/12 від 27.08.2012 року.

17.06.2016 року позивач звернувся до суду з заявою, у якій відповідно до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) просив суд застосувати заходи до забезпечення шляхом накладення арешту в межах заявленої суми 8968792,67 грн на грошові кошти відповідача та незібраний врожай зернових, що знаходиться на орендованих відповідачем на підставі договорів оренди в кількості 305 шт. земельних ділянках загальною площею 1088,546 га, право на оренду яких підтверджено відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.06.2016 року (суддя Задорожня Н.О.) частково задоволено заяву ТОВ "Продексим, ЛТД" про забезпечення позову, до вирішення спору по суті накладено арешт, в межах заявленої до стягнення суми 8968792,67 грн, на незібраний врожай зернових, засіяних на орендованих відповідачем ПП "Агропродукт Н" земельних ділянках, шляхом складання акту опису й арешту та передачею описаного майна на зберігання третім особам, з подальшим вилученням дозрілого врожаю шляхом надання права збору дозрілого врожаю стягувачу або із залученням третіх осіб до збору, із застосуванням спеціалізованої техніки та подальшою передачею зібраного врожаю на відповідальне зберігання третім особам, в задоволені іншої частини заяви відмовлено.

Постановою Одеської апеляційного господарського суду від 01.08.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів: Жекова В.І., Пироговського В.Т.) ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.06.2016 року у справі № 923/582/16 скасовано, в задоволенні заяви ТОВ "Продексим, Лтд" про забезпечення позову відмовлено.

ТОВ "Продексим, Лтд", не погоджуючись з постановою Одеської апеляційного господарського суду від 01.08.2016 року, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційної скаргою, в якій просить суд скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.06.2016 року.

Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв незаконне рішення у справі та безпідставно скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, який "досить справедливо, на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України вирішив заяву позивача…, захистив таким чином вітчизняного аграрія ТОВ "Продексим, Лтд" від шахрайських дій відповідача та намагався у законний спосіб забезпечити реальне виконання рішення суду у разі вирішення спору на користь позивача". Крім того, ТОВ "Продексим, Лтд" зазначає, що апеляційним судом не враховано, що "на підставі ухвали суду від 23.06.2016 року, 24.06.2016 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та складено акт опису й арешту майна, яким було визначено відповідального зберігача майна ТОВ "УПК", проте "відповідач незаконно продав вказаний врожай третій особі, після чого заручившись підтримкою губернатора Херсонської області, не зважаючи на багаточисленні заяви написані за викликом правоохоронним органам про скоєння злочинів, вчинив разом з третьою особою збір врожаю, який був описаний та арештований". Також заявник касаційної скарги вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. 93 ГПК України, оскільки розглянуто скаргу, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, за відсутності поважних причин пропуску цього строку, а також на порушення прав третьої особи, яка не була повідомлена належним чином про час і місце засідання суду.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оскаржуваного судового акта, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню і оскаржувану постанову слід залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 66 ч.ч. 1, 10, 12 ст. 67 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, і вподальшому це утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Беручи до уваги те, що предметом спору є грошові кошти, а не майбутній урожай, і в матеріалах справи відсутні достовірні докази, які б підтверджували відсутність у відповідача коштів на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, достатніх для задоволення вимог позивача, Вищий господарський суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в такому випадку у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову накладанням арешту на незібраний урожай зернових шляхом складання акту опису й арешту та передачею описаного майна на зберігання третім особам, з подальшим вилученням дозрілого врожаю шляхом надання права збору дозрілого врожаю стягувачу або із залученням третіх осіб до збору, із застосуванням спеціалізованої техніки та подальшою передачею зібраного врожаю на відповідальне зберігання третім особам. Застосований місцевим господарським судом забезпечувальний захід не є співрозмірним та адекватним заявленим вимогам, на забезпечення яких він вживається. Суд першої інстанції, дозволивши стягувачу збір дозрілого врожаю із залученням третіх осіб до збору, фактично втрутився у виробничий процес відповідача по збиранню врожаю та обмежив його у здійсненні підприємницької діяльності, хоча, відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. У ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зазначається, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, яка не суперечить законодавству. І відповідно до ст. 6 цього Кодексу одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини.

За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає, що Одеський апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, і підстави для скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного суду відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував обставини щодо порушення відповідачем встановлених заборон в ухвалі Господарського суду Херсонської області від 23.06.2016 року, Вищий господарський суд відхиляє, оскільки такі обставини не є предметом оцінки при перевірці законності і обґрунтованості ухвали місцевого господарського суду.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм ст. 93 ГПК України суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.06.2016 року було здано на пошту 29.06.2016 року, тобто, в межах строків, установлених у ч. 1 ст. 93 ГПК України (протягом п'яти днів з дня оголошення ували місцевим господарським судом).

Посилання ТОВ "Продексим, Лтд" на те, що справа в суді апеляційної інстанції була розглянута за відсутності третьої особи, Вищий господарський суд України не бере до уваги, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11110 ГПК України безумовною підставою для скасування судового рішення касаційною інстанцією є розгляд судом справи за відсутності будь-якої із сторін (а не третьої особи), не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

У п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів.

Обставини повідомлення та розгляду справи судом справи за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та вступила у справу на стороні відповідача жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, тому останній взагалі не може посилатися на порушення порядку повідомлення цієї третьої особи про час і місце розгляду справи, як на підставу для скасування правильного судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Одеської апеляційного господарського суду від 01.08.2016 року - без змін.

Головуючий суддяКондратова І.Д.СуддяВовк І.В.СуддяКарабань В.Я.