ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 922/425/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго"на рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2016та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016у справі№ 922/425/16Господарського судуХарківської області за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"-доКомунального підприємства "Харківводоканал",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторонівідповідачаХарківська міська рада,проспонукання до виконання договоруза участю представників:

позивача - Солдатенко А.М., довір. не 25.04.2016

відповідача - Здоровець С.В., довір. від 19.11.2015

третьої особи - не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.04.2016 у справі № 922/425/16 (суддя Сальнікова Г.І.) відмовлено Акціонерній компанії "Харківобленерго" (позивач) у задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у даній справі (головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді: Барбашова С.В., Слободін М.М.) залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2016.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2016, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі № 922/425/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 526, 629 Цивільного кодексу України, положень Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією.

17.10.2016 від позивача надійшли пояснення до касаційної скарги.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 03.01.2008 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Харківводоканал" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 1,01, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за спожиту електричну енергію та виконувати інші умови визначені договором.

Відповідно до розділу 6 договору електропостачання споживача може бути обмежено або припинено у разі, зокрема, несплати спожитої електричної енергії у терміни, встановлені додатком № 2 "Порядок розрахунків"; в інших випадках, не обумовлених у цьому договорі, але передбачених діючими нормативно-правовими документами України, в тому числі ПКЕЕ (п.7.16ПКЕЕ).

Пунктом 9.4 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як встановлено судом 20 та 28 січня 2016 року АК "Харківобленерго" направило листа Управлінню паливно-енергетичного комплексу Харківської облдержадміністрації, Департаменту комунального господарства Харківської міської ради та Управлінню СБУ у Харківській області, в якому позивач інформував про наявність у КП "Харківводоканал" заборгованості за спожиті послуги у розмірі 473 550 000,00 грн.; у зв'язку із наявною заборгованістю, несплатою рахунків та недопуском представників позивача на підприємство відповідача для вибіркового відключення струймоприймачів підприємства відповідно до пункту 7.5 Правил користування електричною енергією підприємству відповідача буде припинено електропостачання до рівня екологічної броні. 27.01.2016 та 02.02.2016 АК "Харківобленерго" направило КП "Харківводоканал" повідомлення про припинення подачі електроенергії.

АК "Харківобленерго" складені акти про недопуск персоналу АК"Харківобленерго" до електроустановок споживача КП "Харківводоканал".

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду з позовом про спонукання Комунального підприємства "Харківводоканал" виконати умови договору шляхом обмеження власного споживання електричної енергії до рівня екологічної броні.

Позовні вимоги мотивовані наявною заборгованістю відповідача за спожиту електричну енергію у розмірі 165 322 466,94 грн, де електрична енергія разом з ПДВ - 164 698 188,19 грн, КРЕ - 624 278,75 грн.

Крім того, позивач посилається на підпункт 3 пункту 10.2 Правил (ПКЕЕ), відповідно до якого за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач електричної енергії зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі відсутності такої.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Статтею 26 цього Закону передбачено обов'язок споживача обмежити власне електроспоживання, за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію, до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої та забезпечити безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку. В разі перешкоди у доступі зазначених представників до електричних установок споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику, в тому числі і за порушення правил користування. Національна комісія регулювання електроенергетики України, державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж, державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених цією статтею, видають у межах своєї компетенції суб'єктам господарської діяльності постанови про накладення штрафів за встановленою формою.

Порядок обмеження електроспоживання споживачеві до рівня екологічної броні або повного припинення їм електропостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 "Порядку обмеження електропостачання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 93, енергопостачальники, електропередавальні організації або Держенергонагляд не пізніше ніж за 3 робочі дні до дати обмеження або припинення електропостачання відповідно до своїх функціональних обов'язків надсилають споживачам письмове попередження, в якому зазначаються підстава, дата і час, з якого буде запроваджено обмеження або припинення електропостачання.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку споживачі після отримання попередження про обмеження або припинення електропостачання повинні вжити заходів до усунення причин, що викликали необхідність застосування щодо них таких дій. У разі неможливості усунення зазначених причин споживачі зобов'язані після безпечного завершення технологічного процесу виробництва (з використанням технологічної броні електропостачання) здійснити з власних електроустановок обмеження електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю його припинити.

Частиною 3 пункту 6.9 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) передбачено, що обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до даних акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача.

Наявні в матеріалах справи, акти складені лише щодо трьох об'єктів КП "Харківводоканал": КБО "Диканівський" ДОС, КБО "Безлюдівський" та КБО "Диканівський ГНС". В матеріалах справи відсутні відомості щодо загальної кількості об'єктів КП"Харківводоканал" та об'єктів відключення яких не призведе до зупинки єдиного технологічного циклу водопостачання.

Суди відмовляючи в позові також зазначають, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" є єдиним підприємством, яке засноване на власності територіальної громади м. Харкова та надає послуги з водопостачання та водовідведення споживачам м. Харкова та 52-х населених пунктів Харківської області, 80% з яких становить населення.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямований на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Відповідно до преамбули Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" метою цього закону є гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Стаття 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає одним із принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання - заборону відключення об'єктів питного водопостачання від системи енергопостачання як об'єктів життєдіяльності і стратегічного значення.

Враховуючи те, що дана стаття є системоутворюючою нормою - принципом, що користується найвищим авторитетом, її положення підлягають обов'язковому застосуванню. Тому право припинення постачання електроенергії, яке надано електропостачальній організації діючим законодавством при наявності певних обставин, може бути реалізовано у випадках, крім тих, по яких є спеціальна заборона в порядку встановленому законом. Зазначені положення узгоджуються з приписами частини 4 статті 13 Конституції України, відповідно до якої держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Суди вказують на те, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" є підприємством життєзабезпечення і стратегічного призначення, і відключення його об'єктів від електропостачання не тільки порушить права та інтереси усіх споживачів питної води міста Харкова, але й призведе до загрози життю та здоров'ю споживачів відповідних послуг, пошкодженню майна, відсутності води на особливо важливих об'єктах (таких як лікарні, школи та дошкільні заклади, тощо).

Крім того, суди попередніх інстанцій посилаючись на висновок "Інституту "УкркомунНДІпроект", зазначають, що система водопостачання та автоматизоване управління процесами розподілу води, при відключенні навіть допоміжних об'єктів призведе до зупинки єдиного технологічного циклу водопостачання, що суперечить пункту 5 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні або повного припинення їм електропостачання та може спричинити настання надзвичайних наслідків екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру, тоді як відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Відсутність водопостачання в житлі або іншому приміщенні створює загрозу нормальній життєдіяльності людини та не відповідає принципам забезпечення функціонування комунального підприємства, безперебійного надання житлово-комунальних послуг, передбачених пункту 3 статті 2 та статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та принципу гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, передбаченого статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Що стосується способу захисту обраного позивачем слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Право доступу до правосуддя є одним із фундаментальних прав, гарантованих, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суди повинні здійснювати правосуддя (стаття 124 Конституції України). Прийняте рішення повинно призводити до змін у правовому становищі сторін.

Тобто у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Однак, обраний позивачем спосіб захисту не призведе до поновлення порушеного права, оскільки заборгованість відповідача не буде погашена та вказана заборгованість разом з пенею, 3% річних, інфляційними (пункт 4.2.1 договору) не буде стягнута в судовому порядку.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі № 922/425/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР